ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
22.06.2009 р. № 2а-849/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.,
Судді: Васильченко І.П., Федорчук А.Б.
при секретарі судового засідання Зубик І.О., розглянувши матеріали справи
За позовомЗакритого акціонерного товариства «Діавест+»
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
проскасування податкового повідомлення - рішення
За участю представників сторін:
Від позивача: Дереча В.О. -представник за довіреністю
Від відповідача: Сич Є.Ю.- представник за довіреністю
За участю представника прокуратури: Насадчук Ж..Д.
у судовому засіданні 22.06.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Закрите акціонерне товариство «Діавест+» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення -рішення від 28.08.08р. №0000392306/1 та його скасування.
У судовому засіданні 26.03.09р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 28.08.08р. №0000392306/1.
У судовому засіданні 18.06.09р. представником відповідача заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи, в зв'язку з чим, розпорядженням Голови суду від 18.06.09р. дана справа була призначена до розгляду колегіальним складом суду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту за період липень 2006 року - вересень 2007 року на загальну суму 2 167 310, 00 грн. за господарською операцією з придбання товару за договором купівлі -продажу №1/10 від 11.10.06р., вказує на те, що податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ПП «Офісленд»; товар фактично отриманий з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, оплачений позивачем повністю грошовими коштами шляхом безготівкового розрахунку, витрати з придбання товару підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку та щодо яких у податкового органу не було зауважень при перевірці.
За таких обставин, позивач вважає, що саме по собі припинення підприємства, визнання недійсними його установчих документів та свідоцтва платника ПДВ, згідно з заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.08р., що мало місце після укладання та виконання вищезазначеного господарського договору не є правовою підставою для висновку про неправомірне формування платником ПДВ податкового кредиту.
Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем всупереч пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включені до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, згідно з податковими накладними, виданими контрагентом позивача ПП «Офісленд», установчі документи якого та свідоцтво платника ПДВ №35367823 визнані недійними з моменту державної реєстрації та видачі свідоцтва згідно з заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.08р. визнані недійсними
Крім того, представник відповідача покликається на те, що на момент розгляду даної справи всі первинні документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у позивача відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест +»з питань взаємовідносин з ПП «Офісленд» за період з 01.10.06р. по 30.09.07р., за результатами якої складено акт перевірки № 214/1/23-06-23585747 від 10.06.08р.
На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення -рішення №0000392306/0 від 26.06.08р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3 250 965, 00 грн., в тому числі: 2 167 310,00 грн. за основним платежем та 1 083 655,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій
За результатами процедури адміністративного оскарження , дане повідомлення-рішення залишене без змін, про що свідчить податкове повідомлення - рішення №0000392306/1 від 28.08.08р., правомірність якого і є предметом даного позову.
Як вбачається з акта перевірки, підставою для визначення даного податкового зобов'язання був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ПП «Офісленд»на загальну суму 2 167 310,00 грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті за липень 2006 року -вересень 2007 року на загальну суму 2 167 310,00 грн.
Підставою для такого висновку було те, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.08р. було припинено юридичну особу ПП «Офісленд» з 12.09.06р., визнано недійсним статут ПП «Офісленд»за № 10661020000003896 з моменту реєстрації -з 08.09.06р., визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №35367823 з моменту його видачі -з 06.10.06р.
На підставі вказаного рішення суду, податковим органом було анульовано реєстрацію платника ПДВ ПП «Офісленд»та виключено з Реєстру 06.10.06р., про що складено відповідний Акт №141 від 21.05.08р., який затверджений заступником начальника ДПІ у Деснянському районі м. Києва.
З посиланням на вищевказане судове рішення, яке станом на 07.04.09р. не оспорювалось і набрало законної сили, про що є відмітка на рішенні, податковий орган вважає, що фінансово - господарські операції вказаним підприємством провадились неправомірно, підставними особами, в зв'язку з чим, виписані ним податкові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 2 167 310,00 грн.
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Перевіркою було встановлено, що 11.10.06р. між ЗАТ «Діавест +»(покупець) та ПП «Офісленд»(постачальник), укладено договір купівлі -продажу №1/10 за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність покупцю комп'ютерне та офісне обладнання.
Податковим органом встановлено, що на виконання умов даного договору ПП «Офісленд»поставлено товар, на що виписані податкові накладні, реквізити яких зазначені в акті перевірки на стор. 4-6, фактичне відвантаження товарів підтверджується видатковими накладними, оплата за отримані товари поведена на розрахунковий рахунок ПП «Офісленд», згідно платіжних доручень, які досліджені податковим органом при перевірці та відображені в акті перевірки.
Наведені обставини та документальні докази підтверджують факт виконання договору сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором; такі обставини встановлені перевіркою та відображені в Акті на стор.6, де зокрема, зазначено, що сума ПДВ по зазначеним податковим накладним включене до складу податкового кредиту у жовтні 2006 року у сумі 590 442, 89 грн., у листопаді 2006 року у сумі 396 433, 47 грн., у грудні 2006 року у сумі 31 024, 55 грн., у січні 2007 року у сумі 2 159, 67 грн., у лютому 2007 року у сумі 11 128, 70 грн., у березні 2007 року у сумі 2 412, 58 грн., у квітні 2007 року у сумі 40 652, 77 грн., у травні 2007 року у сумі 2 118, 03 грн., у червні 2007 року у сумі 241 546, 18 грн., у липні 2007 року у сумі 818 396, 26 грн., у серпні 2007 року у сумі 31 000,00 грн., відображення у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за липень 2006р.- вересень 2007р.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»/надалі -Закон /.
Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону /в редакції, чинній до внесення змін і доповнень згідно з Законом України № 398-Y від 30.11.2006р./, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Нова редакція підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 зазначеного Закону , визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення господарської операції.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону , як це зазначається у його п.п.7.2.4.
Як свідчать обставини справи, ПП «Офісленд»було зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.09.06р. та 13.10.06р. було взято на облік як платник податків, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за №35367823.
Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як свідчать обставини справи, на момент вчинення та виконання договору купівлі -продажу №1/10 від 11.10.06р. ПП «Офісленд»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.
За наведених обставин та правових норм, саме по собі визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ПП «Офісленд»», його Статуту та свідоцтва платника ПДВ, що мало місце після укладання та виконання вищезазначеного господарського договору, не може бути достатньою підставою для визнання недійсними вчинених цим підприємством з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру, що в спірному випадку також мало місце після виконання вищезазначеної господарської операції.
Рішення про виключення з реєстру платників ПДВ оформлене Актом №141 від 21.05.08р про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Офісленд»та виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу №№1/10 від 11.10.06р., сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит в сумі 2 167 310 грн.
Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.
Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).
Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства продавця .
Посилання представника відповідача на те, що позивачем при розгляді справи надані не всі первинні документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на те, що такі первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо були дослідженні податковим органом при перевірці, що відображено в акті перевірки і зауваження до них у податкового органу були відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція є фіктивною чи то безтоварною, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку на придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювань податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
задовольнити адміністративний позов.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000392306/1 від 28.08.08р., згідно з яким визначене податкове зобов'язання за платежем з ПДВ в сумі 3 250 965, 00 грн., в тому числі : 2 167 310,00 грн. за основним платежем та 1 083 655,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Діавест+» (код ЄДРПОУ 23585747) - 3,40 грн. судового збору.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя Шелест С.Б.
Судді Васильченко І.П. Федорчук А.Б.
Повний текст постанови складено: 24.06.09р.