Провадження № 11-кп/803/1238/21 Справа № 204/8012/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 квітня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз: 19.08.2016 року Красногвардійським районними судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України , із застосуванням ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням суду, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2021 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі за злочини проти власності, має не зняту і не погашену у встановленому Законом порядку судимість, обвинувачується у вчиненні умисного злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Під час досудового розслідування ОСОБА_10 переховувався від органу досудового розслідування та був оголошений в розшук, кримінальне провадження було зупинено. Тому, ризики, на які посилається прокурор, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів і продовження існування ризиків, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання захисника про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відповідає тяжкості вчиненого злочину, поведінці обвинуваченого під час запобіжного заходу та відомостям, які його характеризують. Вважає, що прокурор не довів належним чином наявність жодної з обставин, передбачених ст. 194 КПК України, ризики передбачені ст. 177 КПК України, а також обґрунтованість підозри. Зазначає про неповноту досудового розслідування, зокрема, що слідчий не провів низки слідчих дій, а інші слідчі дії, зокрема огляд місця події від 24.06.2018 року, огляд відеозапису за епізодом повторного таємного викрадення чужого майна, провів з порушенням вимог КПК України.
Посилається на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір, завданого збитку, заподіяного злочинами в яких обвинувачується ОСОБА_7 .
Також зазначає, що прокурором не доведено ризик переховування ОСОБА_7 від суду, оскільки від органу досудового розслідування не переховувався, постійно проживає за однією адресою, зі свідками не спілкувався та не перешкоджає кримінальному провадженню іншим чином. На думку захисника, ОСОБА_7 було формально оголошено у розшук і штучно створено підстави для такого рішення слідчого.
Захисник зауважує, що ОСОБА_7 перебуває під вартою два роки і п'ять місяців, при цьому у разі визнання його винуватим, йому загрожує покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, половину з яких він вже тримається під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_9 , підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 і з підстав, викладених в скарзі, просила її задовольнити, ухвалу суду скасувати та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважав її безпідставною, а ухвалу суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частину другу статті 392 КПК України Законом України від № 1027-ІХ від 02.12.2020 року “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”, який набрав чинності 14.01.2021 року, доповнено абзацом другим, відповідно до якого ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановленої на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисників про відсутність підстав для продовження стосовно ОСОБА_7 строку тримання його під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження № 12018040680001099 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 12.10.2018 року обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції від 25 березня 2021 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено те, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні невеликої тяжкості та тяжкого злочинів, раніше неодноразово судимий, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, перебував у розшуку, у зв'язку з чим провадження було зупинено.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано враховано тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , одне з яких є тяжким злочином. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду щодо наявності ризиків і запобігання їх настанню, можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги захисника про незаконність та необгрунтованість ухвали суду колегія суддів вважає безпідставними.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Доводи захисника про те, що кваліфікація дій обвинуваченого не підтверджується жодними доказами, про неповноту досудового розслідування, недоведеність винуватості ОСОБА_7 , а також про недоведеність суми завданого збитку, апеляційний суд вважає неприйнятними, з огляду на стадію кримінального провадження, а також, що ці питання, відповідно до ст.ст. 368, 374 КПК України, повинен вирішувати суд в нарадчій кімнаті за результатами судового розгляду.
Посилання сторони захисту, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, апеляційний суд вважає слушними, проте в даному кримінальному провадженні це не може бути самодостатньою підставою для скасування ухвали суду та застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, з огляду на наступне.
За змістом ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є поведінка учасників кримінального провадження.
Під час підготовки до апеляційного розгляду із суду першої інстанції витребовано довідку про рух кримінального провадження, з якої слідує, що судові засідання від 07.11.2018, 01.04.2019, 03.04.2019, 04.07.2019, 15.07.2019, 15.08.2019, 04.09.2019, 11.09.2019, 29.10.2019, 23.12.2019, 06.02.2020, 23.03.2020, 09.06.2020, 08.07.2020, 28.10.2020 року (п'ятнадцять судових засідань) - не відбулися, у зв'язку з клопотаннями або неявками захисника.
Таким чином, апеляційний суд під час оцінки тривалості судового розгляду та тримання ОСОБА_7 під вартою, приймає до уваги поведінку учасників кримінального провадження, зокрема і сторони захисту.
Крім того, відповідно до довідки про рух провадження у справі оголошено перерву до 14 квітня 2021 року для продовження допиту свідка ОСОБА_11 , а також для підготовки до судових дебатів.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи, що справа знаходиться на завершальній стадії судового розгляду, а тому застосування запобіжного заходу є необхідним для його закінчення та ухвалення судового рішення по суті обвинувачення, в якому також буде вирішено питання щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 199, 331, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4