ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
15:30
01.07.2009 р. № 2а-5075/09/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчук А.Б., при секретарі Каракашьян С.К. , за участю представників сторін:
від позивача: Ніколаєва Олександра Сергійовича, Тельного Максима Вікторовича
від відповідача 1 : Конопольського Олега Миколайовича
від відповідача 2 не з'явились
від відповідача 3 не з'явились
від третьої особи не з'явились
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової адміністрації у м.Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Констрактинг"
ОСОБА_4
ОСОБА_5
Про
за участі третьої особи - визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи, визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію, статуту та свідоцтва платника ПДВ
Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 1 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У травні 2009 року Державна податкова адміністрація у місті Києві звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Констрактинг", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи, визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію, статуту та свідоцтва платника ПДВ.
Представники відповідачів 2 та 3 та третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату час та місце його проведення, письмового обґрунтування позицій суду не надали.
В судовому засіданні 26 червня 2009 року представником позивача було надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію, статуту та свідоцтва платника ПДВ.
В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, мотивуючи їх тим, що при створенні юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Констрактинг" засновниками підприємства - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було допущено порушення, які неможливо усунути.
Зазначені порушення, на думку позивача, полягали у тому, що суми внеску до статутного фонду ТОВ "Партнер Констрактинг", зазначені у статутних документах, не були підтверджені деклараціями про доходи фізичних осіб -засновників підприємства ( відповідачів 2 та 3).
Відповідачем 1 позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на те, що чинним законодавством не встановлено обов'язковості підтвердження сум внесків, які вносяться до статутного фонду, деклараціями про доходи. Також відповідач 1 стверджує, що при створенні юридичної особи не було допущено порушень, оскільки всі необхідні документи було надано державному реєстратору.
В судовому засіданні 1 липня 2009 року представники позивача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою повторного виклику відповідачів 2 та 3 для надання пояснень відносно джерел походження коштів, які зазначені у статутних документах відповідача1.
Розглянувши подані позивачем і відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Констрактинг" зареєстроване 27 березня 2007 року Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 1068102000019420, код 35001170, власниками товариства визначено ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Статутний фонд товариства при його реєстрації було визначено у розмірі 40000грн. У відповідності до протоколу №05 від 11 березня 2008 року загальних зборів учасників ТОВ "Партнер Констрактинг" статутний капітал товариства було збільшено до 35000000грн. з розподілом часток між власниками : ОСОБА_4 - 17850000грн., ОСОБА_5 -17150000грн.
Згідно з частиною третьою статті 86 Господарського кодексу України в редакції, яка була чинною на момент внесення змін до статуту товариства, забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.
Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Суд доходить висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.
З урахуванням відмови позивача від позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, та відсутності будь -яких інших вищезазначених підстав, відсутні й підстави для задоволення позову.
Крім того, при прийнятті рішення по суті спору суд враховує наступне.
Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Ухвалою про відкриття провадження у справі у позивача витребовувалося нормативне обґрунтування заявлених вимог, з посиланням на наявність права позивача щодо звернення до суду з зазначеним позовом, проте зазначених вимог позивачем виконано не було.
Суд доходить висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не включає права на вимоги щодо визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.
Таких висновків суд доходить з урахуванням норм статті 110 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено обмежений перелік кола суб'єктів, що мають право пред'являти вищезазначені вимоги.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відсутність права на звернення з позовом в даному випадку є підставою для відмови у позові, оскільки закриття провадження у справі за пунктом першим частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на пункт четвертий частини першої статті 17 КАС України, передбачає визначення суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Клопотання представників позивача про відкладення розгляду справи з метою повторного виклику відповідачів 2 та 3 для надання пояснень відносно джерел походження коштів, судом не задовольняється виходячи з приписів частини четвертої статті 71 КАС України, згідно з якими суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Також при відхиленні цього клопотання суд враховує, що зазначене питання не входить до предмету доказування у даній справі, а відповідачем у справі про припинення юридичної особи є юридична особа, а не її учасники (засновники), оскільки учасники в порядку, встановленому законом та установчими документами, входять до складу вищого органу юридичної особи. Державний реєстратор не може бути відповідачем чи третьою особою у такій справі, оскільки ані припиненням, ані подальшим існуванням юридичної особи не можуть порушуватись його права.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук