Справа № 750/832/21
Провадження № 2/750/700/21
13 квітня 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Осовицької А.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
29.01.2021 позивач звернулася до суду з позовом, просила визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ) та визнати за відповідачем ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову вказала, що перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з 04.01.2007 року з відповідачем набули наступне майно: у 2012 році - житловий будинок АДРЕСА_1 ), загальною площею 135 кв.м.; у 2014 році - квартиру АДРЕСА_2 .
На даний час вищевказане нерухоме майно сторони не зареєстрували в Державному реєстрі нерухомості. Під час спільного проживання відносини з відповідачем погіршилися, постало питання розподілу набутого за період шлюбу майна, при цьому офіційно розлучатися ще не вирішили. Позивач вказала, що запропонувала відповідачу сходити до нотаріуса та поділити майно, проте останній заперечив. Оскільки вищевказане майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 ) та квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю, тому на підставі статей 60, 69, 70,Ж 71 СК України, просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ) та визнати за відповідачем ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
У судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вказала, що частки у майні письмово узгодили та надала суду ксерокопію договору правового режиму часток спільного майна подружжя від 16.02.2021 року, відповідно до якого сторони домовилися, що при здійсненні поділу їхнього спільного сумісного набутого в шлюбі нерухомого майна, відповідач відмовляється від своєї Ѕ частки в житловому будинку АДРЕСА_1 на користь дружини, а дружина відмовляється від Ѕ частки у квартирі АДРЕСА_2 на користь чоловіка.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглянути дану справу без його присутності та визнає позов.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб від 24.01.2007 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного в м. Києві 02.02.2012 вбачається, що ОСОБА_3 , далі іменований «Подавець» та ОСОБА_2 , далі іменований «Покупець» уклали договір за яким Продавець забов'язується передати майно у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.
Пунктом 1.2 Договору визначено, житловий будинок, що відчужується за даним Договором розташований в АДРЕСА_1 та має наступні характеристики: загальна корисна площа 135 кв.м, житлова площа 56 кв.м., кількість кімнат: 4 (чотири).
Згідно п. 2.1 Договору вбачається, що продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за 105000 грн. 00 коп., які отримані Продавцем від Покупця до оформлення цього договору.
Згідно п. 4.5 Договору, право власності на житловий будинок у Покупця виникає з моменту державної реєстрації Договору.
Одночасно зазначено, що у відповідності до ст.. 210 ЦК України, цей договір підлягає державній реєстрації (а.с. 8, а.с. 8 зв.).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 4).
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.08.2014 року квартира АДРЕСА_2 приватна, розмір частки: 1, власник - ОСОБА_2 (а.с. 9).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано (а.с. 6).
Відповідно до копії висновку про вартість майна складеного Суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Приватна Експертна Служба» станом на 22.01.2021 року визначено вартість житлового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 525000 грн. 00 коп. без ПДВ та вартість квартири АДРЕСА_2 в розмірі 490000 грн. 00 коп. без ПДВ (а.с. 5, ас. 5зв.).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна житловий будинок з надвірними будівлями, загальна площа 210,4 кв.м., житлова площа 137,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на підставі договору дарування від 23.08.2013, спільна часткова власність Ѕ ОСОБА_4 , Ѕ ОСОБА_5 (а.с. 31-33).
Відповідно до вимог ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 3 ст. 334 ЦК України визначає, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Оскільки спірне майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 ), загальною площею 135 кв.м. та квартира АДРЕСА_2 не зареєстровано за позивачем та відповідачем, а тому в задоволенні позову з підстав заявлених позивачем, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) про поділ майна подружжя, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 14.04.2021.
Суддя Л.В. Карапута