Справа № 127/31112/19
Провадження № 22-ц/801/762/2021
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Міхасішин І. В.
13 квітня 2021 рокуСправа № 127/31112/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.,
з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №127/31112/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Панчук Ірини Олександрівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року, повний текст якого складено 09 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Короля О.П.
встановив:
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В заяві зазначав, що з 30 червня 1990 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ), який було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 жовтня 2006 року (справа № 2-3741/06).
До реєстрації шлюбу відповідачка ОСОБА_2 була прийнята до членів житлово-будівельного кооперативу «Міськелектротранспортник» і до 10 лютого 1990 року сплатила перший обов'язковий пайовий внесок в розмірі тридцяти відсотків від вартості квартири у сумі 1777 карбованців.
На підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20 лютого 1992 року за № 53, на ім'я ОСОБА_2 було видано ордер № 14 від 19 травня 1992 року у складі сім'ї із чоловіком ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Загальна вартість квартири становила 5 923 карбованці. 27 лютого 1990 року на виплату решти вартості квартири в розмірі сімдесят відсотків у сумі 4146 карбованців відповідачці було надано довгостроковий державний кредит на 25 років, який був виплачений під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя.
Виходячи з чого позивач вважає, що сімдесят відсотків або 7/10 частки спірної квартири є спільною сумісною власністю подружжя в рівних частках.
Після розірвання шлюбу він продовжував проживати у спірній квартирі у якій був зареєстрований з 09 грудня 1992 року.
17 травня 2016 року відповідачка зареєструвала право власності на спірну квартиру на своє ім'я та змінила дверний замок чим порушує його право на користування, володіння та розпорядження вказаною квартирою, частина якої є їх спільною сумісною власністю.
Просив визнати за ним право власності на 7/20 частки квартири, а за відповідачкою на 13/20 частки цієї ж квартири.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панчук І.О. просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким позов задовільнити посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Часник О.Д. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник Часник Оксана Дмитрівна в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.
Так, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) є працівником Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» (до 2014 року назва колективного підприємства була «Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління») з 02 серпня 1985 року по теперішній час.
Відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради № 174 від 14 травня 1987 року ОСОБА_6 як молодий спеціаліст була поставлена на облік для отримання кооперативної квартири.
Грошові внески в рахунок оплати вартості цих квартир працівники підприємства сплачували будівельному кооперативу «Міськелектротранспортник» (а.с. 12).
Згідно довідки ТОВ «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання» № 1-2098 від 18 вересня 2019 року ОСОБА_2 була членом житлово-будівельного кооперативу «Міськелектротранспортник» з 1992 року (а.с. 14).
Як убачається із повідомлення департаменту міського господарства Вінницької міської ради від 27 вересня 2019 року за № 18-00-006-48471, що рішенням виконкому Вінницької міської ради від 20 лютого 1992 року № 53 затверджений список членів ЖБК «Міськелектротранспортник», згідно якого надані квартири і видані ордери на заселення НОМЕР_1 квартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , зокрема надана однокімнатна квартира АДРЕСА_3 » ОСОБА_2 на склад сім'ї із трьох осіб разом із чоловіком ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ордер видано на підставі загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу від 08 січня 1992 року.
Загальна вартість квартири АДРЕСА_1 становила 5 923 карбованці.
Обов'язковий пайовий внесок в розмірі тридцяти відсотків від вартості квартири у сумі 1777 карбованців ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) сплатила у повному обсязі до 10 лютого 1990 року.
27 лютого 1990 року ОСОБА_2 надано довгостроковий державний кредит в сумі 4 146 карбованців терміном на 25 років із умовою щомісячного погашення кредиту рівними частками (а.с.9; 16).
Свідок ОСОБА_7 (завідувач архіву Департаменту міського господарства Вінницької міської ради) засвідчила, що кредит розподілявся між всіма членами ЖБК і був наданий кожному члену ЖБК, про що відповідні документи не збереглися.
Згідно довідки ТОВ «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання» № 1-2098/1 від 18 вересня 2019 року в товаристві відсутні дані, які підтверджують факт сплати паю за адресом: АДРЕСА_4 (а.с. 15).
30 червня 1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 жовтня 2006 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано (а.с. 8).
Згідно довідки ТОВ «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання» № 7831 від 18 вересня 2017 року у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 - власник, ОСОБА_1 - чоловік, ОСОБА_4 - син (а.с. 11).
17 травня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірну квартиру у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на своє ім'я (а.с. 10).
Оформлення на ім'я одного із подружжя правовстановлюючих документів на нажите в період шлюбу майно не виключає право іншого пред'явити позов про поділ між ними цього майна.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
На виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2020 року про витребування у Філії-Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» доказів - документів про сплату ОСОБА_2 пайових внесків за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 за період з січня по червень 1990 року, Філія повідомила, що строк зберігання касових документів за вказаний період закінчився. Касові документи знищено. (а.с. 104; 109).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року суд відмовив у клопотанні представника позивача у витребуванні у відповідачки ОСОБА_2 належним чином завірених копій (оригіналів для огляду в судовому засіданні) квитанцій про сплату пайових внесків до Житлово-будівельного кооперативу «Міськелектротранспортник», оскільки відповідачка повідомила суд про неможливість подання таких доказів у зв'язку з їх втратою (а.с. 65).
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_8 (брат відповідачки), ОСОБА_9 (знайома відповідачки за місцем роботи), ОСОБА_10 (співмешканка по кімнаті в гуртожитку до шлюбу).
За свідченнями вказаних свідків вартість спірної квартири була сплачена повністю відповідачкою ОСОБА_2 за гроші, які їй дала мати у 1990 році в сумі 5 000 карбованців за твердженням свідка ОСОБА_8 , в сумі 4 000 карбованців за твердженням свідка ОСОБА_11 .
Судом має застосовуватися той Закон, який був чинний на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Згідно із пунктом другим частини першої статті 44 ЦК УРСР (1963р.) повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за
винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших
угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно із статтею 46 ЦК УРСР (1963р.) недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору
посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у
випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність
угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього
Кодексу.
Майно, набуте подружжям у період шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності (стаття 16 Закону України «Про власність»).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розмір часток сторін у спірній квартирі суд визначає у відповідності з поданими доказами. За відсутності у відповідачки доказів, що спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя, частки визначаються рівними.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що сімдесят відсотків або 7/10 частки спірної квартири є спільною сумісною власністю подружжя в рівних частках.
17 травня 2016 року відповідачка зареєструвала право власності на спірну квартиру на своє ім'я та змінила дверний замок чим порушує право позивача на користування, володіння та розпорядження вказаною квартирою, частина якої є їх спільною сумісною власністю.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції безпідставно переклав тягар доказування на позивача. Відхиляючи надані позивачем докази ґрунтував свої висновки на припущеннях. Зокрема, вказуючи, що у повідомленні департаменту міського господарства Вінницької міської ради від 27 вересня 2019 року за № 18-00-006-48471 прізвище відповідачки вказано ОСОБА_2 , в той час коли до укладення нею шлюбу із позивачем, тобто до 30 червня 1990 року такої особи не існувало.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Незастосування закону, який підлягав застосуванню та порушення норм процесуального права судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 263, 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Панчук Ірини Олександрівни задовільнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року скасувати і ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/20 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_5 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 13/20 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_5 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: В.В. Сопрун
Ю.Б. Войтко