ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 24/87
м. Київ
15.07.2009 р. № 2а-5716/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Власенкової О.О. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. вирішив адміністративну справу
за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-108"
про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій у розмірі 26516,73грн.
представники сторін:
від Позивача:Достова Т.В. (дов. від 20 травня 2009 року№ 04-02/196)
від Відповідача:Каленська Г.Й. (дов. від 02 липня 2009 року № 382)
Комендант (дов. від 10 січня 2009 року № 10)
обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 26 516,73 грн.
Позовні вимоги обгрунтовуються статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі -Закон), якою для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Позивач зазначає, що у 2008 році чисельність працівників Відповідача становила 115 осіб, що передбачало необхідність працевлаштування відповідно нормативу 5 інвалідів, а працевлаштовано -4 інваліда.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого Відповідачем Позивачеві, розмір середньої заробітної плати за рік у ТОВ «ЖЕК-108» становить 26 099,13 грн.
У зв'язку з нестворенням 1 робочого місця для інваліда та, відповідно, непрацевлаштуванням 1 особи на цьому місці, у Відповідача виник обов'язок сплатити адміністративно-штрафні санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 26 099,13 грн..
Оскільки у визначений Законом термін Відповідачем не сплачено суму заборгованості на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, то за таких обставин Позивач просить стягнути з Відповідача вказану суму разом із нарахованою пенею за порушення терміну сплати санкцій.
Відповідач та його представники щодо задоволення позову заперечили, обгрунтовуючи тим, що фактично забезпечено працевлаштування 6 інвалідів, тобто понад установлений законодавством норматив.
Ухвалою суду від 05 червня 2009 року відкрито провадження у справі та на 03 липня 2009 року призначено попереднє судове засідання.
У попередньому судовому засіданні 13 липня 2009 року розпочато судовий розгляд справи.
В судовому засіданні 03 липня 2009 року оголошувалася перерва до 15 липня 2009 року.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 15 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
встановив:
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про Фонд України соціальної захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.
Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).
Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
У звіті про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданому Відповідачем Позивачу, зазначено, що:
- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства - 115 осіб (код рядка «01»);
- сеедньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -4 особи (код рядка «02»);
- кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону -4 особи (код рядка «03»).
Судом встановлено, що відповідно до вимог статті 19 Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів для Відповідача становить 5 осіб.
Представники Відповідача обгрунтували зазначену обставину допущенням помилок у звіті зазначивши, що в коді рядка «02»та «03»: замість цифр «4»відповідно має бути цифра «5». Крім того, фактично Відповідачем у 2008 році було працевлаштовано 6 інвалідів.
На підставі наданих Відповідачем та його представниками доказів судом встановлено, що у 2008 році Відповідачем працевлаштовано 5 осіб - інвалідів 3 групи, а саме:
1) ОСОБА_3 -з 06 листопада 2003 року по цей час працює на посаді підсобного робітника (копії довідки ТОВ «ЖЕК-108»від 14 липня 2009 року № 18 та довідки МСЕК від 20 вересня 2009 року № КБ-1 002139);
2) ОСОБА_4 -з 01 грудня 2008 року по цей час працює на посаді сторожа (копії довідки ТОВ «ЖЕК-108»від 15 липня 2009 року № 19 та довідки МСЕК від 18 березня 1999 року сер.КИО-1 № 098529);
3) ОСОБА_5 -з 01 жовтня 1997 року по цей час працює на посаді оператора (копії довідки ТОВ «ЖЕК-108) від 15 липня 2009 року № 21 та довідки МСЕК від 01 листопада 1978 року сер.И-73 № 626175);
4) ОСОБА_6 - з 22 вересня 2005 року по цей час працює на посаді бухгалтера 1 категорії (копія довідки ТОВ «ЖЕК-108»та довідки МСЕК від 23 жовтня 2002 року сер.КИЕ-1 № 046960)
5) ОСОБА_7 -до 10 жовтня 2008 року працював на посаді інженера 1 категорії (витяг з наказу наказуТОВ «ЖЕК-108»від 10 жовтня 2008 року № 294-к та копія повідомлення про результати огляду МСЕК від 08 лютого 2008 року).
Наведене свідчить про виконання Відповідачем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування 5 інвалідів у 2008 році.
Як зазначалось вище, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Результатом працевлаштування відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом.
За таких обставин суд не бере до уваги твердження Відповідача щодо працевлаштування відповідно до згаданого нормативу інваліда 3 групи ОСОБА_8 (довідка МСЕК від 06 жовтня 2003 року сер.КИ-1 № 070162), оскільки вказана особа не працювала на штатній посаді у ТОВ «ЖЕК-108», а виконувала підрядні роботи щодо обслуговування комп'ютерної та копіювальної техніки за трудовою угодою від 01 квітня 2009 року № 04, яка за своїм змістом є угодою цивільно-правового характеру щодо виконання підрядних робіт.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 158, 159, 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
відмовити у задоволенні позову повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Власенкова О.О.