ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 квітня 2021 року м. Київ № 640/10228/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
07.05.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києва (далі - ГУ ПФУ), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), викладене у листі від 20.12.2019 №307264/03, про відмову у врахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 25.02.1992 по 17.11.1997 роботи в Державному відкритому акціонерному товаристві (ДВАТ) "КРАСНОДОНВУГЛЕБУД" при призначенні їй з 01.12.2019 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), з врахуванням страхового стажу 31 рік 5 місяців 13 днів та заробітної плати після 01.07.2000 по 30.11.2019, на підставі її заяви від 02.12.2019;
- зобов'язати ГУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, із врахуванням висновків суду про наявність підстав для включення до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 25.02.1992 по 17.11.1997 в ДВАТ «КРАСНОДОНВУГЛЕБУД».
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що протиправне невключення до її загального стажу періоду з 25.02.1992 по 17.11.1997 роботи ДВАТ «КРАСНОДОНВУГЛЕБУД» позбавляє її права на соціальний захист, а саме права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Чудак О.М. від 25.06.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ вказує на відсутність підстав для її задоволення з огляду на те, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача період її роботи з 25.02.1992 по 17.11.1997 при обчисленні пенсії, оскільки запис про такий період в трудовій книжці закріплено печаткою УРСР, без ідентифікаційного коду так само як і уточнююча довідка за цей період.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 01.12.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Пенсію за віком позивачу призначено ГУ ПФУ на підставі її заяви від 02.12.2019. Водночас, листом від 20.12.2019 № 307264/03 ГУ ПФУ повідомило позивача про те, що при призначенні пенсії їй враховано страховий стаж 31 рік 5 місяців та 13 днів та не враховано до стажу період з 25.02.1992 по 17.11.1997 до надання уточнюючої довідки, оскільки відсутні загальноукраїнський класифікатор підприємств та організацій (далі - ЗКПО) на печатці, пенсію обчислено із урахуванням заробітної плати після 01.07.2000 по 30.11.2019.
Також судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , зокрема у період з 25.02.1992 по 17.11.1997 на різних посадах працювала в Тресті «Краснодонвуглебуд» в подальшому перейменовано у ДВАТ «Краснодонвуглебуд».
Вважаючи таку відмову відповідача у зарахуванні зазначеного вище періоду роботи у страховий стаж, протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положенням статті 24 Закону № 1058-IVвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Як встановлено судом, позивачем при поданні заяви 02.12.2019 про призначення пенсії було надано копію трудової книжки. На розвороті аркушів 13-14 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 зазначено, що у період з 25.02.1992 по 17.11.1997 позивач працювала у Тресті «Краснодонвуглебуд» з посиланнями на дати та номери наказів, якими її було відповідно прийнято на роботу та звільнено з роботи.
Однак, відповідач не вважає такі відомості достовірними через відсутність на печатці підприємства коду ЗКПО.
У відповідності з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції №58).
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Щодо печатки старого зразку, то суд зазначає, що постанова Верховної Ради України від 11.05.1992 №2318-XII «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та Інструкція про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 №643 не містять жодних положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а зазначив, що «підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці».
Таким чином, відповідач незараховуючи у страховий стаж позивачу період її роботи з 25.02.1992 по 17.11.1997 при призначенні пенсії не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Оскільки судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу, а, отже, підлягають зарахуванню відповідачем при призначенні пенсії позивача.
Частиною першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_1 сплачено згідно наявної у справі квитанції від 06.05.2020 №0.0.1697510872.1 судовий збір у розмірі 2522,40 грн, у зв'язку із чим поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає 1681,60 грн за дві вимоги немайнового характеру. Решта суми є надмірно сплаченою та повертається за заявою позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене у листі від 20.12.2019 №307264/03, про відмову у врахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 25.02.1992 по 17.11.1997 роботи в Державному відкритому акціонерному товаристві «КРАСНОДОНВУГЛЕБУД» при призначенні ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням страхового стажу 31 рік 5 місяців 13 днів та заробітної плати після 01.07.2000 по 30.11.2019, на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.12.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із врахуванням висновків суду про наявність підстав для включення до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 25.02.1992 по 17.11.1997 в Державному відкритому акціонерному товаристві «КРАСНОДОНВУГЛЕБУД».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) згідно із квитанцією від 06.05.2020 №0.0.1697510872.1.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак