Провадження № 2/760/342/21
Справа № 760/26279/19
02 лютого 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Кушнір С.І,
при секретарі Каліш С.В., Федоренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев'ята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
Позивач ОСОБА_1 19.09.2019 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просить:
визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину кімнати у квартирі спільного заселення, тобто на 18/200 частин загальної площі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, 04 червня 1998 року Київським електровагоноремонтним заводом згідно з розпорядженням від 4 червня 1998 року №325 було видано Свідоцтво на право власності на житло, яке посвідчує, що ОСОБА_2 та члену її сім'ї позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності в рівних долях кімната у квартирі спільного заселення за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 18/100 частини загальної площі даної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим 17 вересня 2018 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 кімнати у квартирі спільного заселення за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на 18/200 частин загальної площі цієї квартири, яка належала померлій на підставі Свідоцтва на право власності на житло, виданого 04 червня 1998 року Київським електровагоноремонтним заводом згідно з розпорядженням від 4 червня 1998 року №325.
Позивач відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 . Інших спадкоємців немає.
Позивач у визначений законом шестимісячний строк звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, при цьому позивач не мала можливості надати нотаріусу оригінал Свідоцтва на право власності на житло, оскільки він був втрачений.
В зв'язку з чим, постановою державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Фролової А.О. від 22.07.2019 р., відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки у спадкоємиці відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 19.09.2019 р. зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 24.09.2019 р., відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, та призначено підготовче судове засідання.
19.02.2020 року від представника Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить ухвалити рішення на підставі поданих сторонами доказів згідно чинного законодавства.
Ухвалою суду від 23.09.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник Позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, та надані докази.
Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У поданому до суду відзиві на позовні заяву, представник відповідача просить проводить розгляд справи за відсутності представника Київської міської ради.
Третя особа Дев'ята Київська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши подані клопотання інших учасників справи про розгляд справи за їх відсутності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що Київським електровагоноремонтним заводом згідно з розпорядженням від 4 червня 1998 року №325 було видано Свідоцтво на право власності на житло, яке посвідчує, що ОСОБА_2 та члену її сім'ї ОСОБА_1 належить на праві власності в рівних долях кімната у квартирі спільного заселення за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 18/100 частини загальної площі даної квартири.
ОСОБА_2 є матір'ю позивача, що підтверджується даними Свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 21 вересня 1982 року відділом РАГС Залізничного району м. Києва.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , яка була зареєстрована по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт смерті підтверджується даними Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого 17 вересня 2018 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Як зазначає позивач в позовній заяві, після мерті матері позивач виявила відсутність оригіналу свідоцтва на право власності на квартиру, оригінал свідоцтва був втрачений.
З метою отримання правовстановлюючого документа на квартиру позивач зверталася як до органу приватизації, на підставі розпорядження якого було видано свідоцтво, так і до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, якими в видачі дубліката свідоцтва було відмовлено.
З листа ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» №930/ГФЮ/19 від 10.06.2019 вбачається, що будь-яка документація на підприємстві відсутня, оскільки згідно рішення Київської міської ради від 03.03.1999 р. №185/286 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчих житлових будинків» житловий фонд разом з вбудованими, прибудованими та вбудовано-прибудованими приміщеннями, у тому числі будівля за адресою АДРЕСА_1 , з усією документацією був переданий до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Пунктом 1 рішення Київської міської ради від 30.03.1999 р. №185/286 та пунктом 32 Додатку до рішення Київської міської ради від 30.03.1999 р. №185/286 передбачено прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передати до сфери управління Залізничної районної державної адміністрації жилий будинок АДРЕСА_1 , у тому числі вбудовані нежилі приміщення.
Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація листом №108-8578 від 24.06.2019 повідомила позивача, що видати дублікат свідоцтва про право власності на житло за вказаною адресою без приватизаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 немає можливості, оскільки при передачі даного будинку до сфери управління та обслуговування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (Залізничної районної державної адміністрації), відомство Київський електровагоноремонтний завод не передавало приватизаційну справу по квартирі АДРЕСА_1 у зазначеному будинку.
Відповідно до інформаційної довідки КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2019 №6262 від 26.02.2019, згідно з даними реєстрових книг Бюро, АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована: - 18/100 частин за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Київським електровагоноремонтним заводом 04.06.1998 р. (розпорядження №325).
Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина за законом, а саме на 1/2 частину кімнати у квартирі спільного заселення, тобто на 18/200 частин загальної площі квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
З наявної в матеріалах справи копії спадкової справи №87/2019, відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом і вона 04.02.2019 року подала заяву про прийняття спадщини до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори.
Проте, постановою державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Фролової А.О. від 22.07.2019 р., відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 після смерті її матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у спадкоємиці відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
При цьому, у ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1258 ЦК України, визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зі змісту ст. 321 ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» суду слід звернути увагу на наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до пп.4.15 п.4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на майно є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки правовстановлюючий документ на кімнату у квартирі спільного заселення, тобто на 18/100 частин загальної площі квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у позивача відсутній, проте, спірна частка квартири входить до складу спадщини, а позивач є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину у відповідний строк та спосіб, тому суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на на 1/2 частину кімнати у квартирі спільного заселення, тобто на 18/200 частин загальної площі квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, ті обставини, які викладені позивачем в обґрунтування своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи належними і допустимими доказами, які не спростовані.
Таким чином, на основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1222, 1258, 1261, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев'ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину кімнати у квартирі спільного заселення, тобто на 18/200 частин загальної площі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кушнір С.І.