Справа № 307/2934/15-к
Провадження № 11-кп/4808/22/21
Категорія ст. 152 ч. 4 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
13 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні провадження № 12015070160001204 за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_8 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.10.2018 року,
Цим вироком ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ст. 152 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 10 років.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_9 рахується з 21.07.2015 року.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції № 838-VIII) строк його тримання під вартою із 21.07.2015 р. до набрання цим вироком чинності зараховано у відбуте покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави продовжено до 27.12.2018 року.
Його звільнено з-під варти 11.07.2019 року у зв'язку із закінченням дії ухвали.
Згідно вироку суду ОСОБА_9 8.07.2015 року між 20 і 22 годинами в смт. Дубове зустрів на вулиці малолітню ОСОБА_10 , і маючи намір на зґвалтування, взяв її за руку та скориставшись довірливістю відвів в урочище "Забереж" на територію саду. Реалізуючи свій умисел на вчинення природного статевого акту із застосуванням фізичного насильства, повалив потерпілу на землю і користуючись перевагою в фізичній силі, роздів її, та подолавши її опір, всупереч волі останньої, вступив з нею в статеві зносини природнім способом, тобто зґвалтував її.
В апеляційній скарзі прокурор вважав вирок суду незаконним у зв'язку з м'якістю призначеного покарання. Однак, в передбаченому законом порядку прокурор відмовився від поданої апеляційної скарги, тому апеляційний суд її не розглядає.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 оскаржує вирок суду, оскільки суд не надав оцінку доводам обвинуваченого та сторони захисту, тобто допустив однобічність та неповноту судового слідства. Стверджує, що суд не надав належну оцінку ні клопотанням сторони захисту ні доводам про недопустимість доказів, які не надавалися стороні захисту і обвинуваченому під час ознайомлення з матеріалами справи. На його думку, твердження, які відображені у вироку не достатні та необґрунтовані для того, щоб вважати засудженого ОСОБА_9 винним у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 152 ч. 4 КК України. Просить вирок суду скасувати, винести ухвалу, якою кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Тячівського районного суду зі стадії підготовчого засідання.
Апеляційний розгляд проведено без участі потерпілих через їх неявку, а також без обвинуваченого ОСОБА_11 , який неодноразово ухиляється від явки до апеляційного суду. Його участь визнана не обов'язковою.
В апеляційній інстанції:
• захисник обвинуваченого підтримав свою апеляцію, просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції;
• прокурор вважає, що подана захисником апеляційна скарга є безпідставною, просить залишити її без задоволення, вирок суду - без змін.
З'ясувавши обставини провадження, проаналізувавши апеляційні доводи захисника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника по своїй суті не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду має бути законним, обґрунтованим й вмотивованим.
Оскаржений вирок відповідає цим вимогам закону на момент його ухвалення.
Всі апеляційні доводи захисника про недоведеність вини його підзахисного є необгрунтованими, оскільки спростовуються належно дослідженими й правильно оціненими доказами й мотивами, наведеними у вироку.
В апеляційного суду вказані докази й мотиви суду про доведеність вини ОСОБА_11 сумнівів не викликають.
Його вина підтверджується, зокрема, показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні ствердила, що саме обвинувачений ОСОБА_12 згвалував її із застосуванням фізичного насильства.
Вказані показання потерпілої підтвердила її законнний представник ОСОБА_13 про те, що в той день дочка їй розповіла про її згвалтування, тому вони звернулись до поліції.
Показання потерпілої та її матері узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що в той день вони бачили обвинуваченого з потерпілоюЮ яку він повів в напрмку урочища “Збереж”. Після того, потерпілу бачили заплаканою і вона говорила , що дядько хотів її згвалтувати.
Зазначені показання потерпілої та вищевказаних осіб підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про те, що в той день бачили як до потерпілої підійшов чоловік і повів її по вулиці в напрямк до урочища “Збереж”.
Показання цих свідків підтвердила бабуся потерпілої свідок ОСОБА_18 і доповнила, що потім внучка розповіла про її згвалтування і вони звернулися до поліції.
Крім того, суд взяв до уваги дані протоколу про прийняття заяви матері потерпілої від 12.07.2015 року про згвалтування її дочки.
За даними протоколу впізнання за фото доводиться факт впізнання потерпілою обвинуваченого, як особу яка її згвалтувала.
Крім того, вищевказані докази об'єктивно підтверджуються наведеними у вироку висновками експертиз про те, що на тілі потерпілої та на її одязі виявлені характерні для згвалтування тілесні ушкодження, які могли бути заподіяні в час і при обставинах, вказаних нею.
Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 152 ч.4 ККУ, оскільки він згвалтував малолітню потерпілу.
Показання самого обвинуваченого ОСОБА_11 про заперечення вини суд обгрунтовано визнав як спосіб захисту.
Призначене судом покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на 10 років є законним й справедливим, воно відповідає вимогам ст. 50, 65 ККУ. Таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним та іншими особами нових злочинів.
Посилання захисника на те, що суд необгрунтовано відхиляв його клопотання про недопустимість окремих доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони носять неконкретний характер і не дають підстав сумніватися в допустимості й переконливості наведених у вироку доказів про доведеність вини його підзахисного.
Підстав для скасування вироку не встановлено.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне внести зміни в резолютивну частину вироку й уточнити, що ОСОБА_9 слід зарахувати у відбуте покарання з розрахунку день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі не до моменту вступу вироку в законну силу, а до часу його звільнення з-під варти - 11.07.2019 року.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.10.2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_9 - змінити.
Зарахувати у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 перебування його під вартою з 21.07.2015 року по 11.07.2019 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5