Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6071/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст.263 КК України Доповідач ОСОБА_2
08 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №295/190/12 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29 січня 2021 року відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 29 січня 2021 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 та кримінальне провадження №12019060020005148 від 06.12.2019 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України - закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт складений та направлений прокурором до суду поза межами граничного строку розслідування кримінального провадження, передбаченого ст.219 КПК України, а також на те, що главою 24 КПК України не передбачено можливості відновлення досудового розслідування після виконання вимог, передбачених ст.ст.290, 291 КПК України. Суд першої інстанції вказав, що у зазначений період, з врахуванням того, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було завершено, сторона обвинувачення не вправі здійснювати такі процесуальні дії як повідомляти про зміну раніше повідомленої підозри, повторно повідомляти про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження, оскільки обвинувальний акт було направлено прокурору у зв'язку із необхідністю виконання вимог ст.291 КПК України, а не з метою усунення неправильностей, однобічності чи неповноти досудового розслідування.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29.01.2021 року та призначити новий судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12019060020005148 в суді першої інстанції. Мотивує свої вимоги тим, що КПК України не містить положень про те, з якого моменту розпочинається строк досудового розслідування після проголошення ухвали про повернення обвинувального акту, оскільки після винесення вказаного рішення воно може бути оскаржено. Також вказує, що КПК не регламентує чи після повернення обвинувального акту розпочинається відлік строків досудового розслідування, або будь-яких інших строків. Звертає увагу, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 , після винесення ухвали про його повернення не скасовується, а є таким, що потребує усунення недоліків або прийняття відповідних рішень, у разі неможливості усунення таких недоліків. Крім того, зазначає, що після повернення обвинувального акту будь-яких слідчих дій або прийнятих рішень не проводилось. Прокурор також наголошує, що обвинувальний акт складений та затверджений 06.02.2020 року, яким завершено досудове розслідування у провадженні, складений в межах строку, а вимоги ст.219 КПК України не порушено.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 просить відхилити апеляційну скаргу прокурора, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Аргументує свої доводи тим, що строк досудового розслідування закінчився 06.02.2020 року, при цьому прокурор, після повернення обвинувального акту, поза межами строку досудового розслідування, приймав процесуальні рішення та вчиняв процесуальні дії. Вказує, що після повернення обвинувального акту, строк досудового розслідування не поновлюється, а продовжується, а тому суд першої інстанції прийняв законне рішення про закриття кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити обвинувальний акт в суд першої інстанції на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого засідання, пояснення захисника, яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
З положень статті 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Умотивованість рішення означає, що суд чітко та зрозуміло зазначає мотиви, факти та підстави, за якими ухвалюється рішення, норми матеріального та процесуального права, які ним застосовані, та врахування пояснень сторін. Це дає змогу суспільства здійснити контроль над рішенням (рішення у справі «Серявін та інші проти України від 10 лютого 2011 року), а сторонам мати можливість його коректного оскарження, оскільки без цього не може йтися про справедливий суд. Умотивованість рішення є проявом принципу належного здійснення правосуддя (рішення у справі «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року). Умотивованість рішення пов'язана з усіма іншими процесуальними гарантіями права на справедливий судовий розгляд, оскільки саме вмотивоване рішення дозволяє зрозуміти, що сторони були належним чином вислухані, а їх докази досліджені (реалізований принципи змагальності сторін, їх рівності) (рішення у справі «Кузнецова та інші проти Росії» від 09 січня 2014 року).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Так, в порушення вимог ст.372 КПК України, в мотивувальній частині ухвали суд не навів належних мотивів відхилення правової позиції прокурора.
Резолютивною частиною оскарженої ухвали суду першої інстанції як підставу для закриття кримінального провадження встановлено - «у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України». Проте, згідно змісту п.10 ч.1 ст.284 КПК України, такої підстави процесуальним законом не передбачено, а закриття кримінального провадження можливе лише у випадку, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України.
Закриваючи кримінальне провадження, суд першої інстанції послався лише на те, що обвинувальний акт направлено прокурором до суду після закінчення граничного строку розслідування кримінального провадження, передбаченого ст.219 КПК України.
При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд обмежився лише загальним формулюванням про направлення обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування та стислим викладом обставин справи, однак не визначив початок перебігу строку досудового розслідування та, відповідно, й дату його закінчення.
