14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 420/5247/19
адміністративне провадження № К/9901/7195/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року
у справі №420/5247/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса)
про визнання протиправними постанов, вимоги та зобов'язання вчинити певні дії
01 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №420/5247/19.
Зазначена касаційна скарга подана російською мовою.
Крім того, до касаційної скарги заявником додано такі клопотання:
- про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням важкого матеріального стану касатора-позивача;
- про поновлення строку та вважати його таким, що не закінчився, для звернення до суду з касаційною скаргою;
- про розгляд касаційної скарги поданої російською мовою, при необхідності залучення безкоштовного перекладача;
- клопотання про залучення судом перекладача за рахунок держави або відповідача, у випадку якщо це необхідно суду, з метою перекладу касаційної скарги з російської мови (мови оригіналу) на українську мову.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №420/5247/19 залишено без руху.
Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання касаційної скарги, викладеної державною (українською) мовою та надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску такого строку з наданням відповідних доказів їх поважності.
05 квітня 2021 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху від ОСОБА_1 надійшов супровідний лист разом з такими клопотаннями:
- Клопотання №6/20 «Про виконані дії з виправлення недоліків на зауваження суду»;
- Клопотання №7/2/20 «Про поновлення строку, вважати незакінченим строк для звернення з касаційною скаргою»;
- Клопотання №8/2/20 «Про наполягання на розгляді, поданої російською мовою, касаційної адміністративної скарги. Про залучення перекладача для перекладу скарги, за необхідністю»;
Як вже зазначалося в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють ( частина третя статті 15 КАС України).
За приписами частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
Така позиція касаційного суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16).
Також подібні висновки викладались в ухвалах Верховного Суду від 1 серпня 2019 року у справі 826/10114/17, від 1 липня 2019 у справі 243/10706/18, від 22 липня 2019 року у справі 826/19159/16. Підстав для відступлення від цих висновків - немає.
Крім того, вимоги щодо викладення документа процесуального характеру (позовної заяви, касаційної скарги) державною мовою викладені також, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 11-955зі19 (9901/98/19). Підстав для відступлення від цього правового висновку немає.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 N 802-IV.
Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
Слід зазначити, що у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №520/6952/19 та від 14 травня 2020 року у справі №826/7282/17 Верховним Судом висловлено правову позицію щодо викладення відповідної заяви (скарги) державною (українською) мовою.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення частини 4 статті 15 КАС України та частини 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Суд доходить висновку, що касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.
За таких обставин недоліки касаційної скарги у встановлений Судом строк не усунуто.
Враховуючи, що вимога ухвали Верховного Суду від 21 березня 2021 року щодо подання касаційної скарги державною (українською) мовою скаржником не виконана у встановлений судом строк, касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини другої статті 332 та частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №420/5247/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними постанов, вимоги та зобов'язання вчинити певні дії- повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
М.В. Білак О.А. Губська