ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
21.01.2009 р. 15:49 № 2/361
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберда В.І. при секретарі судового засідання Бузінському А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»
2) Державний реєстратор Києво-Святошинської районної державної адміністрації
про визнання протиправним рішення
Обставини справи:
Позов заявлено про визнання протиправним та скасування рішення Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області № 3002 від 28.09.2001р. про державну реєстрацію Статуту та Установчого договору Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»;
про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію наступних редакцій Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»: 1) Статуту в новій редакції, зареєстрованій Києво-Святошинською райдержадміністрацією 30.09.2004р. за номером 13391050001000220; 2) Статуту в новій редакції, зареєстрованій Державним реєстратором Києво-Святошинської райдержадміністрації 24.07.2007р. за номером 13391050006000220;
про скасування державної реєстрації Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка», здійснену Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області 28.09.2001р. за № 3002;
про скасування державної реєстрації наступних редакцій Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»: 1) державну реєстрацію Статуту в новій редакції, здійснену Києво-Святошинською райдержадміністрацією 30.09.2004 р. за номером 13391050001000220; 2) державну реєстрацію Статуту в новій редакції, здійснену Державним реєстратором Києво-Святошинської райдержадміністрації 24.07.2007 р. за номером 13391050006000220;
про поновлення державної реєстрації Сільськогосподарського кооперативу «Білогородка» (ідентифікаційний номер 00849416) припиненого шляхом перетворення в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка».
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закони України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та зазначає, що оскаржене рішення № 3002 від 28.09.01р. прийнято за відсутності рішення уповноважених осіб про створення товариства та на підставі установчих документів, що не відповідають законодавству України.
В ході розгляду справи суд залучив до участі у розгляді справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Леніна, 60) та Державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (м. Київ, пр-т Перемоги, 126) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином про дату й час судового засідання, проте надав суду відзив на позов в якому зазначив, що перереєстрація Сільськогосподарського кооперативу «Білогородка»в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»була здійснена відповідно до вимог законодавства, просив відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без присутності його представника.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на ті обставини, що рішення № 3002 від 28.09.01р. ним не приймалось, а райдержадміністрація є неналежним відповідачем у справі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ТОВ «Агрофірма «Білогородка»проти позову заперечила та зазначила, що 07.09.01р. відбулися загальні збори членів (засновників) сільськогосподарського кооперативу «Білогородка», на яких прийнято рішення про реорганізацію кооперативу в товариство з обмеженою відповідальністю, а позивач у справі є неналежним оскільки договір уступки права вимоги укладений позивачем з особами, які звільнилися з кооперативу за власним бажанням та на час вчинення правочину вже не були учасниками кооперативу.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Державний реєстратор в Києво-Святошинській РДА Київської області до судового засідання не з'явилась будучи повідомленою належним чином про дату й час судорвого засідання. Разом із цим надала суду свої заперечення у яких проти позову заперечувала з підстав, що перереєстрація Сільськогосподарського ТОВ «Агрофірма «Білогородка»відбулась з дотриманням законодавчо встановленої процедури та на підстави всіх необхідних документів, поданих товариством.
За наслідками положень ст. 128 КАС України суд розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача та третьої особи - державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.09.2001 р. відбулися загальні збори членів Кооперативу, на яких було прийняте рішення про реорганізацію Кооперативу в ТОВ «Агрофірма «Білогородка», про що складено протокол №2. Як вбачається з даного протоколу, на загальних зборах членів Кооперативу були присутніми 183 члени Кооперативу та їх представники, в той час, як загальна кількість членів Кооперативу складала 230 осіб.
Посилаючись на рішення членів Кооперативу про його реорганізацію, 07.09.2001 р. шість осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7) провели установчі збори засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»та вирішили заснувати ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на базі Кооперативу (протокол №1).
Із статуту та установчого договору ТОВ «Агрофірма «Білогородка» вбачається, що 28.09.2001 р. відповідач перереєстрував Кооператив у ТОВ «Агрофірма «Білогородка»за реєстраційним номером 3002 на підставі рішення загальних зборів членів Кооперативу від 07.09.2001 р. та рішення установчих зборів засновників ТОВ «Агрофірма «Білогородка»від 07.09.2001 р.
Згідно з протоколом загальних зборів членів Кооперативу від 07.09.2001 р. за прийняття рішення про реорганізацію Кооперативу в ТОВ «Агрофірма «Білогородка»проголосувало 140 членів. Тобто, як мінімум 140 осіб виявили ініціативу бути учасниками реорганізованого ТОВ «Агрофірма «Білогородка». Протокол загальних зборів членів Кооперативу від 07.09.2001 р. є дійсним, учасниками справи не надано доказів його оскарження, визнання неправомірним та недійсним.
Проте, відповідно до установчого договору ТОВ «Агрофірма «Білогородка», зареєстрованого відповідачем, частки у статутному фонді товариства були розподілені між шістьма особами, а саме: ОСОБА_2 - 51,5%, ОСОБА_3 - 9,7%, ОСОБА_4 - 9,7%, ОСОБА_5 - 9,7%, ОСОБА_6. - 9,7%, ОСОБА_7 - 9,7%.
Як встановлено судом, інші члени Кооперативу заяви про відмову від участі в ТОВ «Агрофірма «Білогородка»та виходу зі складу членів Кооперативу не подавали.
Суд приходить до висновку, що за таких умов у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення реєстрації ТОВ «Агрофірма «Білогородка»та статутних документів, де учасниками виступили 6 вищевказаних осіб. З матеріалів справи вбачається, що реєстрація ТОВ «Агрофірма «Білогородка»можлива була тільки за умови включення всіх 230 членів кооперативу до складу учасників ТОВ «Агрофірма «Білогородка».
Так, на загальних зборах членів Кооперативу від 07.09.2001 р. при прийнятті рішення про реорганізацію Кооперативу не було прийнято рішень про розподіл часток учасників у статутному фонді новостворюваного товариства, не було визначено членів Кооперативу, які увійдуть до складу учасників товариства та не було вирішено майнові питання (виплата майнового паю чи інше) із членами Кооперативу, які не увійдуть до складу учасників ТОВ «Агрофірма «Білогородка». Тобто, члени Кооперативу, які не виявили бажання вийти з його складу та отримати свій майновий пай, повинні були стати засновниками ТОВ «Агрофірма «Білогородка», а належні їм паї повинні були стати їх внесками до статутного фонду товариства.
В установчих документах ТОВ «Агрофірма «Білогородка»(п. 1.3 статуту, п. 1.2 установчого договору) зазначено, що товариство засновується шляхом перетворення Кооперативу і є правонаступником за майновими правами та обов'язками цього Кооперативу у розмірі, пропорційному частині майна, набутого Товариством в результаті правонаступництва. Відповідно до договору безоплатної передачі майна від 01.11.2001 р. та акту прийому-передачі майна від 01.11.2001 р., все майно Кооперативу як цілісний майновий комплекс було передано ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на загальну суму 13 323 199 грн.
В п.1.3. Статуту та в п.1.2. Установчого договору Товариства зазначається, що Товариство засновується шляхом перетворення Кооперативу і є правонаступником за майновими правами та обов'язками цього Кооперативу у розмірі, пропорційному частині майна, набутого Товариством в результаті правонаступництва (Копії витягів зі Статуту та Установчого договору додаються). Відповідно Установчі документи Товариства повинні бути затвердженими всіма колишніми членами Кооперативу, які внаслідок його реорганізації повинні стати засновниками Товариства.
Слід звернути увагу на те, що сама по собі реорганізація не передбачає виключення будь-кого з членів Кооперативу і втрату членами Кооперативу права власності на частину майна Кооперативу. Оскільки ОСОБА_9, ОСОБА_10 й решта членів Кооперативу не втрачали права власності на частину майна Кооперативу, не отримували його в натурі, не відмовлялись від участі в Товаристві, то прийняття членами Кооперативу рішення про його реорганізацію в Товариство й перехід майна Кооперативу в статутний фонд цього Товариства, обумовлює необхідність включення всіх членів Кооперативу до складу учасників Товариства. Свої права, що витікають з членства в Кооперативі і передбачені чинним законодавством, в тому числі право бути засновником і учасником юридичної особи, будь-якої організаційно-правової форми, створеної внаслідок реорганізації Кооперативу шляхом його перетворення, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за Договорами уступки права вимоги передали позивачу, відповідно позивач набув право бути включеним до складу учасників Товариства.
Стаття 13 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначає структуру органів управління. Так зазначений Закон в редакції, яка діяла на момент реорганізації Кооперативу (із змінами та доповненнями від 02.11.2000р.), визначає, що управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить правління кооперативу. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора, утворює спостережну раду.
Проте, на Установчих зборах засновників Товариства рішення про створення Товариства шляхом реорганізації Кооперативу, було прийняте лише 6 членами Кооперативу від власного імені.
З наведеного суд робить висновок, що установчі документи ТОВ «Агрофірма «Білогородка»повинні бути затвердженими всіма колишніми членами Кооперативу, які в результаті його реорганізації повинні увійти до складу учасників ТОВ «Агрофірма «Білогородка».
Згідно зі ст.8 Закону України “Про підприємництво”для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, необхідне прийняття рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом.
Враховуючи викладене, прийняття рішення про реорганізацію кооперативу було прийнято із порушенням норм чинного на той час законодавства, а тому державна реєстрація була проведена за відсутності рішення власника майна про створення юридичної особи.
Згідно зі ст.4 Закону України “Про господарські товариства”товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту. В ч.1ст.9 Закону України “Про підприємства в Україні”закріплена вимога про те, що статут підприємства затверджується власником (власниками) майна. Проте, Статут Товариства був затверджений особами, які не були власниками майна Кооперативу, що перейшло до статутного фонду Товариства, та не мали права створювати це Товариство.
Згідно зі ст.4 Закону України “Про господарські товариства”відсутність в установчих документах інформації про склад засновників та учасників є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України “Про господарські товариства”господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що створення Товариства відбулося з наступними порушеннями прав членів Кооперативу та вимог законодавства чинного на момент створення Товариства:
1) засновниками (учасниками) Товариства зареєстровані не ті особи, які приймали рішення про його створення шляхом реорганізації Кооперативу. Натомість зареєстровані як учасники Товариства особи, що не мали права приймати такого рішення;
2) оскільки Товариство створено на базі Кооперативу, до нього перейшло майно Кооперативу, яке було внесено в якості внесків до статутного фонду Товариства особами, що не були власниками цього майна;
3) установчі документи Товариства (Протокол Установчих зборів, Установчий договір та Статут) затверджені не уповноваженими на це особами і не містять інформації про дійсних засновників Товариства.
Вказані порушення законодавства мали місце в Установчому договорі та Статуті Товариства, зареєстрованих Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області 28.09.2001 р. за №3002. та в наступних нових редакціях Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Білогородка”, зокрема: Статут в новій редакції, зареєстрований Києво-Святошинською райдержадміністрацією 30.09.2004р. за номером 13391050001000220; Статут в новій редакції, зареєстрований Державним реєстратором Києво-Святошинської райдержадміністрації 24.07.2007р. за номером 13391050006000220.
Посилання представника третьої особи, ТОВ «Агрофірма «Білогородка», на виступи та обговорення членів Кооперативу перед прийняттям рішення, що зафіксовані на 5 сторінці протоколу №2 загальних зборів членів Кооперативу від 07.09.2001 р., є необґрунтованим та до уваги судом не приймаються, оскільки вони не відповідають змісту та тексту прийнятого членами Кооперативу остаточного рішення.
Також, представник ТОВ «Агрофірма «Білогородка»проти даного позову заперечував з огляду на те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були обізнані про реорганізацію Кооперативу з моменту прийняття оскаржуваних рішень та реорганізації ТОВ «Агрофірма «Білогородка», отже строк позовної давності вже сплинув. Однак, суд діходить до висновку, що у такому разі застосування строку зверненя до суду неможливе, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не є позивачами у справі.
В судовому засіданні представник ТОВ «Агрофірма «Білогородка»зазначив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були звільнені з Кооперативу за власним бажанням 01.04.2000 р. та 21.03.2000 р., у зв'язку з чим, вони автоматично втратили членство в кооперативі на підставі ст. 10 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», а отже, у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відсутні права на участь у створюваному ТОВ «Агрофірма «Білогородка».
Проте, з таким висновком суд погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»в редакції Закону що діяла на момент виникнення спірних відносин, членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу; несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; втрати членом кооперативу - юридичною особою свого статусу; смерті члена кооперативу; реорганізації та ліквідації кооперативу.
В тій же статті в ч. 2 встановлено, що порядок та майнові наслідки припинення членства в кооперативі визначаються його статутом. Тобто, припинення членства в кооперативі не відбувається автоматично із настанням обставин, визначених в ч. 1 ст. 10 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»; припиненню членства в кооперативі повинна передувати визначена процедура такого припинення.
Згідно з п. 4.7. статуту Кооперативу, у разі припинення членства в Кооперативі член Кооперативу має право на отримання: кооперативної виплати за період вступу у Кооператив до моменту рішення про виключення з членів Кооперативу. Відповідно до п. 4.8. статуту Кооперативу, виключення з членів Кооперативу може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», правління кооперативу виносить на затвердження загальних зборів рішення про прийняття до кооперативу нових членів та припинення членства.
Отже, як встановлено судом, членство в кооперативі припиняється з моменту прийняття відповідного рішення загальними зборами Кооперативу за поданням правління після настання однієї з обставин, визначених в ч. 1 ст. 10 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». З матеріалів справи вбачається, що загальні збори членів кооперативу не приймали рішення про припинення членства ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про підприємництво»№ 785-XII від 26.02.1991 р. та Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.1998 р. №740, що діяли на дату реорганізації Кооперативу, для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подається рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація ТОВ «Агрофірма «Білогородка»була здійснена без рішення власника майна (членів Кооперативу) про створення юридичної особи. В даному випадку мало місце рішення про створення товариства прийняте фізичними особами, які не мали права і належних повноважень на реорганізацію Кооперативу у ТОВ «Агрофірма «Білогородка».
Суд вважає за необхідне зазначити, що факт прийняття уповноваженим органом рішення про реорганізацію не передбачає автоматичного виключення будь-кого з членів Кооперативу та втрату членами Кооперативу права власності на частину майна (пай) Кооперативу. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не втрачали права власності на частину майна Кооперативу, не отримували його в натурі, не відмовлялись від участі в ТОВ «Агрофірма «Білогородка», отже прийняття членами Кооперативу рішення про його реорганізацію та безоплатна передача всього майна Кооперативу до ТОВ «Агрофірма «Білогородка», обумовлює необхідність включення всіх членів Кооперативу (за винятком тих, хто заявив би про відмову від участі у ТОВ «Агрофірма «Білогородка») до складу учасників ТОВ «Агрофірма «Білогородка».
На установчих зборах засновників ТОВ «Агрофірма «Білогородка»від 07.09.2001 р. був затверджений установчий договір товариства. Установчий договір є різновидом договору. Згідно з ст. 153 Цивільним кодексом УРСР від 18.07.1963 р., який діяв на момент укладення договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. У зв'язку з тим, що установчий договір укладений особами, які не володіли необхідним обсягом дієздатності, він повинен бути визнаний неукладеним. Таким чином, він не породжує правових наслідків і не може бути установчим документом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного фонду.
Враховуючи все вищевикладене суд приходить до висновку, що в установчому договорі та статуті ТОВ «Агрофірма «Білогородка»відсутні відомості про його засновників та учасників, оскільки такими в них не зазначені члени Кооперативу, які приймали рішення про його реорганізацію.
В статті 4 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що відсутність в установчих документах інформації про склад засновників та учасників є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Отже, статут ТОВ «Агрофірма «Білогородка»2001 р. та нові редакції статуту від 2004 та 2007 р. суперечать вимогам Законів України «Про підприємства в Україні»та «Про господарські товариства»і визнаються судом недійсними.
Не зважаючи на відсутність рішення уповноважених осіб про створення ТОВ «Агрофірма «Білогородка та невідповідності установчих документів товариства чинному законодавству на момент його створення, -ст. 8 Закону України «Про підприємництво», ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», п. 3 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, -відповідачем було прийнято оскаржуване рішення № 3002 від 28.09.2001 р. про державну реєстрацію ТОВ «Агрофірма «Білогородка». Таким чином, дане рішення та рішення про державну реєстрацію нових редакцій статуту даного товариства, є протиправними та підлягають скасуванню.
Оскільки вказані вище порушення були допущені при створенні Товариства і не можуть бути усунуті, згідно з ч.2 ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”запис про проведення державної реєстрації підлягає визнанню недійсним, отже підлягає скасуванню. Скасування державної реєстрації Товариства як новоствореної юридичної особи та поновлення державної реєстрації Кооперативу припиненого шляхом перетворення визначено ст. 41 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”та передбачає внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі відповідного судового рішення.
Не зважаючи на фактичну відсутність рішення уповноважених осіб про створення Товариства та наявні суперечності Установчих документів Товариства чинному, на момент його створення, законодавству, в порушення вимог ст.8 Закону України “Про підприємництво”, ст.4 Закону України “Про господарські товариства”, п.3 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994р. № 276, Києво-Святошинською райдержадміністрацією було прийнято рішення № 3002 від 28.09.2001 р. про державну реєстрацію Товариства. Відповідно це рішення, як і рішення про державну реєстрацію нових редакцій Статуту Товариства, є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, тобто є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами свою позицію щодо правомірності перереєстрації Кооперативу в ТОВ «Агрофірма «Білогородка».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій.
Щодо заявленого клопотання про застосування строку звернення позивача до суду необхідне зазначити про наступне.
Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Договір уступки права вимоги укладений позивачем 15.07.08р., а до суду ОСОБА_1 звернувся 21.07.08р., тобто в межах строків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Названий Договору уступки права вимоги вчинений на підставі ст.512 ЦК України.
За вимогами назавної норми кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відступили ОСОБА_1 права, що витікають з членства в Сільськогосподарському кооперативі “Білогородка”. Названий договір ніким не оскаржувався та на час розгляду справи був чинним.
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були членами Сільськогосподарського кооперативу “Білогородка”, що не оспорюється сторонами по суті, а тому відсутні підстави стверджувати про відсутність права звернення позивача до суду.
Враховуючи викладене, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.99, 100, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області № 3002 від 28.09.2001р. про державну реєстрацію Статуту та Установчого договору Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка».
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію наступних редакцій Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»: Статуту в новій редакції, зареєстрованій Києво-Святошинською райдержадміністрацією 30.09.2004р. за номером 13391050001000220 та Статуту в новій редакції, зареєстрованій Державним реєстратором Києво-Святошинської райдержадміністрації 24.07.2007р. за номером 13391050006000220.
4. Скасувати державну реєстрацію Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка», здійснену Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області 28.09.2001р. за № 3002.
5. Скасувати державну реєстрацію наступних редакцій Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»: державну реєстрацію Статуту в новій редакції, здійснену Києво-Святошинською райдержадміністрацією 30.09.2004 р. за номером 13391050001000220 та державну реєстрацію Статуту в новій редакції, здійснену Державним реєстратором Києво-Святошинської райдержадміністрації 24.07.2007 р. за номером 13391050006000220.
6. Поновити державну реєстрацію Сільськогосподарського кооперативу «Білогородка»(ідентифікаційний номер 00849416), припиненого шляхом перетворення в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка».
7. Надіслати окрему ухвалу на адресу Генеральної прокуратури України щодо проведення дій в порядку ст. 97 КПК України.
На постанову може бути подана апеляційна скарга в порядку ст. 186 КАС України шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (ст.254 КАС України).
Суддя В.І. Келеберда