Справа № 573/1888/20
Провадження №1-кп/573/28/21
14 квітня 2021 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 15 вересня 2020 року за №12020200130000483 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працюючого, не інваліда, раніше судимого:
1) вироком Буринського районного суду Сумської області від 28 серпня 1985 року за ст. 114, ч. 1 ст. 214, ч. 1 ст. 140, ч. 2 ст. 81, ч. 3 ст. 89, ч. 2 ст. 42 КК України в редакції 1960 року до 7 років позбавлення волі;
2) вироком Ужгородського міського суду Закарпатської області від 16 вересня 1989 року за ч. 4 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ст. 42, ст. 43 КК України в редакції 1960 року до 8 років позбавлення волі;
3) вироком Ужгородського міського суду Закарпатської області від 29 вересня 1989 року за ч. 4 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ст. ст. 42, 43 КК України в редакції 1960 року до 8 років позбавлення волі;
4) вироком Васильківського районного суду Київської області від 31 січня 2000 року за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, 17, ст. 81, ст. 42 КК України 1960 року до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
5) вироком Білоцерківського міського суду Київської області від 23 червня 2005 року за ч. 3 ст. 185 КК України в редакції 2001 року до 5 років позбавлення волі; звільненого 11 жовтня 2008 року;
6) вироком Буринського районного суду Сумської області від 08 квітня 2009 року за ч. 1 ст. 152, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
7) вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2016 року за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 08 лютого 2019 року у зв'язку з повним відбуттям строку;
8) вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту;
9) вироком Буринського районного суду Сумської області від 13 квітня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 місяців арешту; покарання відбуте, судимості не зняті і не погашені,
за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України,
15 вересня 2020 року близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_4 направлявся з м. Суми до смт. Миколаївка Білопільського району Сумської області на попутному автомобілі марки ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_5 .
Близько 09 год. 50 хв. вказаного дня, ОСОБА_5 зупинився на дорозі Р-61 «Суми-Конотоп-Батурин» неподалік повороту до с. Калинівка Білопільського району Сумської області, вийшов з автомобіля та почав проводити ремонтні роботи під капотом автомобіля, а ОСОБА_4 залишався сидіти на передньому пасажирському сидіння автомобіля та помітив на передній панелі в салоні автомобіля над магнітолою грошові кошти в сумі 300 грн., купюрами 100 грн. та 4 купюри по 50 грн., а також банківську картку «Maestro» № НОМЕР_2 банку АТ «Ощадбанк», яка належала ОСОБА_5 .
В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на таємне, повторне викрадення майна, а саме грошових коштів в сумі 300 грн. та банківської картки «Maestro» № НОМЕР_2 банку АТ «Ощадбанк», яка є офіційним платіжним документом з метою подальшого розрахунку за придбані товари в торгівельних точках.
ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів та офіційного документу з корисливою метою, 15 вересня 2020 року о 09 год. 50 хв., діючи умисно, таємно, повторно, скориставшись відсутністю власника майна, поклав грошові кошти в сумі 300 грн., купюрами 100 грн, 50 грн., 50 грн., 50 грн., 50 грн. та банківську карту «Maestro» № НОМЕР_2 банку АТ «Ощадбанк», які належать ОСОБА_5 , до кишені своїх штанів, тобто своїми діями таємно, повторно, викрав зазначене майно, після чого викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.
Виконуючи вищевказані дії, ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто вчинив злочин з прямим умислом. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та показав, що в першій половині дня 15 вересня 2020 року він направлявся з м. Суми до смт. Миколаївка Білопільського району Сумської області на попутному автомобілі марки ВАЗ, за кермом якого перебував ОСОБА_5 . Через деякий час, водій зупинився на дорозі неподалік повороту до с. Калинівка Білопільського району, вийшов з автомобіля та почав проводити ремонтні роботи під капотом автомобіля, а він залишався сидіти на передньому пасажирському сидіння автомобіля. В цей час він помітив на передній панелі в салоні автомобіля над магнітолою грошові кошти в сумі 300 грн., купюрами 100 грн. та 4 купюри по 50 грн., а також банківську картку АТ «Ощадбанк», яка належала ОСОБА_5 . Він, скориставшись відсутністю власника майна, поклав грошові кошти в сумі 300 грн., та банківську карту АТ «Ощадбанк», які належать ОСОБА_5 , до кишені своїх штанів, після чого вийшов із автомобіля та пішов в сторону м. Буринь. У подальшому він видав викрадені грошові кошти.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Також судом учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку, доведена повністю.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів та за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, їх особливості та обставини вчинення, особу винного, його поведінку до та після вчинення злочинів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Зокрема, суд враховує, що згідно з класифікацією ст. 12 КК України вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 185 КК України, є не тяжкими.
Суд також враховує дані про особу обвинуваченого зокрема те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, у зв'язку з чим має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, будучи особою працездатного віку, ніде не працює, не інвалід, раніше притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності (а. с. 76-82).
Визначені ст. 66 КК України пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини, якими є щире каяття та активне сприяння злочину.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 є рецидив злочину.
Також суд враховує думку потерпілого ОСОБА_5 , який у письмовій заяві зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, матеріальна шкода відшкодована повністю, просив призначити останньому покарання на розсуд суду в межах санкцій інкримінованих статей (а. с. 74).
Таким чином, беручи до уваги що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені вище пом'якшуючі покарання обставини, з урахуванням даних про особи обвинуваченого, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 357 КК України та за ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточне покарання у виді обмеження волі.
На думку суду, призначення обвинуваченому зазначеного покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України. При цьому суд не вбачає підстав для застосування при призначенні обвинуваченому покарання положень ст. 69 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.
Ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду 28 вересня 2020 року накладений арешт на речові докази, який необхідно скасувати, оскільки відпала в ньому потреба (а. с. 87-88).
Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України (а. с. 83-86).
Під час досудового розслідування даного кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд також не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 ( один ) рік;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один ) рік 1 (один) місяць;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 28 вересня 2020 року на грошові кошти в сумі 300 грн., купюрами: 100 грн. №УФ8863339, 50 грн. № ТЕ 1594223, 50 грн. № УР 9772223, 50 грн. № СП НОМЕР_3 , 50 грн. № СМ 2424409, банківську картку «Ощадбанку» «Maestro» № НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_3 (а. с. 87-88).
Речові докази:
-банківська картка «Ощадбанку» «Maestro» № НОМЕР_2 ; грошові кошти в сумі 300 грн., купюрами: 100 грн. № УФ8863339, 50 грн. № ТЕ1594223, 50 грн. № УР9772223, 50 грн. № СП НОМЕР_3 , 50 грн. № СМ 2424409, які знаходяться у камері схову речових доказів, - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_5 ;
-оптичний диск з написом «ALERUS DVD-R 4.7 GB/120 min № 130109 S2» з відеозаписом з камер спостереження за 15.09.2020- залишити у матеріалах кримінального провадження (а. с. 83-86).
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя