Провадження № 22-ц/803/3461/21 Справа № 194/1217/20 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
14 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» про визнання недійсним протоколу засідання комісії КП «ТЖКП» з розгляду актів порушень з отримання послуг водопостачання та водовідведення,-
У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» про визнання недійсним протоколу засідання комісії КП «ТЖКП» з розгляду актів порушень з отримання послуг водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 03 квітня 2020 року звернувся до КП «ТЖКП» з приводу заржавіння встановленого лічильника та проволоки оплобування. 20 квітня 2020 року на Viber КП «ТЖКП» відправив фото лічильника з показами 1098, для того, щоб працівники підприємства здійснили перевірку лічильника та замінили проволоку опломбування.
18 травня 2020 року представники КП «ТЖКП» здійснили вихід на місце його проживання та, не спускаючись у колодязь, склали акт перевірки №178. При цьому, в складеному акті №178 зазначались не фактичні покази лічильника 001103, а ті, які позивач 20 квітня 2020 року відправляв на Viber - 1098.
Вважає, що в акті вказані неправдиві відомості, самовільно пломби позивач не знімав, безоблікового користування водою не відбувалось. Вважає рішення комісії КП «ТЖКП» від 31 липня 2020 року, яке виразилось у складанні протоколу комісії та яке прийняте на підставі акту №178 неправомірним та таким, що порушує його права як споживача.
У зв'язку з вищенаведеним позивач просив:
- визнати недійсним та скасувати Акт №178 перевірки приладів (ПО) комунальних послуг від б/д;
- визнати недійсним та скасувати Рішення комісії КП “Тернівське житлово-комунальне підприємство” з розгляду актів порушень з отримання послуг водопостачання та водовідведення від 31.07.2020 р., що прийнято на підставі Акту №178 перевірки приладів (ПО) комунальних послуг від б/д в частині, що стосується ОСОБА_1 відносно водопостачання та водовідведення до будинку АДРЕСА_1 ..
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» про визнання недійсним протоколу засідання комісії КП "ТЖКП" з розгляду актів порушень з отримання послуг водопостачання та водовідведення - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надає КП «ТЖКП», має особовий рахунок та лічильник холодної води № 5025617.
18 травня 2020 року працівниками КП «ТЖКП» в присутності ОСОБА_3 (сина позивача) по АДРЕСА_1 при обстеженні, перевірки приладів обліку, встановленому в житловому приміщенні Споживача було виявлено самовільне зняття пломби на лічильнику води ЛК-15 х № 5025617, показання на дату складання акту 1098,846, попередні показники 1063 м3 (а.с. 31).
З протоколу засідання комісії КП «ТЖКП» з розгляду актів порушень з отримання послуг водопостачання та водовідведення від 31 липня 2020 року, на підставі акту № 178 від 18 травня 2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 за порушення п. 5.18, 3.3, 3.4 Правил, комісією було вирішено здійснити розрахунок за спожиту воду та нарахувати плату за виток води на суму 18992,09 грн. (із розрахунку 1,27 куб.м х 24 год. х 31 день х 20,10 грн.). Згідно пояснень споживача термін безоблікового користування становить 31 день (а.с.9, 51).
За висновками засідання комісії від 31 липня 2020 року, КП «ТЖКП» склало вимогу № 236 на суму 18992,09 грн., від підписання та отримання якої споживач відмовився (а.с. 32).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки такий спосіб захисту, як зобов'язання скасувати рішення комісії не передбачені законом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до змісту ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Складений комісією акт №178 від 18 травня 2020 року та протокол засідання комісії КП «ТЖКП» від 31 липня 2020 року з розгляду актів порушень з отримання послуг водопостачання та є лише доказами по справі, тому оскарження відомостей викладених у ньому, не призводить до ефективного способу захисту.
Оскаржувані акт та протокол можуть бути визнані як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акту чи протоколу. Самі по собі акт та протокол не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, окрім пропозиції споживачеві сплатити нараховані збитки.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц.
При розгляді справи № 522/12901/17-ц Велика Палата Верховного Суду з посиланням, зокрема, на приписи статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 30 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), статей 1, 2, 4, 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) виходила з того, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але й узагалі не підлягають судовому розгляду.
Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц складений працівниками електропостачальної організації є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема, щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акту.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до суду з позовом до споживача про стягнення збитків, завданих його протиправними діями.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними та скасування акту №178 від 18 травня 2020 року та рішення комісії з розгляду актів від 31 липня 2020 року, яким позивачу була нарахована плата за витрату води в сумі 18 992, 09 грн.
Таким чином, обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вказаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: