Справа № 592/16420/19
Провадження № 1-кп/592/159/21
14 квітня 2021 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 12019200440002416, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2019 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
28.07.2019 приблизно о 20 год. 00 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 біля першого під'їзду, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_6 .
Реалізуючи умисел направлений на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_3 стоячи позаду ОСОБА_6 наніс останньому удар кулаком правої руки в ділянку тім'яної частини голови, від якого потерпілий присів та закрив обличчя руками. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 удари кулаком в ділянку щелепи, верхньої губи та носа, удари ногою в ділянку правого ока та щелепи з лівої сторони.
Своїми діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, так як для загоєння рани необхідно термін понад 6 днів, але не менше 21 дня.
Стаття (частина статті) Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За встановлених обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 заподіяв умисне легке тілесне ушкодження ОСОБА_6 , що спричинило короткочасний розлад здоров'я та його дії кваліфікує за частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України.
Позиція сторони захисту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 фактичні обставини викладені у обвинувальному акті не заперечував, але вину не визнав та вказував на відсутність умислу на спричинення тілесних ушкоджень. Суду пояснив, що 28.07.2019 на день торгівлі, зранку зі співмешканкою були на кухні і готували їжу в 11-12 годин дня. Він випив пива, а співмешканка вина. Їх кухня у гуртожитку загального користування розташована на 3 поверсі, а поверхом нижче - кухня потерпілого. Потерпілий перебував у нетверезому стані на кухні, палив, сварився на їх адресу у відчинене вікно. Через 5 хвилин зайшов до них на секцію з ножом - ніхто з ним розмовляти не став, двері відчинила співмешканка. Увечері біля 16-30 год. йшли із співмешканкою прогулятися і при виході із під'їзду потерпілий штовхнув його у спину. Від поштовху він вилетів з під'їзду - тапки залишилися на порозі. Він вважав, що у потерпілого ніж, розвернувся десь на 360 градусів і кулаком лівої руки в праву частину обличчя ОСОБА_6 наніс удар. Розбив носа, пішла кров. У нього сильний удар, від якого потерпілий присів, потім наносив удари руками і ногами з метою виховної роботи - провчити. Сусід на ім'я « ОСОБА_7 » зауважив, що досить, людина зрозуміла. Під час конфлікту вдарив рази 3, це бачила співмешканка і свідки, які не зазначені у обвинувальному акті. Після того як виник конфлікт на кухні і до нанесення удару пройшло 3-4 години. Причина конфлікту - п'яний сусід поверхом нижче, з яким постійно виникають конфлікти у всіх мешканців гуртожитку. Вважає що захищався від п'яного сусіда, який приходив до них з ножом, а тому умислу на спричинення тілесних ушкоджень не мав, діяв з метою самозахисту.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Показання потерпілого ОСОБА_6 , відповідно до яких 28.07.2019 о 8-9 годині ранку пішов смажити картоплю на загальну кухню гуртожитку. У вікно залетів попіл з сигарет. Виглянув у вікно і поверхом вище у вікні кухні палили обвинувачений із співмешканкою ОСОБА_8 , які були випивши. На його зауваження обвинувачений плюнув йому у обличчя. Повідомив, що підніметься до них - відчинила двері співмешканка, яка почала кричати. Ножа про собі не мав. Повернувся на кухню. У другій половині дня, точного часу не пам'ятає після 14 години вийшов палити на лавку біля під'їзду і ОСОБА_3 запропонував йому вийти і поговорити. Виходячи з під'їзду він відчув удар в ухо позаду. При цьому ОСОБА_3 тримав щось схоже на шматок асфальту чи ще чогось. Наніс руками 2-3 удари. У нього була розбита брів і лоб. Від удару він присів під вікном під'їзду, співмешканка обвинуваченого почала його бити ногами. Від ударів вибили 4 зуба. Він піднявся до себе на поверх, був весь у крові. ОСОБА_9 була сусідка ОСОБА_10 . З дружиною пішли на таксі і поїхали у травмпункт, а їх направили в травмпункт обласної лікарні з травмою голови, де наклали шви. Повернувшись додому було темно. Біля під'їзду співмешканка ОСОБА_11 ножом порізала колеса його автомобіля. Вони з дружиною викликали поліцію, яка відвезла їх до відділку. З поліції вийшли о 00-30 годині.
