Провадження № 22-ц/803/3298/21 Справа № 185/5013/20 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
14 квітня 2021 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства “Акцент - Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Акцент Банк”
на рішення Павлоградського міськрайонного районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року, -
24 липня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001983304 від 05.04.2019 в сумі 24989,72 грн. та судові витрати по справі. Позов обґрунтовано тим, що 05.04.2019 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № SAMABWFC00001983304 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 12.07.2020 має заборгованість 24989,72 грн., що складається з наступного: 17245,09грн.- заборгованість за кредитом; 7744,63 грн. - заборгованість по відсоткам (1-а-3).
Рішенням Павлоградського міськрайонного районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с.33-35).
Не погодившись з рішенням суду, АТ “Акцент-Банк” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ “Акцент-Банк” в повному обсязі (а.с.39-40). Посилаючись на те, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач отримав кредитну картку Банку із встановленим на ній кредитним лімітом та із визначеним розміром відсотків за користування кредитними коштами та визначеним розміром штрафів. Відповідач користувався, кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, посилаючись на практику Верховного Суду та вимоги чинного законодавства, позивач вважає доведеними факти виникнення та неналежного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, що виникли на підставі підписаної ОСОБА_1 . Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом 1 інстанції встановлено, що 05.04.2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Однак, у вказаній анкеті-заяві відсутні будь-які позначки про видачу позивачем відповідачу будь-якої картки, в тому числі кредитної карти (а.с. 5).
Крім того, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог А-Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з їх недоведеністю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2019 року відповідач звернулася до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
У заяві відповідач засвідчила, що вона ознайомилася та погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, ОСОБА_1 підтвердила свою обізнаність і згоду з умовами та правилами надання послуги накопичення «Скарбничка» та дала свою згоду на оформлення цієї послуги. ОСОБА_2 зобов'язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-Банку www.а-bank.com.ua. (а.с.5).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ «Акцент-Банк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 05.04.2019 року (а.с. 5); витягом із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://а-bank.com.ua/terms у розділі «Умови та правила» (а.с. 6-10); Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.11); розрахунком заборгованості за договором №SAMABWFC00001983304 від 05.04.2019 (а.с. 4).
В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 05.04.2019 року (а.с. 5) відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ «Акцент-Банк» має надати ОСОБА_1 .
Також анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів. Ця анкета-заява не вказує на те, що 05.04.2019 року між АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № SAMABWFC00001983304.
Витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (а.с. 6-10) і Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» (а.с. 11) визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, розмір комісії, права й обов'язки позичальника та банку, порядок внесення платежів і відповідальність сторін тощо.
Указані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання банківських послуг, а також за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту, порядок його погашення та сплати процентів, надані банком витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного сторонами договору.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами кредитного договору № SAMABWFC00001983304 від 05.04.2019 року та істотних умов цього договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості (а.с.4) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Суд першої інстанції врахував усі зібрані докази та дійшов правильного висновку, що факт укладення АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору № SAMABWFC00001983304 від 05.04.2019 року та невиконання відповідачем зобов'язання за цим договором, не доведені.
Посилання АТ «Акцент-Банк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду додану АТ «Акцент-Банк» до апеляційної скарги виписку по рахунку (а.с. 41), оскільки цей письмовий доказ поданий позивачем без дотримання вимог ст. 83, 367 ЦПК України.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства при вирішенні спору, є помилковими.
Посилання АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.
Так, за обставинами названих справ, у яких Верховний Суд висловив правову позицію, факт укладення банком із фізичними особами кредитних договорів і невиконання останніми грошового зобов'язання був доведений, у той час як у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, ці обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено.
Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент Банк” - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: