Провадження № 1-кп/734/138/21 Справа № 729/713/20
14 квітня 2021 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
у присутності обвинуваченого ОСОБА_4 ,
провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270080000048 від 05 лютого 2020 року, відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,
08 квітня 2021 року з Чернігівського апеляційного суду надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, після скасування вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2021 року призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає.
Також прокурором було заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи тим, що він обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу не відпали, ОСОБА_4 усвідомлюючи вид та розмір покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання або домашній арешт, оскільки в нього хвора мама.
Вислухавши думки учасників судового провадження по викладених у ст. 315 КПК України питаннях, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступних висновків.
08 квітня 2021 року з Чернігівського апеляційного суду надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, після скасування вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2020 року.
Вказане кримінальне провадження підсудне Козелецькому районному суду Чернігівської області.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 складений у відповідності з вимогами чинного КПК України. Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження, чи для направлення клопотання для визначення підсудності, а також для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження № 12020270080000048 від 05 лютого 2020 року відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2021 року продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 діб, тобто до 10 травня 2021 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Метою і підставою продовження строку тримання обвинуваченому під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого тощо (ст. 178 КПК України).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26 липня 2001 року) закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення від 21 червня 1991 року).
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє зпрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірність поведінку особи, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.
Таким чином, ризик можливого переховування обвинуваченого з урахуванням суворості передбаченого покарання за інкримінуємий йому злочин, суд оцінює як високий та вважає суттєвим елементом при його оцінці.
На цей час свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, докази зі сторони обвинувачення та захисту не досліджені, в світлі чого ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і були підставами для застосування саме такого запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшилися і продовжують існувати, з цих підстав суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікацій дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд на виконання вимог ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, що має підвищену суспільну небезпеку, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважаючи, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки і запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду та впливати на потерпілу і свідків, на даній стадії кримінального судочинства в якості запобіжного заходу обвинуваченого належить утримувати під вартою.
Щодо питання, чи є можливим запобігання наявним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, то суд у світлі даних, які характеризують обвинуваченого, а також даних про його місце проживання, рід занять, майновий стан, соціальні зв'язки, суд вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ЕСНК. 2000-ІХ).
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (зіпе циа поп) належності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява № 42310/04).
Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.
Так, у цій справі, строки утримання обвинуваченого під вартою не виходять за межі, визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності.
З вказаних мотивів суд приходить до висновку про доцільність продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою і відсутність підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під ватрою на більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 314 КПК України, суд
кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, призначити до судового розгляду, який проводити у відкритому судовому засіданні в смт Козелець, вул. Свято-Преображенська, 7 Чернігівської області в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області об 11.00 годині 21 квітня 2021 року.
Справу розглядати суддею одноособово.
В судове засідання для розгляду кримінального провадження викликати: прокурора, обвинуваченого.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, який обчислювати з 14 квітня 2021 року по 13 червня 2021 року, включно.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» - для відома та виконання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України суд встановлює ОСОБА_4 заставу в розмірі 181 600,00 грн., яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМ України.
В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це прокурора або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
не відлучатись із постійного місця проживання без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування зі свідками;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.
Обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснюються положення п.-п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 7 діб з дня її винесення, а особою, що перебуває під вартою в той же строк з часу отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1