Показаннями свідка ОСОБА_12 , яка суду пояснила, що у неділю 28.07.2019 біля 10 години її чоловік ОСОБА_6 пішов готувати сніданок на загальну кухню. Чоловік повідомив, що посварився з ОСОБА_13 , який палив, а попіл сигарет залетів у їх кухню. На його зауваження обвинувачений плюнув чоловіку в обличчя. Вони сіли поснідали, випили по 100 грам у зв'язку з 6 річчям онука, дивилися телевізор. Чоловік вийшов у спортивних штанях з голим торсом і його в обідній час, приблизно з 14 до 15 години довго не було. Повернувся на обличчі, животі, руках, брюках текла кров і сказав, що його побили. Забігла сусідка ОСОБА_10 і сказала, що бачила, як ОСОБА_14 вдарив її чоловіка, потім із співмешканкою почали бити носаками. Самостійно зупинити кров не змогла і вони близько 18 години поїхали на таксі до травмпункту, де чоловіку зашили брову, наклали 5 швів. До швидкої і поліції не телефонувала, бо перебувала у шоковому стані. Повернувшись біля 21 години під під'їздом була співмешканка ОСОБА_13 і поки вони піднялися до себе у кімнату на 2 поверх, остання ножом порізала колеса їх авто. Вона це бачила з вікна власної кімнати та викликала поліцію. Їх з чоловіком повезли до поліції, де писали заяви про побиття чоловіка.
Показаннями свідка ОСОБА_15 , яка суду пояснила, що не пам'ятає числа, але у літню пору, рік тому сиділа на лавочці біля 1 під'їзду будинку АДРЕСА_3 . У другій половині дня вийшов з під'їзду ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 ударив його. Вона зрозуміла, що конфлікт виник через те, що ОСОБА_16 зробив зауваження, щоб не плював, були нецензурні слова. Обвинувачений ударив ОСОБА_6 у обличчя, той присів руками закрився від ударів, ОСОБА_3 продовжив наносити удари руками, ногами. Бив у щелепу, пішла кров з носа, випали зуби. Потерпілий не чинив супротив, а міг лише захищатися від ударів закривався. На допомогу обвинуваченому прийшла його співмешканка. Як наносилися удари вона демонструвала під час слідчого експерименту. Вона поліцію і швидку не викликала через нульовий баланс телефону. Потерпілий зі своєю дружиною поїхали самі у лікарню.
Показання потерпілого, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_15 є логічними, послідовними, узгоджуються між собою.
Показаннями свідка ОСОБА_17 , яка суду пояснила, що влітку 2019 увечері йшла додому з роботи після 21 години і як завжди сіла на лавочці з жінками біля 2 під'їзду і просиділа приблизно до 22 години. Колишні квартиранти, які сиділи на лавочці говорили, що біля першого під'їзду щось було. Ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_16 не бачила, бійки не бачила. Бачила співмешканку ОСОБА_13 - ОСОБА_18 , яка у халаті пройшла в одну сторону і назад, в руках нічого не бачила. Чула, що колеса автомобіля ОСОБА_16 порізали. Автомобіль ОСОБА_16 стояв біля вікна 4 поліклініки неподалік від будинку. ОСОБА_19 хвалився, що зубів не було.
Показаннями свідка ОСОБА_20 , яка суду пояснила, що влітку була дома, точної дати не пам'ятає, прибиралася. З ОСОБА_13 не спілкується. Її дочка побачила у вікно як ОСОБА_13 з ОСОБА_16 біля під'їзду побилися. Це розказували також сусіди і ОСОБА_16 . Увечері потерпілий на кухні розказував, що йому зуби повибивав ОСОБА_13 , боліла рука, сам їздив у лікарню. Пошкоджень на обличчі потерпілого не бачила, замотаної чи загіпсованої руки також. Цього дня чула з вікна шум проколотих шин автомобіля ОСОБА_16 .
Показаннями свідка ОСОБА_21 , відповідно до яких точний рік не пам'ятає 2019-2020, сиділи без курточок біля середнього під'їзду гуртожитку, де вона проживає по АДРЕСА_3 . Увечері сутеніло і мимо них проходила співмешканка ОСОБА_11 . Потім від ОСОБА_22 чули, що їм колеса поспускали у їх мікроавтобусі. Як спричиняли ОСОБА_16 тілесні ушкодження не бачила, свідком подій не була. ОСОБА_16 їй повідомляв, що сусід по під'їзду йому повибивав зуби.
Вищенаведені показання потерпілого та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, доповнюють один одного, тому суд вважає їх належними і достовірними доказами вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим за обставин, встановлених судом.
Судом досліджено письмові докази надані стороною обвинувачення, з яких встановлено наступне.
Відповідно до висновку експерта № 676, складеного 07.10.2019 за наслідками проведення судово-медичної експертизи на підставі ухвали слідчого судді від 17.09.2019, при обстеженні ОСОБА_6 (а.с. 132, 172-175) виявлені ушкодження: ушита рана правої брови; садна лівої брови, верхньої губи справа, в ділянці гребня лівої клубової кістки, задньої поверхні лівого ліктя; синець нижньої щелепи зліва. При огляді лікарем нейрохірургом СОКЛ 28.07.2019 встановлений діагноз: «Забійна рана лобної ділянки справа. Садна м'яких тканин лобної ділянки зліва, верхньої губи зліва». Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, про що свідчить характер ушкоджень, по механізму удар, розтягнення, тертя та могли виникнути внаслідок нанесення ударів руками, ногами та подібними предметами. Кількість травматичних впливів не менше 6. В тілесних ушкодженнях не відобразилися конструктивні властивості травмуючого предмета (довжина, ширина, товщина, особливості поверхні предмета). Потерпілий міг знаходитися у будь-якому можливому для спричинення ушкоджень положенні.
Ушкодження в ділянці лівого ліктя могло утворитися при падінні з вертикального положення на площину. Утворення інших тілесних ушкоджень внаслідок падіння з вертикального положення на площину малоймовірно, враховуючи їх характер та локалізацію.
У зв'язку з відсутністю у потерпілого тілесного ушкодження у вигляді різаної рани, судити про спричинення її внаслідок удару ножом неможливо. Забійна рана лобної ділянки кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, так як для загоєння рани необхідно термін понад 6 днів, але менше 21 дня. Садна та синець кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений у судовому засіданні не заперечував нанесення потерпілому ОСОБА_6 ударів у кількості не менше шести.
23.09.2019 під час проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_6 продемонстрував механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 28.07.2020 близько 20-00 години виходивши з під'їзду з правого боку відчув сильний удар по тім'яній частині голови з правої сторони. Від удару відчув сильний фізичний головний біль, від якого присів і взявся обома руками за голову. Почув, що хтось почав бити кулаком і ногою. Всього приблизно відчув два удари кулаком і два удари ногою. Кулаком руки відчув удари в область щелепи, верхньої губи та носа, а також відчув удари ногою в область правого ока та лівої частини щелепи. Зазначені обставини підтверджуються Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.09.2019 за участю потерпілого та фототаблицею (а.с. 127 - 131).
Відповідно до висновку експерта № 698, складеного 16.10.2019 за наслідками проведення додаткової судово-медичної експертизи, при обстеженні ОСОБА_6 виявлені ушкодження: ушита рана правої брови; садна лівої брови, верхньої губи справа, в ділянці гребня лівої клубової кістки, задньої поверхні лівого ліктя; синець нижньої щелепи зліва. При огляді лікарем нейрохірургом СОКЛ 28.07.2019 встановлений діагноз: «Забійна рана лобної ділянки справа. Садна м'яких тканин лобної ділянки зліва, верхньої губи зліва». Характер та локалізація тілесних ушкоджень в ділянці обличчя у ОСОБА_6 можуть відповідати механізму їх виникнення, продемонстрованому ним в ході проведення слідчого експерименту. Механізм виникнення тілесних ушкоджень в ділянці гребня лівої клубової кістки, задньої поверхні лівого ліктя не був продемонстрований потерпілим. (а.с. 132).
22.08.2019 під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_15 продемонструвала на статисті механізм нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 - кулаком правої руки один ударив область носа (обличчя). Після чого сидячому на колінах потерпілому - два удари кулаком правої руки в область голови, два удари ногою в область голови. Зазначені обставини підтверджуються Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.08.2019 за участю свідка ОСОБА_15 та фототаблицею (а.с. 122-125).
Згідно висновку експерта ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 699, складеного 16.10.2019 за наслідками проведення додаткової судово-медичної експертизи (а.с. 126) при обстеженні ОСОБА_6 виявлені ушкодження: ушита рана правої брови; садна лівої брови, верхньої губи справа, в ділянці гребня лівої клубової кістки, задньої поверхні лівого ліктя; синець нижньої щелепи зліва. При огляді лікарем нейрохірургом СОКЛ 28.07.2019 встановлений діагноз: «Забійна рана лобної ділянки справа. Садна м'яких тканин лобної ділянки зліва, верхньої губи зліва». Механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 не був продемонстрований свідком.
Зазначені докази стороною захисту не спростовувались.
Доводи обвинуваченого про те, що в його діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки він захищався від потерпілого, тобто діяв у стані необхідної оборони, є необґрунтованими та спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Так, показання потерпілого ОСОБА_23 щодо часу та механізму заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 надані ним під час слідчого експерименту і у судовому засіданні, об'єктивно узгоджуються як і з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , так і з висновками судово-медичних експертиз № 676, 698, які підтвердили можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілим саме за обставин, викладеним ним.
Згідно показань самого обвинуваченого словесний конфлікт між ним і потерпілим мав місце не менше ніж за 3-4 години, до нанесення тілесних ушкоджень. Будь - яких даних, що вказують на протиправну поведінку потерпілого, яка б могла спровокувати конфлікту ситуацію або на його дії, від яких обвинувачений ОСОБА_3 вимушений був захищатися, створення реальної загрози заподіяння шкоди під час судового розгляду не встановлено. При цьому обвинувачений на підтвердження своєї версії подій категорично заперечував допитувати під час судового розгляду свідків, зокрема своєї співмешканки яка ніби-то була очевидцем погрози потерпілого ножом.
Потерпілий ОСОБА_6 у ході конфлікту з ОСОБА_3 на момент спричинення останнім тілесних ушкоджень не становив для обвинуваченого будь-якої загрози. Перший удар нанесений обвинуваченим стоячи позаду потерпілого, а тому підстав для самозахисту від дій потерпілого у цей момент у нього не було. Обвинувачений не заперечував факт нанесення ударів руками і ногами з метою виховної роботи щоб провчити потерпілого. При цьому, характер та локалізація завданих тілесних ушкоджень потерпілому, зокрема в ділянку тім'яної частини голови, від якого потерпілий присів та закрив обличчя руками, подальші удари кулаком в ділянку щелепи, верхньої губи та носа, удари ногою в ділянку правого ока та щелепи з лівої сторони, переконливо свідчать про те, що обвинувачений усвідомлював можливість настання негативних наслідків від своїх дій, у тому числі й тих, що фактично настали.
Тобто, умисел обвинуваченого був спрямований саме на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого.
Відтак показання ОСОБА_3 про те, що він діяв у стані необхідної оборони суд розцінює як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.
Досліджені судом вищенаведені документи і висновки експерта суд вважає належними, допустимими і достовірними доказами, які у взаємозв'язку з показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків є достатніми для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України за обставин, встановлених судом.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 - відсутні.
Мотиви призначення покарання.
У відповідності до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Згідно вимог частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до частини 2 статті 12 КК України вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статі 125 КК України є кримінальним проступком.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він є особою працездатного віку, офіційно не працює, на обліку в лікаря нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, в силу статті 89 КК України не судимий, проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_24 , яка має неповнолітню дочку (а.с. 217-222, 226).
З огляду на викладене, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд на підставі статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, відсутність як обтяжуючих, так і пом'якшуючих покарання обставин, суд погоджується з позицією прокурора та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання за частиною 2 статті 125 КК України у виді громадських робіт.
Обвинувачений не має офіційного джерела доходу, а тому покарання передбачене санкцією частини 2 статті 125 КК України у виді штрафу йому призначене бути не може.
Саме виконання засудженим у вільний від неофіційної роботи час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначає орган місцевого самоврядування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку.
Підстави для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.
Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати, речові докази відсутні.
Керуючись статтями 373 і 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 160 (сто шістдесят) годин.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_3 - не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1