ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.08.2009 р. № 10/259
За позовом ОСОБА_1
до1. Київського міського військового комісаріату
2. Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
проперерахунок пенсії
Суддя Ковзель П.О.
Секретар Сулім А.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати право на перерахунок та виплату щомісячного підвищення пенсії як учаснику бойових дій та інваліду війни 2 групи, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, в тому числі за минулий час; зобов'язати Київський міський військовий комісаріат провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення та пенсії як учаснику бойових дій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, а з 15.02.2005 провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення та пенсії як інваліду війни 2 групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, і виплатити недонараховану суму пенсії за минулий час; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в подальшому виплачувати підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надати довідку про зроблений перерахунок підвищення пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві для здійснення функції виплати щомісячного підвищення пенсії та донарахованої суми по рішенню суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами, на думку позивача, порушено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджено прийняттям Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, просять суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки виплати підвищення до пенсії позивача здійснені у спосіб та порядку, встановлених Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Крім того, представник відповідача-2 просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.09.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.09.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 з1994 року є пенсіонером Міністерства оборони України, учасником бойових дій згідно посвідчень НОМЕР_1 від 15.03.1986, виданого Військовою частиною польова пошта 45261, та НОМЕР_2 від 11.08.1998, виданого Радянським РВК м. Києва.
З 15.02.2005 позивачу встановлено 2 групу інвалідності відповідно до посвідчення НОМЕР_3 від 10.03.2005, виданого Київським міським військовим комісаріатом.
Згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, Кодексом визначено, що у позивача право на звернення до суду виникає з моменту порушення прав, свобод чи інтересів, а можливість вирішення судом питання щодо зобов'язання відповідача не порушувати права, свободи чи інтереси позивача на майбутнє Кодексом не передбачена.
Аналогічно Кодексом не передбачено в якості способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу визнання права позивача.
В контексті викладених положень КАС України вимоги позивача визнати право на перерахунок та виплату щомісячного підвищення пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в подальшому розраховувати і виплачувати пенсію позивачу відповідно до Закону не можуть бути задоволені судом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів справи, позовну заяву подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 07.03.2008, водночас позивач не погоджується з розмірами пенсії, отриманої з 1999 року по теперішній час.
При цьому, позивачем не надано жодних доказів чи пояснень з приводу пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині проведення перерахунку та виплати щомісячного підвищення та пенсії як учаснику бойових дій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, а з 15.02.2005 проведення перерахунку та виплати щомісячного підвищення та пенсії як інваліду війни 2 групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, і виплатити не донараховану суму пенсії за минулий час за період з 1999 до 2006 року, суд відмовляє з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Частиною 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(у редакції, що діяла до 01.01.2006) встановлено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 3 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 05.10.2005 N 2939-IV, який набрав чинності з 01.01.2006, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: "Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". Зміни до зазначеної норми в подальшому не вносились.
З матеріалів справи видно, що з 2006 року по теперішній час пенсія позивача розраховувалась і виплачувалась з дотриманням вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з сум встановлених відповідними Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік», «Про державний бюджет на 2007 рік»та «Про державний бюджет на 2008 рік».
Таким чином, позовні вимоги в частині проведення перерахунку та виплати щомісячного підвищення та пенсії як інваліду війни 2 групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, і виплати не донарахованої суми пенсії за минулий час за період з 2007 року по теперішній час, є необґрунтованими та безпідставними.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, та на спростування обставин, викладених відповідачами, суду не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ,99, 100, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.О. Ковзель