ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
24.03.2009 р. № 5/264
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М., суддів Пилипенко О.Є., Кротюка О.В.
секретаря судового засідання Стріхи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19
до Територіального Управління державної судової адміністрації в Запорізькій області,
Державної судової адміністрації,
Державного казначейства України
простягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб,
Позивачі, які є суддями Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, заявили адміністративний позов про стягнення на їхню користь грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2004 року по 01 червня 2008 року.
Позивачі позовні вимоги обґрунтовували тим, що вони в період з 01 січня 2004 року по 01червня 2008 року працювали суддями Мелітопольського міськрайонного судуЗапорізької області, але в порушення вимог діючого законодавства з них стягувався податок з доходів фізичних осіб, а відповідна сума не компенсувалась.
Таким чином, протягом 2004 - 2008 років (по 01.06.2008 року) з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується довідками Територіального управління ДСА у Запорізькій області.
Також позивачі зазначають, що відповідна грошова компенсація сум стягнутого податку з доходів фізичних осіб не була їм виплачена.
Статтями 126 і 130 Конституції України та ст. 3 п.п. 2, 3 і ст. 11 Закону України "Про статус суддів" визначено і закріплено гарантії незалежності суддів, згідно яких держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10 липня 1995 року №584/95 судді були звільнені від сплати прибуткового податку. У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" даний Указ було скасовано. Зазначеним Законом передбачалися лише соціальні пільги по оплаті прибуткового податку, які не поширювалися на суддів.
Водночас, ст. 11 Закону України "Про статус суддів", рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року по справі №1-1/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 3 Закону України "Про статус суддів" визначено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, не можуть бути скасовані або знижені без відповідної компенсації. По своїй суті пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права
шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Надання суддям таких пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування. Те, що позбавлення суддів пільги по сплаті прибуткового податку повинно бути відповідним чином компенсовано, визнається і органами виконавчої влади.
Зокрема, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22-р передбачено механізм виплати компенсації, пов'язаної із справлянням податку. Дозволено Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб, буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року.
Як вбачається з наданих позивачами довідок про розмір їх середньомісячної заробітної плати за четвертий квартал 2003 року, суми нарахованих заробітних плат за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб нижчі, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої кожному судді за четвертий квартал 2003 року.
Представники Державного казначейства України та Державної судової адміністрації України проти задоволення адміністративного позову заперечили.
Вислухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі працюють суддями Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області,
Предметом даного спору є правомірність сплати позивачами податку з доходів фізичних осіб, можливість вважати зазначену сплату втратою частини заробітку, право на компенсацію зазначеної втрати за рахунок оплаченого податку.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-4, яким запроваджено податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-12 належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зазначений Закон, серед іншого, визначає: платників податку (стаття 2), об'єкт оподаткування (стаття 3), загальний оподатковуваний дохід, у тому числі місячний (пункт 4,2 статті 4), доходи, які не включаються до складу загального оподатковуваного доходу (пункт 4.3 статті 4) податкові соціальні пільги (стаття 6), ставки податку (стаття 7), порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету (стаття 8), прикінцеві положення (стаття 22).
Відповідно до вимог зазначеного Закону Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Запорізькій області, як податковим агентом, утриманий та перерахований до Державного бюджету України, а позивачами, як платниками податку, сплачено податок з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2004 року по 01 червня 2008 року.
Пунктом 22.2 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що у разі, якщо норми інших законів - чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Пунктом 22.7 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз норм наведеного підпункту вказує на неможливість їх застосування до спірних відносин, оскільки вони жодним чином не торкаються оподаткування доходів суддів.
Інших норм, які б звільняли суддів від сплати податку з доходів фізичних осіб або передбачали компенсацію втрат доходів від сплати прибуткового податку нормами наведеного Закону, нормами інших законів з питань оподаткування не передбачено.
Пунктом 22.12.1 пункту 22.12 статті 22 зазначеного Закону передбачено, у зв'язку з набранням чинності цим Законом, рекомендовано Президенту України скасувати укази Президента України, які стосуються оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з доходів громадян).
Указом Президента України від 25 грудня 2003 року №1497/2003 визнані такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року, у тому числі абзац четвертий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", який встановлював, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з позивачів правомірно утримано податок з доходів фізичних осіб у період з 01 січня 2004 року по 01 червня 2008 року як плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом (абзац 1.13 статті 1).
Зазначений податок сплачений в межах податкових відносин на користь Державного бюджету України і може бути повернутий (стягнений) з Державного бюджету у разі помилкової та/або надмірної сплати, за правилами бюджетного та податкового законодавства, відповідно ст. 50 Бюджетного кодексу України та ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає перерахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України, частина четверта статті 50 якого передбачає зарахування податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України.
Зазначений рахунок є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882).
Відповідно до ч. 1 ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Конституційні засади правосуддя закріплені розділом 8 Конституції України. Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні система судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, система та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою визначається Законом України "Про судоустрій України".
Закон України "Про статус суддів" визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Стаття 11 Закону України "Про статус суддів" передбачає забезпечення незалежності суддів, яка, серед іншого, забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням судді відповідно до їх статусу. Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 44 зазначеного Закону, частина перша якої передбачає склад заробітної плати.
Жодна з наведених норм не визначає компенсацію від втрати заробітної плати, пов'язаної із справлянням податку за Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Частина 8 ст. 14 Завину України "Про судоустрій України" передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів.
Частина 3 статті 11 Закону України "Про статус суддів" передбачає, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами, оскільки нормами зазначених законів як компенсація від втрати заробітку, так і виплата заробітної плати без стягнення податку з доходів фізичних осіб не передбачена.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22-р "Про деякі питання оплати праці суддів" дозволено головам судів загальної юрисдикції здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за 4 квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктом 2 зазначеного розпорядження визначено, що компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Обов'язку застосування зазначеного розпорядження жодним із відповідачів не передбачено.
Таким чином, Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" та інші нормативно-правові акти не передбачають право суддів на заявлену компенсацію, що обумовлює неможливість включення її сум до бюджетного запиту.
Положення про Державне казначейство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1232.
Державне казначейства України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Зазначеним положенням встановлені основні завдання, функції як засіб здійснення повноважень до покладених на нього завдань. У межах спірних відносин відсутні будь-які неправомірні дії з боку Державного казначейства України щодо позивачів. Оскільки підстави для стягнення заявлених сум з Державного бюджету України відсутні, стосовно зазначеного відповідача слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 3 березня 2003 року № 182/2003. Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед інших завдань, покладених на Державну судову адміністрацію України, підпунктом 13 пункту 4 передбачене виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування», інших органів і установ судової системи та ДСА України, а підпункт 14 даного пункту передбачає здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, виходячи з чого вона подає до Міністерства фінансів України бюджетний запит, тобто розрахунки необхідних витрат судової влади, визначених відповідно до Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів для закладення їх до проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація України як головний розпорядник коштів здійснює самостійно.
Таким чином, жодний із відповідачів при здійсненні своїх владних управлінських функцій прав позивачів не порушив, а отже підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий - суддя Кочан В.М.
судді Пилипенко О.Є.
Кротюк О.В.
Постанову складено в повному обсязі 06.04.2009 року.