ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 квітня 2021 року м. Київ № 826/13101/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
16.08.2018 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), у якій висловив прохання:
- визнати дії щодо відмови у перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції відповідно до статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - протиправними;
- зобов'язати відповідно до статті 59 Закону №796-XII здійснити з 01.10.2017 перерахунок пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку;
- визнати дії при вирішенні звернення щодо перерахунку пенсії як дискримінаційні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення його права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення безпідставною відмовою у здійсненні перерахунку пенсії.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 21.08.2018 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
13.11.2018 від відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на зазначену позовну заяву, який мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову, оскільки приписи статті 59 Закону №796-XII (у редакції від 01.10.2017) не врегульовують питання пенсійного забезпечення осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами. Оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження строкової військової служби, частина третя статті 59 вказаного Закону не поширюється на спірні правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, також є пенсіонером по інвалідності ІІ групи (як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС).
02.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, в якій, зокрема просив здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII.
Листом від 16.07.2018 №40290/02/К-3267 ГУ ПФУ повідомило позивача, зокрема про те, що у пенсійній справі позивача відсутні документи, які підтверджують участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, тому підстав для обчислення пенсії ОСОБА_2 у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, не має.
На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьої статті 59 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.10.2017, було визначено лише одну категорію військовослужбовців, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VІІІ) частину третю статті 59 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом №2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Водночас, незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма статті 59 Закону №796-XII у чинні редакції.
Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону №796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження служби.
Після внесення змін до статті 59 Закону № 796-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок пункту 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Отже, наведеним підтверджується, що пунктом 9-1 Порядку №1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, відтак, може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
При цьому особам, які отримують пенсію на підставі статті 54 Закону № 796-XII, пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку № 1210.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №822/1346/18, від 26.03.2019 у справі № 816/99/18 та від 23.04.2019 у справі №822/1311/18.
Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив військову службу, а тому останній не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII та пунктом 9-1 Порядку №1210.
При цьому, суд враховує те, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № № 1-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону №796-XII визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відповідно до вказаного рішення, словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, яке суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як таке, що втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Положеннями статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII „Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII) визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказане відповідає положенням Конституції України: «Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення» (частина друга статті 152).
Конституційний суд у пункті 2 резолютивної частини рішення від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 визнав неконституційним та таким, що втрачає чинність словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019, тому до правовідносин, які виникли до цієї дати, слід застосовувати редакцію статті, що була чинною до визнання її неконституційною.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 18.07.2019 по справі № 816/105/18, від 17.07.2019 по справі № 826/14077/18.
У силу вимог частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи позивача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даному випадку у зв'язку з розглядом даної справи.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368)
Суддя О.М. Чудак