Справа № 760/8177/21
Провадження № 1-кс/760/2711/21
09 квітня 2021 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України в порядку статті 303 КПК України,
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - ГПД НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
У поданій скарзі ОСОБА_3 просить зобов'язати керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 внести до ЄРДР відомості його заяви за вих. № 4306/29 від 29 березня 2021 року про вчинені ОСОБА_5 кримінальні правопорушення за кваліфікацією - частина друга статті 366, частина друга статті 256, частина перша статті 111, стаття 170, частина друга статті 15, частина п'ята статті 27 КК України; зобов'язати керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 надати йому належним чином завірені витяги з ЄРДР та Пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальних провадженнях, що відповідають зазначеній ним кваліфікації вчиненого злочину - частина друга статті 366, частина друга статті 256, частина перша статті 111, стаття 170, частина друга статті 15, частина п'ята статті 27 КК України; зобов'язати керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 повідомити суд про виконання ухвали суду.
Скарга обґрунтовується тим, що ним було подано на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 заяву за вих. № 4306/29 від 29 березня 2021 про вчинення суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 366, частиною другою статті 256, частиною першою статті 111, статтею 170, частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 27 КК України.
ОСОБА_3 вказує, що всупереч вимогам статті 214 КПК України відомості до ЄРДР не внесено, тому враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 7, 9, 55, 56, 214, 303-307 КПК України звернувся до суду з указаною скаргою.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, однак просив суд розглянути скаргу без його участі.
До слідчого судді, 08 квітня 2021 року надійшли пояснення представника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , в яких зазначено, що до Національного антикорупційного бюро України надійшла заява ОСОБА_3 від 29 березня 2021 року вих. № 4306/29, зареєтрована 29 березня 2021 за № В-4009, щодо можливих протиправних дій судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_7 . При цьому вказано, що у заяві ОСОБА_3 від 29 березня 2021 року не наведено достатніх об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення суддею ОСОБА_5 кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів Національного бюро. Враховуючи вищевикладене, вказану заяву ОСОБА_3 листом від 01 квітня 2021 року за № 11-225/10190 скеровано для розгляду відповідно до компетенції до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про що автора було повідомлено листом.
З огляду на викладене, представник Національного антикорупційного бюро України просив в задоволенні скарги відмовити повністю та розглянути справу без його участі за наявними письмовими поясненнями.
Згідно з частиною третьою статті 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 26 КПК України передбачено, що, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд вважає за можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Керуючись статтею 27, частиною четвертою статті 107 КПК України, під час розгляду скарги фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Вивчивши скаргу та дослідивши додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями частини першої статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Виходячи з пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення статті 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з частиною першою статті 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (пункт частини п'ятої статті 214 КПК України).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Судом встановлено, що 29 березня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Національного антикорупційного бюро України з заявою про вчинення кримінальних правопорушень суддею Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 за вих. № 4306/29 від 29 березня 2021 року.
29 березня 2021 року НАБУ було отримано заяву ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення та зареєстровано загальною канцелярією за № В-4009.
З копії заяви про вчинене кримінальне правопорушення, на думку заявника, в діях судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 вбачаються ознаки злочину з такими кваліфікаціями: частина друга статті 366, частина друга статті 256, частина перша статті 111, стаття 170, частина друга статті 15, частина п'ята статті 27 КК України.
У заяві від 29 березня 2021 року ОСОБА_3 зазначає, що при розгляді справи № 760/25498/20 суддя ОСОБА_5 припустилася порушень норм матеріального і процесуального права, що вимагає скасування такого рішення.
Серед іншого ОСОБА_3 зазначає таке: слідча суддя ОСОБА_5 не витребовувала і не досліджувала матеріали його особистого звернення до ГПД НАБУ; за таких обставин суддя приймала рішення виключно не з підстав наявних у провадженні належних та допустимих доказів, а керувалася лише припущеннями, що є неприпустимим; в повній мірі не з'ясувала всі обставини кримінального провадження, яке оскаржувалося заявником.
Зі змісту скарги та заяви слідчий суддя встановив, що всі доводи ОСОБА_3 пов'язані з його незгодою із рішенням, ухваленим суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 за результатами розгляду його скарги.
Проте ухвалення судового рішення, з яким не погодився ОСОБА_3 , не може автоматично свідчити про вчинення злочину.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частинами першою та другою статті 126, частиною першою статті 129 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до пунктів 66, 68, 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру.
Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів, намагання протиправно використовувати суди для відстоювання інтересів певних груп чи осіб не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Така ситуація є загрозою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, адже ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша - завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Саме тому початок досудового розслідування щодо судді у разі незгоди з його рішенням є тиском на суд, і не є виправданим та ефективним для встановлення справедливості у конкретній справі.
Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що у випадку порушення суддею, під час розгляду справи, вимог законодавства України, особа має право звернутися з відповідною скаргою до Вищої ради правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення є необґрунтованою та відсутні правові підстави для внесення відомостей в ЄРДР за заявою про вчинення кримінальних правопорушень.
З огляду на вищевикладене, скарга підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 24, 36, 220, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України в порядку статті 303 КПК України залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1