На думку апеляційного суду, кримінальне провадження підлягає закриттю на стадії підготовчого судового засідання за п.10 ч.1 ст.284 КПК України у разі чіткого встановлення судом як початкової так і кінцевої дати закінчення досудового розслідування.
За цих обставин, вважати строк досудового розслідування закінченим з наведених судом мотивів неможливо, як і дійти беззаперечного висновку про необхідність закриття кримінального провадження, оскільки фактично такий строк залишився судом невстановленим.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд підкреслює, що строк досудового розслідування - не є простою формальністю. Передбачення процесуальним законом обов'язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження - є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п.1 ст. 6 Конвенції, передбаченого ст.7, ч.1 ст.21 КПК, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини.
Строк досудового розслідування - є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як підозрюваний чи обвинувачений.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Згідно з п.10 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження№12019060020005148, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Згідно з ч.4 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України є тяжким злочином, але не відноситься до злочинів проти життя та здоров'я.
За вимогами ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбачених КПК.
Відповідно до вимог ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
06 грудня 2019 року ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження було затримано, і від цієї дати, у розумінні ч.2 ст.219 КПК України, розпочав перебіг двомісячний строк досудового розслідування.
За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019060020005148 від 06.12.2019 року прокурором Житомирської місцевої прокуратури 06 лютого 2020 року, в останній день строку досудового розслідування, направлено до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 за ч.1 ст.263 КК України, що не заперечується сторонами кримінального провадження.
Однак, 31 березня 2020 року суддею Богунського районного суду м.Житомира зі стадії підготовчого судового засідання вказаний обвинувальний акт з додатками у зв'язку із невідповідністю його вимогам ст.291 КПК України було повернуто прокурору Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_6 .
В подальшому, 08 травня 2020 року, на виконання вищевказаної ухвали місцевого суду, обвинувальний акт був затверджений прокурором та відповідно усунуто інші недоліки встановлені судом. Досудове розслідування кримінального провадження процесуально не відновлювалося, строк досудового розслідування не продовжувався. Згідно з супровідним листом 20 травня 2020 року вказаний обвинувальний акт повторно направлено до Богунського районного суду м.Житомира (а.1).
Колегія суддів звертає увагу, що кримінальним процесуальним законом не передбачено відновлення чи продовження строків досудового розслідування з підстав проведення процесуальних дій задля усунення недоліків після повернення обвинувального акта судом, відтак висновки суду про складання обвинувального акта від 08 травня 2020 року поза межами строку досудового розслідування не ґрунтуються на вимогах закону.
Апеляційний суд зауважує, що повернення обвинувального акта для усунення недоліків не є тотожним поняттю «Відновлення досудового розслідування». Єдиною передбаченою законом підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам ст.291 КПК України, яка встановлює лише вимоги щодо форми і змісту обвинувального акта. При цьому, строки усунення таких недоліків КПК України не встановлює.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційних доводів прокурора в частині дотримання строків звернення з обвинувальним актом та погоджується з тим, що суд безпідставно ототожнив усунення недоліків при складанні обвинувального акту та складання нового обвинувального акта.
Апеляційний суд також наголошує, що відповідно до ст.314 КПК України, процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт.
Натомість, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.314 КПК України вийшов за межі наданих йому повноважень під час підготовчого судового засідання та фактично вдався до аналізу та оцінки законності процесуальних документів, зокрема таких, як повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, повторне повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи сторони захисту щодо законності рішень та дій сторони обвинувачення в цій частині підлягають обов'язковій перевірці в ході судового розгляду кримінального провадження, зокрема під час дослідження доказів з наданням їм оцінки у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Встановлені апеляційним судом порушення кримінально-процесуального закону визнаються апеляційним судом істотними та такими, що тягнуть за собою задоволення апеляційних вимог прокурора, скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412, 415 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять зазначені порушення кримінально-процесуального закону, а остаточне вирішення справи неможливо на стадії апеляційного розгляду, то керуючись положеннями ч.6 ст.9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність застосування загальних засад кримінального провадження, зокрема, такої засади як законність та необхідності призначення нового судового розгляду цього кримінального провадження,
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29 січня 2021 року, якою кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, - скасувати.
Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.1 ст.263 КК України до нового розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалу апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :