Провадження № 22-ц/803/2528/21 Справа № 201/2646/19 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
14 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 3 від 08 травня 2018 року, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке орендоване для розміщення аптеки № 2.
Відповідно до умов договору, він чинний з 08 травня 2018 року до 08 квітня 2021 року включно, орендна плата за місяць складає 250 грн. за 1 кв.м. тобто 12500 грн.
Згідно до умов договору після передачі об'єкту оренди, крім орендної плати, орендар сплачує орендодавцю платіж в сумі 12 500,00 грн., який враховується як завдаток та може у разі належного виконання орендарем своїх обов'язків, бути зарахований в рахунок оплати останнього місяця оренди.
Позивач виконав умови договору та сплатив відповідачу готівкою 24 500 грн., а саме 11.05.2018 року позивачем було сплачено відповідачу 12 000 грн. - орендна плата за перший місяць оренди, та 21 травня 2018 року позивачем було сплачено 12500 грн.
У кінці травня 2018 року ОСОБА_2 вирішив робити поточний ремонт приміщення та реконструкцію аптеки, про початок ремонту відповідач попередив 01 червня 2018 року. В електронному листі відповідач просив призупинити роботу аптеки на період ремонту та по завершенню ремонтних робіт обіцяв надати копію нового технічного плану приміщення для внесення відповідних змін до ліцензії на роздрібний продаж лікарських засобів позивача.
14 грудня 2018 року на адресу ОСОБА_1 надійшло електронне повідомлення про одностороннє розірвання договору № 3 від 08 травня 2018 року з боку ОСОБА_2 ..
Тому, з урахуванням уточнень, позивач просив: стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вартість сплаченої ним орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 08.05.2018 року у розмірі 24 500 грн.;
стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вартість втраченого ним майна у розмірі 137 270,70 грн.;
стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.;
стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 118,00 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 , про визнання договору недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) 00 коп. - суму сплаченої орендної плати; - 132 (сто тридцять дві) грн. 86 коп. - суму судового збору.
В іншій частині позовних вимог- відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині незадоволених позовних вимог, апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість саме в цих межах.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08 травня 2018 року укладений договір оренди нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке орендоване для розміщення аптеки № 2.
З умов Договору п.1.1 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення - Аптеки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 50 кв.м..
Відповідно п.4.1 Орендна плата за цим Договором з моменту передачі об'єкта оренди орендареві за один календарний місяць складає 250,00 грн. за 1 кв.метр, тобто 12 500 грн..
Згідно п.4.2 при передачі Об'єкту оренди орендодавцем орендарю крім орендної плати останній сплачує орендодавцю платіж сумі 12500,00 грн., який враховується як завдаток, який у разі порушення чи не виконання Орендарем своїх обов'язків по договору, у тому числі у разі наявності у орендатора заборгованості по сплаті будь-яких платежів по договору, відмови орендаря від оренди, яка поверненню не підлягає.
Окрім цього, відповідно умов до п.6.1 договору, останній набуває чинності з дати його підписання сторонами та виконання Орендарем зобов'язань, передбачених згідно з пунктом 4.2 договору, строк оренди погоджений сторонами, становить два роки одинадцять місяців, тобто з 08 травня 2018 року по 08 квітня 2021 року включно.
З акту приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 08 травня 2018 року підписаного сторонами ОСОБА_2 та Фзичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідач здав, а позивач прийняв нежитлове приміщення - Аптеку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 50 кв.м. для розміщення об'єкту торгівлі.
Відповідно до накладної № 468 від 30 липня 2017 року, яка видана ТОВ «МК Магадфарм» директором якої є ОСОБА_3 , позивач придбав аптечні меблі вартістю 108 200 грн., датою відвантаження є 30 березня 2017 року.
Позивачем надана накладна №12, як на підтвердження списання простроченого товару на суму 10 485,35 грн.
Окрім цього, також надано до акт обстеження майна, що залишається в аптеці №2 ФОП ОСОБА_1 на період ремонту від 30.05.2018 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що діями відповідача спричинена моральна шкода.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що йому спричинено матеріальну шкоду на суму 126 785,35грн., з яких 108 200 грн. - розмір матеріального відшкодування за меблі, 10 485,35 грн., - розмір матеріального відшкодування за списання прострочених лікарських засобів, 8 100 грн., - розмір матеріального відшкодування за кондиціонер.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано доказів щодо понесення ним витрат на ті суми, які він зазначає у якості матеріальної шкоди.
Відповідні копії чеків, касових ордерів, квитанцій на суму 126 785,35грн у матеріалах справи відсутні.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно до п.5 вказаної постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні
Суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховує вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, дослідивши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що діями відповідача спричинена моральна шкода, тому позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Формальні посилання на неправильне дослідження і оцінку наданих суду доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки доказів, що були досліджені судом першої інстанції та яким надана оцінка у відповідності до вимог ЦПК.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій частині відповідає вимогам законодавства і його слід залишити без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: