Справа № 433/616/20
Провадження № 22-ц/810/33/21
16 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Козубської А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 листопада 2020 року ухваленого судом у складі судді Гавалешка П.С. в приміщенні того ж суду
у цивільній справі про визнання припиненими трудових відносин та стягнення заробітної плати,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Державне підприємство «Антком» з експлуатації адміністративного будинку
третя особа - Антимонопольний комітет України
встановив:
У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати припиненими трудові відносини між ним, як тимчасово виконуючим повноваження керівника, та відповідачем державним підприємством «Антком» з експлуатації адміністративного будинку з 09 квітня 2020 року та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 103 547,23 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Антимонопольним комітетом України, який є стовідсотковим власником державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку 22 березня 2019 року прийнято Наказ № 25-ОД «Про
ліквідацію державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку, яким вирішено припинити діяльність державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку, код ЄДРПОУ 33293415, розташованого за адресою: 03680, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Митрополита Василя Липківського, буд. 45 шляхом ліквідації, і ліквідатором державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку призначено позивача, ОСОБА_1 .
Відповідні відомості було внесено реєстратором до Єдиного державного-реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно опису документів, реєстраційний номер справи 1_ 073_001817_84, код 15296922903.
Після прийняття власником вказаного рішення про ліквідацію підприємства відповідача, ОСОБА_1 як ліквідатором державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку, 01 квітня 2019 року затверджено, а власником підприємства в особі Голови Антимонопольного комітету України погоджено Тимчасовий штатний розпис державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку - з експлуатації адміністративного будинку, який було введено в дію з 01 квітня 2019 року, згідно якого місячний посадовий оклад ліквідатора підприємства було встановлено в розмірі 13 831,20 грн. Протягом терміну перебування в трудових відносинах з державним підприємством «Антком» з експлуатації адміністративного будинку - з 01 квітня 2019 до 10 квітня 2020 року позивачу ОСОБА_1 , як ліквідатору підприємства відповідача, було нараховано заробітну плату в загальній сумі 167 705,72 грн., з якої після податкових відрахувань сума до виплати склала 135 003,04 грн. З цієї суми позивачем було отримано заробітну плату за квітень-червень 2019 року 31 455,81 грн., а за період з липня 2019 року до 09 квітня 2020 року заробітна плата позивачу не виплачувалась, в результаті чого виникла заборгованість в загальній сумі до виплати 103 547,23 грн.
23 березня 2020 року позивачем на адресу власника підприємства відповідача, до Антимонопольного комітету України було спрямовано заяву про звільнення від виконання повноважень ліквідатора за власним бажанням в порядку ст. 38 Кодексу законів про працю України, яку останнім одержано 25 березня 2020 року, і станом на час звернення до суду з даним позовом, двотижневий термін повідомлення власника (уповноваженого органу) сплинув 08 квітня 2020 року, проте, відповіді на цю заяву від Антимонопольного комітету України так і не надійшло, і рішення про звільнення позивача з посади ліквідатора державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку, Антимонопольним комітетом України не прийняте, тому позивач вважає, що датою його звільнення з посади керівника державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку є 09 квітня 2020 року.
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 04 листопада 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено за необгрунтованістю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким заявлені ним позовні вимоги задовольнити.
За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутність письмового оформлення трудових відносин у вигляді письмового трудового договору між позивачем як з ліквідатором підприємства відповідача не може нівелювати факт наявності наказу Антимонопольного комітету України, яким позивача призначено, та штатного розпису, відповідно до якого встановлено місячний посадовий оклад як працівнику підприємства - ліквідатору погоджений власником підприємтсва відповідача - Антимонопольним комітетом України. Наказом Антимонопольного комітету України №25- ОД "Про ліквідацію Державного підприємтсва "Антком" з експлуатації адміністративного будинку" від 22 березня 2019 року визначено, що ліквідатор здійснює керівництво діяльністю ДП "Антком" на период до завершення його ліквідації, і цим же наказом було визначено робоче місце за адресою реєстрації відповідача, отже позивач вважає, що трудові відносини між ним та відповідачем виникли 22 березня 2019 року та тривали до 09 квітня 2020 року, оскільки звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпУкраїни є правом, яке порушене власником підприємства відповідача. Також скаржник зазначає, що на наявність трудових правовідносин між ним та відповідачем вказує заборгованість по заробітній платі в сумі 103 547,23 грн., яка виникла під час трудових відносин з відповідачем та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа Атимонопольний комітет України, посилаючись на те, що в даному випадку позивач був призначений наказом від 22 березня 2019 року №25 - ОД, є спеціальним суб'єктом під час процедури припинення юридичної особи державної форми власності, не є найнятим працівником, а тому трудовий договір між ним і підприємством відповідача відсутній, і останнім не доведено наявність трудових відносин з державним підприємством «Антком» з експлуатації адміністративного будинку, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає доводи скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення законним, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідач правом відзиву не скористався.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, скаржника та представника третьої особи за доводами апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає виходячи з такого.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, на підтвердження факту його перебування з підприємством відповідача у трудових відносинах, зокрема, не надано трудового договору; трудової книжки з відповідним записом, відсутні докази щодо роз'яснення позивачу його прав і обов'язків під розписку про умови праці; ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку, та щодо виплати заробітної плати, а наявність лише одного наказу Антимонопольного комітету України від 22 березня 2019 року № 25-ОД, яким призначено ліквідатором державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку ОСОБА_1 , не може свідчити про наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним з огляду на таке.
Судом встановлено, що наказом Атимонопольного комітету України № 25-ОД від 22 березня 2019 року позивача ОСОБА_1 призначено ліквідатором державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , який здійснює керівництво його діяльністю на період до завершення ліквідації.
Відповідно до п.1.1. статуту Державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку, затвердженого головою Антимонопольного комітету України, засновником та власником майна Державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку є держава в особі Антимонопольного комітету України.
Державне підприємство «Антком» підпорядковане Антимонопольному комітету України.
Згідно копії тимчасового штатного розпису Державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку погодженого головою Антимонопольного комітету України, затвердженого ліквідатором Державного підприємства «Антком» Сиволобовим М.М. введеного з 01 квітня 2019 року, ліквідатору визначено посадовий оклад в розмірі 13 831,20 грн.
Відповідно довідки від 09 квітня 2020 року № 09.04./20-1, загальна заборгованість по виплаті заробітної плати ліквідатора державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку ОСОБА_1 становить - 103 547,23 грн.
23 березня 2020 року ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України надіслано заяву про звільнення від виконання повноважень ліквідатора за власним бажанням в порядку ст.38 Кодексу законів про працю України, яка одержана 25 березня 2020 року.
Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 призначено ліквідатором підприємства відповідача, Антимонопольним комітетом України який є стовідсотковим власником цього державного підприємства, до якого позивач у березні 2020 року звернувся із заявою про його звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України, і рішення з питання порушеного позивачем у заяві від 23 березня 2020 року Антимонопольним комітетом України не прийняте, разом з цим ОСОБА_1 пред'явлено позов про визнання припиненими трудових відносин з 09 квітня 2020 року та стягнення заборгованості по заробітній платі лише до державного підприємства «Антком» з експлуатації адміністративного будинку, отже не до всіх відповідачів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).
Нормами Цивільного процесуального кодексу України не передбачено вирішення апеляційною інстанцією питання про залучення відповідачів.
На вказане суд першої інстанції не звернув належної уваги, і дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Підсумовуючи вище наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з наведених вище підстав.
При цьому, апеляційний суд не надає правової оцінки доводам апеляційної скарги та обставинам, якими обґрунтовуються позовні вимоги, оскільки це може мати місце під час розгляду справи із усіма належними відповідачами по справі.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "АНТКОМ" з експлуатації адміністративного будинку, третя особа Антимонопольний комітет України про визнання припинення трудових відносин та стягнення заробітної плати.
Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Дата складення повної постанови - 22 березня 2021 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова