ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
28.04.2009 р. № 5/287
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М.,
секретаря судового засідання Стріхи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
ОСОБА_1
до Вищої ради юстиції України,
Верховної Ради України
провизнання протиправними дії та рішень, зобов"язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Вищої ради юстиції при прийнятті рішень від 23 квітня 2008 року №№470/0/15-08, 471/0/15-08 про внесення подань про звільнення позивача з посади судді Солом"янського районного суду м. Києва за порушення присяги; визнати протиправними та скасувати вказані рішення; зобов"язати Верховну Раду України утриматись від прийняття Постанови за поданням Вищої ради юстиції про звільнення позивача з посади судді Солом"янського районного суду м. Києва за порушення присяги.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і пояснила, що позивач присяги судді не порушував, а фактично поніс відповідальність за прийняття рішень по справах, які знаходились у його провадженні.
Крім того, рішення Вищої ради юстиції були прийняті у відсутності позивача, який перебував на лікарняному і з поважних причин не міг прийняти участь у засіданні Вищої ради юстиції.
Відповідачем також не було прийнято до уваги те, що позивач позитивно характеризується і те, що внаслідок прийнятих ним рішень не настало негативних наслідків.
Представник Вищої ради юстиції проти задоволення адміністративного позову заперечила, оскільки вважає, що рішення відповідачем були прийняті в межах компетенції та при наявності підстав про порушення позивачем присяги судді.
Про дні та час засідання Вищої ради юстиції позивач належним чином і завчасно повідомлявся, а його неприбуття на засідання не було перешкодою для розгляду питань, що стосувались позивача.
Представник Верховної Ради України проти задоволення позову заперечив, оскільки вважає не можливим заборонити Верховній Раді України розглядати подання Вищої ради юстиції про звільнення позивача за порушення присяги.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з урахуванням наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач працює на посаді судді Солом"янського районного суду м. Києва, на яку обраний безстроково у відповідності до постанови Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року №334-VI.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 131 Конституції України Вища рада юстиції наділена правом внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Рішенням Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року №9-рп/2002 визначено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України тільки Вища рада юстиції має виключне конституційне повноваження вносити подання про звільнення суддів з посади і що будь-яких застережень чи обмежень у реалізації цього повноваження Конституція України не передбачає.
Це конституційне повноваження Вищої ради юстиції конкретизується положенням частини першої статті 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" про те, що подання про звільнення судді за загальними обставинами може бути внесене за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону розгляд питань про звільнення судді за особливих обставин з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, можливий після надання кваліфікаційною комісією суддів відповідного висновку або за власною ініціативою Вищої ради юстиції.
Таким чином, встановлене Законом повноваження Вищої ради юстиції щодо внесення за власною ініціативою подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав, і розгляду за власною ініціативою питання про звільнення суддів з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, відповідає положенням статті 131 Конституції України.
Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.
Внесення членом Вищої ради юстиції за наслідками здійсненої ним перевірки пропозиції щодо подання про звільнення судді з посади є необхідною складовою механізму реалізації конституційних повноважень Вищої ради юстиції, передбачених пунктами 1, З частини першої статті 131 Конституції України.
Як встановлено в судовому засіданні, 17 квітня 2006 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення голови правління ЗАТ "Жовтневий Універмаг" Шурубор Т.П. від 17 квітня 2006 року, яка просила притягнути до відповідальності позивача за порушення присяги.
22 травня 2006 року в.о. Голови Вищої ради юстиції Ізовітова Л.П. підставі статті 25 Закону України "Про Вищу раду юстиції", Регламенту Вищої ради юстиції (§ 1.2) та відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002 взяла на себе здійснення перевірки відомостей, викладених у вказаному вище зверненні наявності підстав для звільнення позивача з посади судді Солом'янського районного суду м. Києва за порушення присяги.
12 березня 2007 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення народного депутата України Портнова А.В. про порушення позивачем присяги судді.
14 березня 2007 року в.о. Голови Вищої ради юстиції Ізовітова Л.П. взяла на себе здійснення перевірки відомостей, викладених у зверненні народного депутата України Портнова А.В. щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом'янського районного суду м. Києва за порушення присяги.
За наслідками вказаної перевірки членом Вищої ради юстиції Ізовітовою Л.П. 6 квітня 2007 року складено довідку-пропозицію про прийняття подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом'янського районного суду м. Києва за порушення присяги, з якою позивач відповідно до пункту 10 § 4.3.2. Регламенту був ознайомлений.
29 травня 2007 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення заступника Глави Секретаріату Президента України Пукшина І.Г.
29 травня 2007 року Головою Вищої ради юстиції Ізовітовою Л.П. підставі статті 25 Закону України "Про Вищу раду юстиції", Регламенту Вищої ради юстиції (§ 1.2) та відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002 доручено члену Ради Колесниченку В.М. провести перевірку відомостей, викладених у зазначеному зверненні щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом'янського районного суду м.Києва за порушення присяги.
30 травня 2007 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення народного депутата України Забарського В.В.
30 травня 2007 року Головою Вищої ради юстиції Ізовітовою Л.П. вказане звернення направлено для врахування при проведенні зазначеної вище перевірки члену Ради Колесниченку В.М.
За наслідками вказаної перевірки членом Вищої ради юстиції Колесниченком В.М. 20 червня 2007 року складено довідку-пропозицію про прийняття подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом'янського районного суду м.Києва за порушення присяги, з якою позивач відповідно до пункту 10 § 4.3.2. Регламенту був ознайомлений.
Крім того, 26 червня 2007 року до Вищої ради юстиції з Київського апеляційного адміністративного суду надійшла для належного реагування копія окремої ухвали цього суду від 22 червня 2007 року щодо дій судді ОСОБА_1. при розгляді справи за адміністративним позовом народного депутата України Забарського В.В. до Президента України, яку було долучено до проведеної раніше перевірки за зверненням заступника Глави Секретаріату Президента України Пукшина І.Г. та долученим до нього звернення народного депутата України.
На засіданні Вищої ради юстиції 23 квітня 2008 року було розглянуто пропозиції членів Ради Ізовітової Л.П. та Колесниченка В.М. про прийняття подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги, вивчено матеріали перевірки та прийнято рішення №470/0/15-08, № 471/0/15-08.
У зазначених рішеннях від 23 квітня 2008 року на підставі зібраних та перевірених доказів Вища рада юстиції прийшла до висновку що позивачем було допущено порушення присяги судді.
При цьому Вища рада юстиції не перевіряла законність та обгрунтованість судових рішень, постановлених під головуванням позивача, а лише встановила в діях судді наявність підстав для звільнення внаслідок порушення ним присяги.
Як слідує з наявних у справаі доказів, Вища рада юстиції здійснила щодо судді ОСОБА_1. процедуру звільнення судді з посади за порушення присяги, а не здійснювала процедуру дисциплінарного провадження, оскільки Рада наділена правом здійснення дисциплінарного провадження лише стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, а щодо суддів місцевих та апеляційних судів така процедура здійснюється відповідними кваліфікаційними комісіями суддів.
Звідси, посилання позивача на порушення Вищою радою юстиції вимог статті 43 Закону України "Про Вищу раду юстиції" щодо строків застосування до судді дисциплінарного стягнення не ґрунтується на положеннях законодавства, оскільки вказана стаття міститься саме в Главі 4 Закону "Дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів".
Безпідставним суд вважає посилання позивача і на положення вимог статті 45 Закону України "Про Вищу раду юстиції", оскільки ця норма стосується розгляду скарг на рішення про притягнення до відповідальності суддів, прокурорів і міститься у Главі 5 Закону "Розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів".
При розгляді питань щодо звільнення суддів за особливих обставин, тобто з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, Вища рада юстиції керується статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції".
Судом встановлено, що відповідно до вимог вказаної статті Закону Вища рада юстиції щоразу при внесенні питання щодо судді ОСОБА_1. до порядку денного засідань Ради направляла йому запрошення на засідання Ради.
Про день засідання Вищої ради юстиції, на якому були прийняті оскаржувані позивачем рішення (23 квітня 2008 року), позивача було повідомлено телеграмою від 20 квітня 2008 року. Разом з тим 22 квітня 2008 року до Ради від судді надійшла заява про розгляд пропозицій членів Вищої ради юстиції у його відсутності у зв'язку з перебуванням його у нарадчій кімнаті.
Відповідно до пункту 8 параграфу 3.1. Регламенту Вищої ради юстиції члени Ради визначились щодо можливості розгляду пропозицій за відсутності судді, про що зазначено і у протоколі засідання Ради від 23 квітня 2008 року з питань щодо судді ОСОБА_1.
Отже, Вищою радою юстиції дотримано положень Закону України "Про Вищу раду юстиції" та Регламенту Ради щодо обов'язку запрошення судді на засідання Ради, так і щодо вирішення питання про можливість розгляду питань за відсутності судді.
Посилання позивача на те, що йому не було надано можливості надати свої пояснення Вищій раді юстиції не відповідають фактичним обставинам, оскільки листами Вищої ради юстиції, які містяться у матеріалах перевірки судді пропонувалось надати пояснення, однак позивач цим правом не скористався.
Питання притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності врегульовано Законом України "Про судоустрій України" та Законом "Про статус суддів" в частині, яка не суперечить Закону "Про судоустрій України", а щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів - Законом України "Про Вищу раду юстиції".
Процедура внесення подань про звільнення суддів з посад до органу, що обрав його на посаду, врегульована Законом України "Про судоустрій України", "Про статус суддів", "Про Вищу раду юстиції", "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" та Рішенням Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002.
Ні чинне законодавство України, ні Рішення Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002 не визначають строку, протягом якого Вища рада юстиції встановлює факт порушення суддею присяги та вносить відповідне подання до органу, що призначив/обрав суддю.
Звільнення судді з посади органом, що його призначив/обрав є конституційно-правовою відповідальністю, а не дисциплінарною (щодо суддів дисциплінарні стягнення, які можуть бути достроково знаті, це: догана, пониження кваліфікаційного класу), і будь-яких обмежень щодо неможливості застосування обох видів відповідальності законодавство не містить.
Отже, посилання позивача на те, що він двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду не ґрунтується на положеннях законодавства.
Таким чином, оскаржувані рішення Вищої ради юстиції прийняті нею на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішень.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кочан В.М.
Постанову складено в повному обсязі 13.05.2009 року.