13 квітня 2021 р.Справа № 592/13943/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Руденка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.01.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Хитров Б.В., м. Суми, повний текст складено 25.01.21 року по справі № 592/13943/20
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Сумській області Логвінова Юрія Григоровича
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Сумській області Логвінова Юрія Григоровича (надалі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Логвінова Юрія Григоровича при винесенні постанови серії ЕАН № 3501406 від 30 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- скасувати постанову інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Логвінова Юрія Григоровича серії ЕАН № 3501406 від 30 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за постановою серії ЕАН № 3501406 від 30 листопада 2020 року.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.01.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що причина зупинки його автомобіля є безпідставною, оскільки правил ПДР він не порушував, відтак, підстав для здійснення перевірки посвідчення водія, інших документів та притягнення його до адміністративної відповідальності у відповідача не було. Вказує на надання ним до матеріалів справи відеофайлу з інформацією про те, що всі необхідні документи, які повинен мати при собі водій, були в наявності та знаходились на торпеді автомобіля, що давало вільний доступ для ознайомлення з ними, проте такий доказ було проігноровано судом першої інстанції.
Крім того, вказав на те, що докази, надані відповідачем, не можуть вважатися належними, оскільки не містять прямих та беззаперечних фактів вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не підтверджують факту дотримання відповідачем процедури розгляду справи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а лише відображають окремі моменти, пов'язані зі складанням відповідної постанови. Просить врахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а щодо принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.11.2020 інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Сумській області Логвіновим Ю. Г. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН за № 3501406, в якій зазначено, що позивач, 30.11.2020 о 22:30 год в м. Суми по вул. Ковпака, 20, керуючи т/з з технічною несправністю, а саме: в темну пору доби не працював задній правий габаритний ліхтар, при перевірці документів не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, за що на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Скориставшись правом на оскарження постанови № 3501406 від 30.11.2020 у судовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про її скасування та закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення позивачем частини першої статті 126 КУпАП, а саме: непред'явлення на вимогу поліцейського документів для перевірки, встановлено відеозаписом, а тому постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3501406 від 30 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена уповноваженою особою правомірно, за формою та змістом відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а тому підстави для її скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі також - ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В розділі 2 ПДР закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, а саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР) технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Підпунктом 31.4.3.«а» ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року № 630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі - ДСТУ 3649:2010).
Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану колісних транспортних засобів. Зокрема, сигналізатори вмикання світлових приладів мають бути роботоздатні та мати передбачені конструкцією символи (п. 6.1.4.), сигнали гальмування мають вмикатися під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціювати у сталому режимі весь період гальмування (п. 6.1.7.2), система сигналізації та контролю гальмівних систем має функціювати згідно з вимогами НЕ (де НЕ - настанова щодо експлуатації) (п. 6.4.3).
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.
Колегія суддів зазначає, що експлуатація транспортного засобу з непрацюючим заднім правим стоп сигналом є правопорушенням в розумінні Правил дорожнього руху та є підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIII та вимаганням відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону № 580-VIII у водія пред'явлення документів, в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб та страхового полісу про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що експлуатація транспортного засобу здійснювалася позивачем з непрацюючим заднім правим стоп сигналом.
Разом з тим, як убачається з відеозапису реєстратора, закріпленого на форменому одязі патрульного, та не заперечується й позивачем, останній відмовився пред'явити реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.
Ненадання на вимогу інспектора поліції реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є адміністративним правопорушенням, що передбачене ч. 1 ст. 126 КупАП та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3501406 від 30 листопада 2020 року складена з огляду на відсутність у позивача реєстраційного документа на транспортний засіб та поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цей факт підтверджується матеріалами справи і встановлено відеозаписом реєстратора, закріпленим на форменому одязі патрульного.
Колегія суддів наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
З відеозапису, наданого до матеріалів справи відповідачем, з поміж іншого, вбачається, що позивач зазначив про готовність пред'явити документи лише під час складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Проте, такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів, так як у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Водночас, щодо вчинення ним порушення правил дорожнього руху, яке стало підставою для зупинки його транспортного засобу, а саме непрацюючого заднього правого габаритного стоп сигналу, позивач не заперечував, проте, зазначив, що їде до гаражу для його ремонту.
Посилання позивача на ту обставину, що всі необхідні документи, які повинен мати при собі водій, були в наявності та знаходились на торпеді автомобіля, що давало вільний доступ для ознайомлення з ними, не є обставиною, яка підтверджує пред'явлення реєстраційного документа на транспортний засіб на вимогу поліцейського.
Доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме, факту нездійснення правопорушення, за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред'явлення на вимогу поліцейського для перевірки реєстраційного документу на транспортний засіб, а також полісу обов'язкового страхування) мали місце, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Логвінова Юрія Григоровича при винесенні постанови серії ЕАН № 3501406 від 30 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та скасування постанови серії ЕАН № 3501406 від 30 листопада 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
З висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а щодо принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення узгоджується та їм не протирічить.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.01.2021 року по справі № 592/13943/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич