Справа № 758/986/21
13 квітня 2021 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління Патрульної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 14 січня 2021 року о 17 годині 48 хвилин, по вул. Межигірська, 82 у м. Києві, керував транспортним засобом «Джилі», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» в присутності двох свідків. Показник тесту позитивний - 2,33% проміле. Тим самим, ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання 13 квітня 2021 року на розгляд справи не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення судового засідання не подавав.
При цьому, 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі за відсутності в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказав, що пояснення свідків не можуть бути визнані судом як належні та допустимі докази у справі, оскільки є ідентичними за змістом, викладені на зазделегідь заготованих бланках та фактично заповнені працівником поліції. Крім цього, стверджує, що він не керував автомобілем 14 січня 2021 року о 17 год. 48 хв., оскільки на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції час проходження ним огляду на стан сп'яніння зафіксовано 17 год. 38 хв. Також посилається на порушення працівникам поліції безперервності відеофіксації події.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа "Каракуця проти України").
За таких обставин, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також приймаючи до уваги скорочені строки на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП та те, що участь особи при розгляді даної категорії справ не є обов'язковою, вважаю за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
В силу вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.
Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення від 14.01.2021 року серії ДПР18 №144207 інспектором роти №4 батальйону №3 полку 1 УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Ткачук О.В. зафіксовано факт керування 14.01.2021 року о 17 год. 48 хв. в м. Києві Межигірська, 82 у м. Києві, водієм ОСОБА_1 транспортним засобом «Джилі», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, а також її огляд на стан сп'яніння у присутності двох свідків.
Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП, тому є належними доказом по справі. Крім того, будь-яких заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Drager Alcotest 6820» від 14.01.2021, відповідно до якого під час проведення огляду 14.01.2021 о 17 годині 48 хвилин, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, встановленого результатом тестування у 2,33% проміле.
Крім цього, факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується також актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який засвідчено підписом інспектора патрульної поліції Ткачук О.В., свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У письмових поясненнях свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали, що 14.01.2021 року приблизно о 17 год. 48 хв. були свідками того, як ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820», за результатами якого було встановлено наявність алкогольного сп'яніння в останнього у 2, 33% проміле.
Також факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що пояснення свідків є недопустими доказами у справі, так як складені на заготованих бланках, є безпідставними, так як відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, свідки повинні бути присутні при огляді на стан сп'яніння та у довільній формі надають письмові пояснення щодо події, яка відбулась у їх присутності. При цьому, працівниками поліції встановлено особи свідків, вказано їх анкетні дані, та пояснення підписані свідками.
Необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції вимог щодо безперервності здійснення запису за допомогою нагрудних відеокамер, оскільки це жодним чином не впливає на зафіксовану інформацію та ті обставини, які мають значення для справи.
Крім цього, посилання ОСОБА_1 на різницю в часі, який зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення, як час вчинення правопорушення (17 год. 48 хв.), та часом проходження огляду на стан сп'яніння, який зафіксований на відеозаписі (17 год. 38 хв.), суд оцінює критично, оскільки ця різниця жодним чином не спростовує факту керування ним транспортним засобом.
Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.
Крім того, у рішенні по справі "О?Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення.
При обранні адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу порушника, ступінь вини, відсутність обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність, вважаю за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті у редакції, яка діяла на час вчинення адміністративного правопорушення.
Також, у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.40-1, 130, 280, 283, 284, 291 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Суддя Л. Д. Будзан