ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
01.07.2009 р. № 5/53
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М.,
секретаря судового засідання Стріхи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації
Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виплатити допомогу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виплатити щорічну разову допомогу на оздоровлення.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і пояснила, що він відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має статус евакуйованої з зони відчуження в 1986 році, внаслідок Чорнобильської катастрофи стала інвалідом 3 (третьої) групи.
Позивачка зазначила, що вона як постраждала та інвалід з 1986 року має право на отримання щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
У зв'язку з тим, що розмір щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції закону станом до 28.12.2007р.) не відповідає тому розміру допомоги що виплачувалася, позивач звернувся до відповідача з вимогою зробити перерахунок та виплатити донараховану суму.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 8212 від 13.08.2007р. позивачці було відмовлено у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги.
Позивачка вважає відмову такою, що суперечать вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Конституції України, і порушує його право, гарантоване Конституцією України та Законами України.
Представник відповідача, який з'явився в судове засідання позову не визнав, вважає дії відповідачів правомірними та такими, що вчинені у відповідності до норм чинного законодавства України. Вказав, що Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" були призупинені виплати пільг окремим категоріям громадян, а суми, що виплачувалися позивачу, були передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Підстав для визначення інших розмірів для донараховування та виплати у 2003-2008роках не було.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, їй встановлена інвалідність 3 групи.
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач, як учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення в розмирі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 48 цього закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996, та № 562 від 12.07.2005р. були передбачені розміри допомог для визначених категорії громадян, до яких належить позивач.
Як свідчать фактичні обставини справи, позивачці за відповідні періоди здійснені виплати у значно менших розмірах, ніж було встановлено у законі, тобто було виплачено допомогу лише частково.
Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" було призупинено дію ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зокрема це стосується ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В пункті 4 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС певних гарантій, а саме забезпечення їх щорічною разовою грошовою допомогою на оздоровлення, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 92 Кодексу адміністративного судочинства - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка мала право на одноразову допомогу за період 2003 - 2008 роки. Вона звернулася з вимогами про перерахунок та виплату недоотриманої допомоги лише у жовтні 2007 року. Звідси в задоволенні позовних вимог в частині стягнення виплат за 2003-2005 роки слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням частини виплаченої допомоги.
На підставі ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 99, 100, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Закревського, 87-д) та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, пр-т. Комарова, 7) здійснити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разову щорічну допомогу на оздоровлення згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2006 рік в розмірі 1310 грн. 00 коп. за 2007 рік -1420 грн. 00 коп. та 2008 рік - 2330 грн.00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Кочан В.М.
Дата складення постанови у повному обсязі 14.07.2009р.