Провадження № 22-ц/803/756/21 Справа № 202/6069/17 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
07 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Пивоваровій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Кредобанк»
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживача та за зустрічним позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про визнання договору банківського вкладу недійсним, встановлення нікчемності договору банківського вкладу,-
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», який змінив назву на Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк»), в якому просив стягнути з АТ «Кредобанк» на його користь основні та додаткові відсотки за користування банківським вкладом «Рантьє» від 13 березня 2007 року №2630/01/27164 в розмірі 17 337,66 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 12 вересня 2017 року становить 450 929,99 грн); стягнути три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 01 січня 2015 року по 27 липня 2017 року у розмірі 269 995,05 грн; стягнути інфляційні збитки з розмірі 1 500 728,31 грн; стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 568 519,86 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13 березня 2007 року між ним та банком було укладено договір банківського вкладу «Рантьє» №2630/01/27164, за умовами якого він розмістив на депозитному рахунку 80 000,00 доларів США з визначеною договором процентною ставкою. Через неналежне виконання банком своїх зобов'язань він вимушений був звернутися до суду з позовом про стягнення суми за договором банківського вкладу.
Зазначав, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року, яке набрало законної сили ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року, його позовні вимоги задоволені, стягнуто суму вкладу, основні та додаткові відсотки за ним. Рішення суду було виконане у повному обсязі лише 21 липня 2017 року, чим порушено його право як споживача на своєчасне отримання депозиту.
У жовтні 2017 року ПАТ «Кредобанк» звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати договір банківського вкладу «Рантьє» №2630/01/27164 від 13 березня 2007 року недійсним та встановити його нікчемність, мотивуючи його тим, що спірний правочин було вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою. Також не було дотримано письмової форми спірного договору, оскільки він не підписаний сторонами. ОСОБА_1 взагалі не вносив жодних грошових коштів на депозитний рахунок.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 основні та додаткові відсотки за користування банківським вкладом «Рантьє» від 13 березня 2007 року № 2630/01/27164 у розмірі 17 337, 66 доларів США (що за офіційним курсом НБУ на 12 вересня 2017 року становить 450 929, 99 грн), три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 01 січня 2015 року по 27 липня 2017 року у розмірі 269 995,05 грн, інфляційні збитки у розмірі 1 500 728,31 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 568 519,86 грн.
У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Кредобанк» відмовлено.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив із того, що права позивача порушені, оскільки рішення суду про стягнення грошових коштів було виконане лише 21 липня 2017 року, а тому на його користь підлягають відшкодуванню відсотки, передбачені договором, три відсотки річних за користування грошовими коштами, інфляційні збитки та пеня. При цьому суд вважав, що позовна давність за вимогами первісного позову не пропущена.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що спірний договір було укладено, крім того банком виконане вказане рішення, а тому не вбачав правових підстави для визнання його недійсним та встановлення його нікчемності.
В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ПАТ «Кредобанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, а первісні позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач вже отримав депозитні кошти, жодних його прав, як споживача, вони не порушували, спірний договір є нікчемним та неукладеним, а строки позовної давності ними не пропущені.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Кредобанк» задоволено частково, рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 01 січня 2015 року по 21 липня 2017 року у розмірі 154 995, 15 грн та 892 268, 00 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 01 січня 2015 року по 21 липня 2017 року, а усього стягнуто 1 047 263, 15 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк» про стягнення трьох процентів річних та відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання залишено без змін.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором банківського вкладу та пені за несвоєчасне виконання вимоги щодо повернення банківського вкладу скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду першої інстанції у визначеній частині, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 13 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» був укладений договір банківського вкладу «Рантьє» №2630/01/27164, за умовами якого ОСОБА_1 на вкладному рахунку банку були розміщені грошові кошти у розмірі 80 000,00 доларів США на строк до 13 березня 2027 року.
На виконання умов укладеного між сторонами договору банк зобов'язався нараховувати позивачеві відсотки за користування його грошовими коштами: основна процентна ставка - 5,6% річних; додаткова процентна ставка за перший рік після укладення договору - 50% від основної процентної ставки; за другий рік - 55% від основної процентної ставки; за третій та наступні роки - 60% від основної процентної ставки (а.с. 13).
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року та постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року, з ПАТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто суму депозитного вкладу за договором банківського вкладу «Рантьє» №2630/01/27164 у розмірі 80 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 204 800,00 грн, основні та додаткові відсотки в розмірі 54 353.45 долари США, що еквівалентно 818 562,96 грн, а всього 2 023 362,96 грн (по курсу НБУ станом на 02 грудня 2014 року) (а.с. 14-17).
Вказане рішення суду у повному обсязі було примусово виконано державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 21 липня 2017 року (а.с. 18).
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
З огляду на вищезазначені положення законодавства та приймаючи до уваги, що фактично суму вкладу позивачеві було повернуто 21 липня 2017 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування коштами банківського вкладу у сумі 80 000,00 доларів США за період з 01 грудня 2014 року по 01 липня 2017 року у розмірі 17 337,66 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 вересня 2017 року складає 450 929,99 грн. (основна процентна ставка, що нараховується на рік: 80 000,00 доларів США х 5,6% = 4 480,00 доларів США; 4 480,00 доларів США / 365 днів = 12,27 доларів США в день; основна процентна ставка за грудень 2014 року - 380,49 доларів США (12,27 доларів США х 31 день); основна процентна ставка за 2015 рік - 4 479,87 доларів США; додаткова процентна ставка за 2015 рік - 4 479,87 доларів США х 60% = 2 687,92 доларів США; основна процентна ставка за 2016 рік - 4 492,14 доларів США; додаткова процентна ставка за 2016 рік - 4 492,14 доларів США х 60% = 2 695,28 доларів США; основна процентна ставка за 2017 рік - 2 601,96 доларів США; додаткова процентна ставка за неповний календарний рік не нараховується).
Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.
Оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме - сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 відсотків від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі, що складає 22 155 824,41 = 2 023 362,96 х 3% х 365 днів.
Враховуючи, що позивач у своєму позові просив суд стягнути пеню в розмірі 568 519,86 грн., суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог відповідно до вимог ч.2 ст.264 ЦПК України.
Оскільки банком не виконано належним чином своїх зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з банку на користь вкладника пені в сумі 568 519,86 грн. Разом з тим, судом залишено поза увагою, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів», тому рішення суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування підстав стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Підсумовуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін в частині стягнення з банку на користь позивача основних та додаткових відсотків за користування банківським вкладом в розмірі 450 929, 99 грн. та зміні в частині правового обґрунтування підстав стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 568 519,86 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 основних та додаткових відсотків за користування банківським вкладом «Рантьє» від 13 березня 2007 року № 2630/01/27164, в розмірі 450 929, 99 грн. - залишити без змін.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 568 519,86 грн. - змінити в частині правового обґрунтування підстав задоволення позовних вимог.
В решті рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова