Провадження № 11-кп/803/1032/21 Справа № 191/3852/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 квітня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 , відповідно до ст. 81 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 _
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_7
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 року, клопотання представника СВК №94 задоволено, ОСОБА_7 звільнено від відбуття покарання умовно-достроково на не відбутий строк 9 місяців 2 дні.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив з того, що засуджений в установі виконання покарань перебуває з 20 листопада 2018 року. За час відбування покарання характеризується позитивно, має 3 заохочення, стягнень не має, працевлаштований на виробництві в цеху №2 ТОВ “Бромфапром”, приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу, етапи програми виконує систематично і самостійно, раніше 1 раз судимий і з дня останньої судимості минуло більше 10 років.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_7 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання представника СВК №94 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог, прокурор зазначає про те, що суд не взяв до уваги той факт, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення тяжкого, корисливого злочину та, можливо і став на шлях виправлення, але не довів його.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу, вважав за необхідне ухвалу суду скасувати та постановити свою, якою відмовити в задоволенні клопотання представника СВК №94 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Засуджений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, просив залишити його без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, а тому, на думку апеляційного суду, рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, виходячи з наступного.
Задовольняючи клопотання представника СВК №94 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , суд першої інстанції зробив висновок про те, що останній за час відбування покарання характеризується позитивно, має 3 заохочення, стягнень не має, працевлаштований на виробництві в цеху №2 ТОВ “Бромфапром”, приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу, етапи програми виконує систематично і самостійно.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується й апеляційний суд, оскільки вони повністю узгоджуються та підтверджуються наявними матеріалами клопотання.
Щодо доводів прокурора про те, що засуджений ОСОБА_7 вчинив тяжкий, корисливий злочин та можливо і став на шлях виправлення, але не довів його, суд вважає їх неприйнятними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з наступних обставин.
Як видно з клопотання представника СВК №94 та характеристики до нього, засуджений ОСОБА_7 , за час відбуття покарання, характеризується позитивно, має 3 заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці від 09.10.2019 року, 24.04.2020 року та 22.12.2020 року, стягнень не має, на час розгляду справи відбув більше 2/3 строку призначеного судом покарання, що у своїй сукупності вказує на те, що засуджений дійсно став на шлях виправлення та своєю поведінкою та ставленням до праці, довів його.
При цьому, саме від ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення засудженим, залежить момент виникнення у такої особи права на умовно-дострокове звільнення, у відповідності до ч. 3 ст. 81 КК України. У даному випадку, ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а тому, відбувши 1/2 частину строку покарання у останнього виникло законне право на умовно-дострокове звільнення, яким він скористався, а тому доводи прокурора в цій частині є безпідставними.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, враховуючи виключно позитивну характеристику засудженого ОСОБА_7 , його ставлення до порядку та умов відбування покарання у виді позбавлення волі, наявність заохочень та відсутність стягнень, у своїй сукупності свідчать про те, що мета покарання, визначена ч. 2 ст. 50 КК України у даному випадку досягнута та засуджений не лише став на шлях виправлення, а й довів його, що є підставою для звільнення його від подальшого відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотними в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України або потягнути неповноту судового розгляду в даному кримінальному провадженні не встановлено, а доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають, а відтак ухвала суду має бути залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4