ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
16 год. 39 хв.
09.07.2009 р. № 3/499
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
доУправління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва
про зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 9 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва (надалі -Відповідач) та з урахуванням уточнених позовних вимог просив про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва в місячний термін провести перерахунок основної та додаткової пенсії як інваліду ІІІ групи, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ої категорії з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з розрахунку мінімальної пенсії за віком встановленої відповідними Законами України про державний бюджет України на відповідні роки та Закону України «Про прожитковий мінімум».
Позовні вимоги мотивовані тим, що розмір призначеної Позивачу, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, пенсії не відповідає чинному законодавству України, чим порушує права Позивача, які гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Конституцією України.
На думку Позивача, виплата йому, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, розміру пенсії здійснювалась без врахування вимог чинного законодавства України. А тому, Позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилась внаслідок неправомірних дій Відповідача повинна бути відшкодована ним в повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до наявних в матеріалах справи заперечень проти позовних вимог, Відповідач посилається на те, що основну та додаткову пенсію Позивачу призначено відповідно до чинного на момент призначення та виплати законодавства та в межах відповідних бюджетних асигнувань. Відповідач також посилається на те, що роз'яснення порядку застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»покладається на Кабінет Міністрів України, а тому Відповідач керується відповідними нормативно-правовими актами, виданими Кабінетом Міністрів України.
В поданих запереченнях на позов Відповідач посилається на пропуск Позивачем строку звернення до суду.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позивач -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, -має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 22 грудня 1994 року.
Згідно з Довідкою МСЕК Серія КИЕ-1 № 505170 від 12 січня 2000 року ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, Позивач є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представник Позивача, Позивачу здійснювалися перерахунки пенсії 1 січня 2007 року, 1 квітня 2007 року, 1 січня 2008 року, 26 березня 2008 року.
Так, відповідно до Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва з 1 січня 2007 року розмір пенсії Позивача з урахуванням коефіцієнтів становить 1030,934 грн., розмір додаткової пенсії -8,31 грн.
26 листопада 2007 року Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва із заявою про перерахунок пенсії як інваліду ІІІ групи ЧАЕС в розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
У відповідь на вказану заяву Позивача ним було отримано лист Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 7 грудня 2007 року № 501/З-465, в якому Відповідач посилається на те, що згідно чинного законодавства України, яким керується Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва при розрахунку пенсії Позивачу, розмір пенсії з 1 січня 2007 року становить 1078,99 грн., з 1 квітня 2007 року -1150,10 грн., з 1 жовтня 2007 року - 1162,90 грн, яку Позивач і отримує.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з абзацом 4 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону України від 1 січня 2007 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону України від 1 січня 2007 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі -Порядок).
Відповідно до пункту 4 Порядку в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути по 3 групі інвалідності нижчими, ніж 6 мінімальних пенсій за віком.
В той же час, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»(в редакції від 4 серпня 2004 року, яка була чинною на період нарахування пенсії Позивачу у 2007 році) встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок: а) пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; б) додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім пенсій працівникам, передбаченим у частині третій статті 53 зазначеного Закону) та Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", а також і пенсій, передбачених частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом встановлено, що перерахунок основної та додаткової пенсії Позивачу у 2007 році було здійснено відповідно до вимог вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Таким чином, Законом уповноважено Кабінет Міністрів України приймати виключно роз'яснення порядку застосування Закону, а не визначати сам порядок. Під застосуванням Суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином, на Кабінет Міністрів України статтею 62 покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів основної та додаткової пенсії даній категорії осіб.
Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції закону від 1 січня 2007 року) передбачено конкретний розмір основної та додаткової пенсії, які призначаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а статтею 62 даного закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Тобто в даному випадку мова йде саме про роз'яснення порядку застосування закону, а не про визначення такого порядку. Під застосуванням Суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином, на Кабінет Міністрів України статтею 62 покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів основної та додаткової пенсії даній категорії осіб.
Відтак, Суд вважає необґрунтованими посилання представників відповідачів на те, що статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлюють лише право визначеним категоріям громадян на відповідний розмір основної та додаткової пенсії, а стаття 62 Закону -регламентує, що порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання, а тому застосуванню підлягає, як вважає Відповідач, Постанова Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Так, Суд звертає увагу на те, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином звуження змісту та обсягу права, наданого Законом N 796-XII, є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання відповідного розміру пенсії особами, які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на недосконалість певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це встановлення відповідного розміру основної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини -це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини -це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод -це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання відповідного розміру пенсії.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України -права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України уповноважено виключно роз'яснювати порядок застосування вищевказаного закону, а не визначати конкретні суми виплат, відмінні від тих, які визначені чинним законодавством України.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Керуючись вищевикладеним, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту Закону України застосовує положення Закону України як нормативно-правового акту, що в ієрархії нормативно-правових актів має вищу юридичну силу. При цьому, адміністративний суд не застосовує підзаконний нормативно-правовий акт, який не відповідає Закону України.
Відтак, виходячи з пріоритетності норм Закону України, Суд приходить до висновку, що на момент перерахунку та здійснення виплати пенсії Позивачу, застосуванню підлягали норми статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що Відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства України, було здійснено виплату Позивачу основної та додаткової пенсії у 2007 році у розмірі, іншому, ніж визначено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підпунктом 12 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року текст статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викласти в такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».
Згідно з абзацом 4 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 15 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року частину третю і четверту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»замінено чотирма частинами такого змісту: «у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності -220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності -110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність…».
Так, відповідно до частини 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року) у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності -220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності -130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності -120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності -110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно з частиною 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що з 22 травня 2008 року (з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008) втратили чинність положення закону про бюджет щодо зміни редакції статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До 22 травня 2008 року застосуванню Відповідачем підлягали саме положення пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Суд звертає увагу на те, що в адміністративному процесі задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права позивача. З метою досягнення завдань адміністративного судочинства Суд обирає належний спосіб захисту, який в максимальній мірі відновлює порушені права та інтереси особи в публічно-правовому спорі.
Водночас, необґрунтованими є посилання Позивача щодо здійснення виплат відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміри виплат, належні Позивачу, визначені виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що Відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства України, було здійснено виплату Позивачу основної та додаткової пенсії у 2007 році та, починаючи з 22 травня 2008 року, у розмірі, іншому, ніж визначено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Позивач, як особа, потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, звільнений від сплати судових витрат.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
1. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії відповідно до вимог статті 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції закону від 1 січня 2007 року, та від 22 травня 2008 року) за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та, починаючи з 22 травня 2008 року по 9 липня 2009 року.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва вчинити дії, спрямовані на перерахунок ОСОБА_1 в місячний строк з дня набрання рішенням у справі законної сили основної та додаткової пенсії інваліду ІІІ групи за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 9 липня 2009 року відповідно до вимог статті 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції закону від 1 січня 2007 року і 22 травня 2008 року відповідно).
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська