Справа № 750/1434/21
Провадження № 2/750/847/21
13 квітня 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченко А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» про визнання бездіяльності протиправною, стягнення втраченого заробітку та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, визнання інформації неправдивою,-
11 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція», в якому просить:
- стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 36040 грн.;
- визнати протиправною відмову у прийнятті його на роботу;
- стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн;
- визнати інформацію, викладену у листі від 17.12.2020, неправдивою;
- зобов'язати Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська атомна електростанція» заключити з ним трудовий договір;
- зобов'язати Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська атомна електростанція» видати наказ про прийняття його на роботу на посаду складача поїздів.
Обґрунтовано позов тим, що позивач мав право на першочергове працевлаштування, проте йому було необгрунтовано відмовлено у прийнятті на роботу до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» у підрозділ ЦПВЯП на посаду помічника машиніста, складача поїздів або ж машиніста, мотивуючи відмову тим, що ОСОБА_1 не оскаржив рішення щодо його скорочення. Посилання ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» у своїй відповіді від 17.12.2020, де у вимогах заявника щодо працевлаштування було відмовлено, на ст. 42-1 КЗпП не відповідає вимогам закону, оскільки право на пріоритет залишення на роботі при скороченні та право на першочергове працевлаштування не є тотожними. Також, не може вважатися обґрунтованою відмова у прийнятті на роботу, якщо претендент на робоче місце навіть не пройшов співбесіду. Позивач має права машиніста та певний досвід роботи на залізничному транспорті, в тому числі на підприємстві ДСП «Чорнобильська атомна електростанція». Колишній складач поїздів був звільнений за станом здоров'я, посада не була скорочена, відповідь ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» від 17.12.2020 надана неправдива з певними ознаками дискримінаційного ставлення до ОСОБА_1 . Крім того, вакансія на сьогоднішній день є вакантною та позивач має пріоритетне право на її зайняття, але відповідач уникає від виконання своїх обов'язків.
Позивач зазначає, що статтею 14 ЗУ «Про зайнятість населення» передбачені додаткові гарантії при працевлаштуванні осіб, яким до настання права на пенсію за віком (відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») залишилось 10 і менше років. Саме під дану категорію осіб позивач підпадає. Також, першочергове право на працевлаштування гарантоване позивачу у зв'язку із тим, що він має 2-гу категорію ліквідатора внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. ОСОБА_1 зазначає, що у результаті відмови відповідача у працевлаштуванні йому за два місяці було завдано збитки у вигляді можливого втраченого заробітку, які він оцінює у 36040 грн.
Також, неправомірними діями відповідача було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у відхиленні від звичайного способу життя та додаткових зусиллях для відновлення свого права і яку він оцінює в 10000 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
12 березня 2021 року позивач надіслав на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог. Проте, оскільки вказана заява не відповідала вимогам ч. 5 ст. 49 ЦПК України, а саме не було надано доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, листом від 12.03.2021 позивачу було роз'яснено порядок подання заяви про уточнення позовних вимог та у судовому засіданні, яке відбулося 15.03.2021, повернуто позивачу. В подальшому позивач не подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 був звільнений з посади чергового локомотивного депо дільниці залізничного транспорту цеху поводження з відпрацьованим ядерним паливом, у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 21.07.2020. Після чого, а саме 01.10.2020, позивач звертався до відповідача з проханням укладення трудового договору на посади помічника машиніста або машиніста тепловозу, які, за його твердженням, були вакантні та з огляду на його право на поворотне прийняття на роботу відповідно до ст. 42-1 КЗпП України, проте листом ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» від 07.10.2020 йому було повідомлено про неможливість прийняття на роботу, у зв'язку з відсутністю на підприємстві таких вакантних посад. 02.12.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про укладення трудового договору на посади складача поїздів, помічника машиніста або машиніста тепловозу на тих же підставах. Листом ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» від 17.12.2020 позивачу було повідомлено за яких умов він матиме право на поворотне прийняття на роботу у відповідності до положень ст. 42-1 КЗпП України і оскільки такі підстви були відсутні, йому було відмовлено у прийнятті на роботу. Згідно звіту про вакансії в ДПС «ЧАЕС» станом на 17.12.2020 по підрозділу цех поводження з відпрацьованим ядерним паливом дільниці залізничного транспорту групи з утриманням рухомого складу рахувалась вакантна посада складача поїздів 5 розряду, проте прийняття на роботу на цю посаду відповідачем не здійснювалось та не здійснюється і до цього часу. Питання необхідності подальшого залишення цієї посади у штатному розписі підрозділу перебуває на вирішенні керівництва. Крім того, з огляду та порівнянням посадової інструкції чергового локомотивного депо дільниці залізничного транспорту цеху поводження з відпрацьованим ядерним паливом та робочої інструкції складача поїздів 5 розряду дільниці залізничного транспорту цеху поводження з відпрацьованим ядерним паливом вбачається, що за завданнями, обов'язками та кваліфікаційними вимогами, а також професійною групою, ці посади не є аналогічними. Зазначені обставини унеможливлюють задоволення вимоги позивача щодо поворотного прийняття його на роботу відповідно до ст. 42-1 КЗпП України. Крім того, жодна з поданих позивачем заяв не може розглядатися як належна заява на прийняття на роботу, оскільки вони не визначають конкретної посади, на яку претендує позивач, а містять лише загальне бажання працювати на певних посадах.
Також, щодо посилань на ознаки дискримінаційного відношення та неповаги до позивача з причин неповідомлення про наявність певних вакансій, представник відповідача зазначив, що законодавстом взагалі не передбачено обов'язку роботодавця інформувати колишнього працівника про зміни у штатному розписі.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач посилається на ст. 42-1 КЗпП України, проте позовні вимоги не відностяться до даної норми закону, а позивач влаштовується на роботу як уперше, з врахуванням переважного права, а відтак прийняття на роботу на інші посади після звільнення здійснюється на загальних підставах. Також позивач зазначив, що внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата проводиться у відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, а в його випадку з 02.12.2020 і до дня винесення рішення у справі.
Представник відповідача надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що сам по собі факт наявності вакансій не породжує автоматичного обов'язку роботодавця здійснювати прийняття на них всіх бажаючих тільки за фактом їх звернення з відповідною заявою. Як наполягає сам позивач, із заявами про працевлаштування він звертався на загальних підставах і у службі зайнятості він на обліку не перебував. Посада складача поїздів 5 розряду цеху поводження з відпрацьованим ядерним паливом дільниці залізничного транспорту групи з утриманням рухомого складу стала вакантною внаслідок звільнення працівника, що її обіймав за станом здоров'я. Тобто, ця вакансія не є новоствореною та не заявлена як така до служби зайнятості, оскільки здійснювати прийняття на цю посаду нових працівників роботодавець не мав наміру. Таким чином, фактичні обставини справи, наведені у відзиві на позовну заяву та надані відповідачем докази, на їх підтвердження, позивачем жодним чином не спростовані, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання, призначене на 13.04.2021, позивач не з'явився, на електронну адресу суду надіслав повідомлення про перенесення розгляду справи у зв'язку із тим, що він перебуває на самоїзоляції, проте жодних доказів поважності причин неявки у судове засідання суду не надав, у зв'язку із чим, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 13.04.2021, в якій визнав причину неявки позивача у судове засідання неповажною та ухвалив проводити розгляд справи у відсутності позивача.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі документами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01 жовтня 2020 року позивач звернувся до ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» із заявою, в якій просив повторно прийняти його на роботу в ЦПВЯМ помічником машиніста або машиністом тепловозу та просив врахувати той факт, що раніше його було скорочено з ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» менше ніж рік тому, він має необхідну освіту для роботи помічником машиніста та машиніста тепловозу, до скорочення працював безпосередньо машиністом тепловозу і приймав участь у перевезенні відпрацьованого ядерного палива з 2009 по 2020 роки, являється ліквідатором ваврії на ЧАЕС з 1986 року та весь свій трудовий шлях був залучений до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 32).
Листом ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» № 4221/47040000-2020 від 07.10.2020 позивачу було повідомлено про неможливість прийняття на роботу, у зв'язку з відсутністю на підприємстві таких вакантних посад (а.с. 33).
Повторно із заявою про укладення трудового договору позивач звернувся до відповідача 02 грудня 2020 року, зазначивши про прийняття його на роботу у ЦПВЯМ складачем поїздів, помічником машиніста або машиністом тепловозу (а.с. 7, 34).
Листом ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» № 5425/47040000-2020 від 17.12.2020 позивачу було повідомлено за яких умов позивач матиме право на поворотне прийняття на роботу у відповідності до положень с. 42-1 КЗпП України, а саме позивач матиме право на укладення трудового договору, якщо буде вводитись посада чергового локомотивного депо або аналогічна посада. Оскільки такі підстави були відсутні на час звернення позивача, йому було відмовлено в укладенні трудового договору (а.с. 8, 35).
Відповідно до ч. 1 ст. 42-1 КЗпП України працівники, які були звільнені у зв'язку зі скороченням штату, протягом одного року мають право на укладення трудового договору у випадку повторного прийняття на роботу, якщо підприємство провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Відповідно до звіту про вакансії в ДСП «Чорнобильська атомна електростанція» згідно штатного розпису станом на 17.12.2020 по підрозділу цех поводження з відпрацьованим ядерним паливом дільниці залазничного транспорту групи з утримання рухомого складу рахується вакантна посада складача поїздів 5 розряду (а.с. 58-61).
З відзиву відповідача вбачається, що дана вакансія не заповнюється, вона не є новоствореною та не заявлена як така до служби зайнятості і підприємством вирішується питання необхідності подальшого залишення цієї посади у штатному розписі підрозділу.
Відповідно до статті 42-1 Кодексу законів про працю України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Згідно з частиною другою вказаної статті переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, зокрема, працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу або вони мають додаткові пільги.
У справах щодо порушення переважного права на укладення трудового договору Верховний Суд зазначає, що законодавцем не передбачено обов'язку роботодавця інформувати працівника про зміни у штатному розписі, оскільки після звільнення між колишнім роботодавцем та працівником припиняються трудові правовідносини, які існували до моменту звільнення. Статтею 42-1 КЗпП України не передбачено обов'язок підприємства повідомляти раніше звільненого працівника про наявність вакансій чи пропонувати працевлаштування (постанова ВС від 13.06.2018 у справі № 203/2820/15-ц, постанова ВС від 08.05.2019 у справі № 335/1896/15-ц).
Позивач, звертаючись до суду вказаує, що він звернувся із заявою про укладення трудового договору як уперше, з врахуванням переважного права, а відтак прийняття на роботу на інші посади після звільнення здійснюється на загальних підставах, а не в порядку поворотного прийняття на роботу, як це передбачено статтею 42-1 КЗпП України.
Статтею 14 ЗУ «Про зайнятість населення» встановлено додаткові гарантії при працевлаштуванні осіб, яким до настання права на пенсію за віком (відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), залишилось 10 і менше років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.
Таким чином законодавством передбачене переважне право на працевлаштування осіб, які мають вказані пільги.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не створював нових посад, які були б аналогічними тій, з якої був скорочений позивач, наявна вакансія складача поїздів 5 розряду цеху поводження з відпрацьованим ядерним паливом дільниці залізничного транспорту групи з утриманням рухомого складу розряду відповідачем не заповнюється, вона не є новоствореною та не заявлена як така до служби зайнятості і підприємством вирішується питання необхідності подальшого залишення цієї посади у штатному розписі підрозділу, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає, оскільки прав позивача відповідачем не порушено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» (місцезнаходження: вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, м. Славутич, код ЄДРПОУ - 14310862) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення втраченого заробітку та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, визнання інформації неправдивою - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя