ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 квітня 2021 року м. Київ № 640/25589/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Спецагролізинг» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування розпорядження
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Спецагролізинг» (далі - позивач) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.11.2019 № 2245.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.11.2019 № 2245 (далі - Розпорядження № 2245) постановлене з порушенням порядку та способу виконання державним органом своїх повноважень всупереч положенням ст. 19 Конституції України. Зокрема, я зазначив позивач, зі змісту Розпорядження № 2245 вбачається, що підставою для позапланової перевірки є звернення ТОВ «Агротехкомпанія», тобто юридичної, а не фізичної особи, проте звернення юридичної особи не може бути підставою для позапланової перевірки з огляду на обмежене законом коло суб'єктів, які можуть звернутись зі скаргою/заявою і до кола таких суб'єктів не належить юридична особа. Також позивач звертає увагу на те, що Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» мають колізії, проте такі колізії вирішуються на користь спеціального закону - Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який містить відповідні вказівки у тексті про ієрархічну перевагу саме цього Закону над іншими під час здійснення контрольних заходів державними органами. Крім того, за посиланням позивача, жодної шкоди ТОВ «Агротехкомпанія» не було завдане, а належність, своєчасність і реальність виконання з боку ДП «Спецагролізинг» всіх зобов'язань стосовно ТОВ «Агротехкомпанія» встановлена рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2018 у справі №912/1457/18 за позовом ДП «Спецагролізинг» до ТОВ «Агротехкомпанія» про розірвання договору та зобов'язання повернути майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності правової колізії, адже частиною третьої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", визначено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Тобто, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) діяльності ліцензіатів органами ліцензування застосуванню підлягають норми Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". В свою чергу відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 19 Закону України "Про лі цензування видів господарської діяльності", позапланові перевірки додержання ліцензіатами ліцензійних умов проводяться, зокрема, у разі обґрунтованого звернення юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом лі цензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або пору шено її (їхні) законні права чи інтереси.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 640/25589/19 за правилами загального позовного провадження.
23.10.2020 Національним банком України подано клопотання про заміну відповідача.
Судом встановлено, що у зв'язку із набранням 01.07.2020 чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" від 12.09.2019 №79-ІХ, з 1 липня 2020 року Національний банк України є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Згідно з даними Єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг перебуває у процесі припинення.
Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на її правонаступника - Національний банк України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.11.2019 № 2245 постановлено здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) шляхом проведення перевірки Державного підприємства «Спецагролізинг» (код за ЄДРПОУ 37118591) на предмет дотримання вимог абзаців четвертого - десятого, чотирнадцятого, сімнадцятого - дев'ятнадцятого, двадцять першого пункту 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 913, тривалістю 2 робочі дні з 13.11.2019 до 14.11.2019 включно, за період з 07.09.2017 до 14.11.2019.
Розпорядження № 2245 прийнято відповідно до пункту 9 частини першої статті 28, частини першої статті 30 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», частини першої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статті 5, пункту 4 частини дев'ятої та частини десятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» на підставі звернення ТОВ «Агротехкомпанія» від 14.03.2019 (вх. № 863/11 від 19.03.2019) та погодження Державної регуляторної служби України (лист від 27.05.2019 вих. № 3582/0/20-19) на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державного підприємства «Спецагролізинг», яке надано на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (протокол від 22.05.2019 № 06-19).
Не погоджуючись з таким Розпорядженням № 2245 відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.09.2017 № 3718 видано Державному підприємству «Спецагролізинг» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу.
Отже, ДП «Спецагролізинг» отримавши ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг фінансового лізингу, зобов'язано дотримуватись Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12.07.2001 (далі - Закон № 2664-III, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного Розпорядженням № 2245) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації.
Згідно з ч.1 ст. 30 Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного Розпорядженням № 2245) для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Згідно з п.4 ч.9 ст. 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 222-VIII від 02.03.2015р. (далі - Закон № 222-VIII, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного Розпорядженням № 2245) позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться у разі наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині.
Також відповідно до ч.10 ст. 19 Закону № 222-VIII позапланова перевірка додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов з підстав, передбачених пунктами 2, 4 та 5 частини дев'ятої цієї статті, здійснюється лише за наявності погодження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, яке надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за зверненням органу ліцензування. Звернення органу ліцензування повинно містити документальне підтвердження виявлення інформації, передбаченої пунктом 2 частини дев'ятої цієї статті, або завірену ним копію відповідного звернення чи повідомлення, передбачених пунктами 4 або 5 частини дев'ятої цієї статті. Анонімні звернення не є підставою для проведення позапланових перевірок.
Досліджуючи оскаржуване позивачем Розпорядження № 2245 судом встановлено, що підставою його прийняття стало звернення ТОВ «Агротехкомпанія» від 14.03.2019 (вх. № 863/11 від 19.03.2019) та погодження Державної регуляторної служби України (лист від 27.05.2019 вих. № 3582/0/20-19) на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державного підприємства «Спецагролізинг», яке надано на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (протокол від 22.05.2019 № 06-19).
Таким чином, на переконання суду, Розпорядження № 2245 було прийнято відповідачем з дотриманням положень п.4 ч.9 та ч. 10 ст. 19 Закону № 222-VIII.
Стосовно підстав позову позивача щодо колізій ст. 19 Закону № 222-VIII та ст. 6 Закону України № 877-V, в частині підстав для проведення органом ліцензування позапланових заходів державного нагляду, суд зазначає наступне.
Так відповідно до ст. 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Отже, на думку позивача, вказаними положеннями ст. 6 Закону № 877-V не встановлено повноважень органу ліцензування здійснювати позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі звернення юридичної особи.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 222-VIII від 02.03.2015 цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Натомість відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону № 877-V контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 222-VIII від 02.03.2015р.
В свою чергу, саме положення п.4 ч.9 ст. 19 Закону № 222-VIII і передбачає проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов на підставі звернення як фізичної, так і юридичної особи.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що у даному випадку, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) діяльності ліцензіатів органами ліцензування перевагу у застосуванню мають норми Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Отже посилання позивача на колізію правових норм є безпідставне.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача на своєчасність та належність виконання з боку ДП «Спецагролізинг» всіх зобов'язань стосовно ТОВ «Агротехкомпанія», що встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2018 у справі №912/1457/18 за позовом ДП «Спецагролізинг» до ТОВ «Агротехкомпанія» про розірвання договору та зобов'язання повернути майно, оскільки в даному випадку вказані обставини не стосуються предмету перевірки Нацкомфінпослуг, оскільки містять виключно висновки, що стосуються договірних відносин між вказаними суб'єктами.
Таким чином, під час судового розгляду справи позовні вимоги не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, а відтак не підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2-5, 9, 72-77, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Спецагролізинг» до Національного банку України про визнання протиправною та скасування розпорядження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась