Справа № 455/482/21
Провадження № 1-кс/455/134/2021
14 квітня 2021 року м. Старий Самбір
Слідчий суддя Старосамбірського районного суду Львівської області ОСОБА_1 секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021141320000076 від 12.04.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
Прокурор Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №12021141320000076, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2021 року.
Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що у провадженні сектору дізнання відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження №12021141320000076, відомості про яке 12.04.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.04.2021 у відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області надійшло повідомлення від працівника СРПП цього ж підрозділу Комарницького Миколи про те, що під час патрулювання було виявлено та зупинено автомобіль марки «ВАЗ» моделі 21063 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 під час перевірки документів якого водій ОСОБА_4 надав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке не числиться в базі МВС, що може свідчити про підробку даного документа.
11.04.2021 року, в період часу з 18:15 години по 18:25 годину, за адресою: м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, №41, Самбірського району Львівської області проведено огляд місця події на території відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, під час якого виявлено та вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
Водій автомобіля ОСОБА_4 відмовився надати пояснення з приводу наявності в нього зазначеного посвідчення водія.
12.04.2021 року посвідчення водія оглянуто та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №120211413200000076.
В органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що зберігання вищевказаного посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке в рамках даного кримінального провадження є речовим доказом за місцем проживання його власника - ОСОБА_4 чи інших осіб, загрожує його пошкодженню, або відчуженню.
Оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора, а також, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, відчуження, використання речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки такий має істотне значення для встановлення важливих обставин вчиненого кримінального правопорушення та в подальшому проведення необхідних судових експертиз, просить постановити ухвалу про накладення арешту на посвідчення водія серії НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с.Тершів Самбірського району Львівської області, котре в рамках даного кримінального провадження визнане речовим доказом, оскільки може містити на собі сліди вчинення злочину, шляхом заборони права його власника та користувача на відчуження та користування вказаним документом. Посвідчення водія серії НОМЕР_2 знаходиться на території відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою: м. Старий Самбір, вул. Л.Галицького, №41, Львівської області.
Правова кваліфікація - ч.4 ст.358 КК України.
Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в клопотанні просить розглядати клопотання без участі прокурора та без фіксації технічними засобами.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. 14.04.2021 року подав в канцелярію суду заяву про розгляд клопотання без його участі, проти клопотання прокурора не заперечив.
У відповідності до положень ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження під час розгляду клопотання не здійснювалось відповідно до ч.4 ст.107 КПК України.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, ознайомившись із документами долученими до клопотання, дослідивши їх, встановив, що сектором дізнання відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 12.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141320000076, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність фізичних чи юридичних осіб - це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.
Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.
Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема: законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).
Вирішуючи питання доцільності заборони відчуження та розпоряджання майном, визначеним у клопотанні прокурором, слідчий суддя виходить з обставин провадження, а також необхідності втручання в права та інтереси власника та володільця майна.
На переконання слідчого судді, заборона відчуження та розпорядження майном виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.
Як вбачається з матеріалів, долучених до клопотання, а саме: витягу з ЄРДР №12021141320000076 від 12.04.2021 року, протоколу огляду місця події від 11.04.2021 року, протоколу огляду предмета від 12.04.2021 року,копією посвідчення водія ОСОБА_4 , постанови про визнання речовим доказом від 12.04.2021 року, з метою забезпечення збереження речового доказу до завершення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, запобігання можливості його відчуження та розпорядження ним, на переконання слідчого судді виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 309, 395 КПК України,-
Клопотання прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про арешт майна, - задовольнити.
Накласти арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с.Тершів Самбірського району Львівської області, шляхом заборони права власника та користувача на відчуження та користування вказаним документом.
Ухвала про арешт майна виконується негайно прокурором.
Виконання ухвали покласти на прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ..
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1