ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 квітня 2021 року м. Київ № 640/31057/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД"
до 1) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
2) ОСОБА_1 начальника ДПІ у Печерському районі ГУ
ДПС у м. Києві
про визнання незаконним та скасування лист (рішення) від 19 травня 2020 року
№ 76140/10/26-15-55-05, визнання бездіяльності незаконною, визнання
незаконними дій, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач-2) в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати підписаний ОСОБА_1 на бланку Головного управління ДПС у місті Києві лист (рішення) від 19 травня 2020 року вих. № 76140/10/26-15-55-05;
- визнати бездіяльність Головного управління ДПС у місті Києві, яка полягає незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітній (податковий період) календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» незаконною з 25 травня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві внести до баз даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну податкову та митну політику, інформацією одержаної з податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»;
- дії начальника ДПІ ОСОБА_1, які полягають у підписанні листа на бланку ГУ ДПС у місті Києві від 19 травня 2020 року вих. № 76140/10/26-15-55-05, визнати незаконними.
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та вчинення протиправних дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Головного управління ДПС у місті Києві, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняте відповідачем рішення про відмову в прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість та додатків до неї за звітний період квітень 2020 року є протиправним, а відтак підлягає скасуванню, оскільки остання містить всі обов'язкові реквізити передбачені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.
Відповідач подав відзив, в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення податковий орган діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" як юридична особа зареєстроване 06 червня 2005 року (номер запису: 1 070 102 0000 009384), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33546858). З 13.06.2005 року зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100342672).
Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" здійснює господарську діяльність з ввезення в Україну та реалізації на її території електричного обладнання (зокрема, освітлювальних приладів, ламп тощо під торговельними марками "ELECTRUM" та "ELM"), бере участь у спеціалізованих виставках та ярмарках, впроваджує новітні технології.
Позивач 14 травня 2020 року в особі уповноваженого представника (генерального директора) у письмовий формі через пошту цінним листом 0101131072881 подав до ГУ ДПС у місті Києві податкову декларацію з ПДВ за звітний період квітень 2020 року з додатками 2,3,4,5 та доповненням до неї вих. № 61.
Головне управління ДПС у місті Києві листом № 76140/10/26-15-55-05 від 19 травня 2020 року «Повідомлення про відмову у прийняті звітності», повідомила платника що податкова декларація ТОВ "Нікея-ЛТД" вважається неподаною у зв'язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: декларація подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронний документообіг».
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 ПК України).
Відповідно до статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Сплата податків і зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (пункт 49.3 статті 49 ПК України).
Відповідно до пункту 49.4 статті 49 ПК України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.
Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 ПК України).
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 ПК України).
Податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період: квітень 2020 року з додатками була подана позивачем до податкового органу на паперових носіях.
Зазначений факт сторонами не заперечується та підтверджується наявною в матеріалах справи копією декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року.
Відповідно до пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог підпунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Приписами пункту 55.1 статті 55 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Так, відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів від 22 грудня 2015 року №4 (реєстраційний номер 9258630649), відповідно до якого визнаються податковими документами (податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи), що подані платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригінал.
Доказів припинення цього договору ні позивачем ні відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, надіслання податкової звітності передбачено в електронному вигляді, відтак, надіслання позивачем податкової звітності в паперовій формі не відповідає приписам діючого законодавства.
Положення пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачають, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17 (адміністративне провадження №К/9901/63300/18) платник податку вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації (електронний чи паперовий) лише у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами Податкового кодексу України. Оскільки податковим законодавством встановлено імперативний обов'язок щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронному вигляді, єдиний виняток передбачений змістом абзацу третього пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме припинення дії попереднього договору про визнання електронних документів на період до моменту складення нового договору. При цьому відповідний договір повинен відповідати всім законодавчо визначеним, описаним вище вимогам.
Отже, суд вважає, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України, з 01 січня 2015 року (Закон № 71-VIII) відповідно до пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу податкова звітність з податку на додану вартість подається виключно в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.
Згідно чинного на час спірних правовідносин законодавства позивач був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі. Невиконання позивачем цього обов'язку обумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону. Подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, є обов'язком платника податків (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01 січня 2015 року стало покладення на платника податків обов'язку щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Аналогічна правова пропозиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №810/2468/17, від 11.12.2018 у справі №810/1711/17, від 21.05.2019 у справі №826/28016/15, від 17.07.2020 у справі №826/17716/18.
Таким чином, надіслання податкової звітності передбачено в електронному вигляді, відтак, надіслання позивачем податкової звітності в паперовій формі не відповідає приписам діючого законодавства.
Суд зазначає, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності рішення відповідача. Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.
При цьому, слід зазначити, що лист Головного управління ДФС у м. Києві від 19 травня 2020 року вих. № 76140/10/26-15-55-05 за своїм змістом і формою не є рішенням у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як наслідок, обираючи належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов до висновку, що дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо відмови у прийнятті звітності, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року, поданої ТОВ "Нікея-ЛТД", з підстав, зазначених у листі від 19 травня 2020 року № 76140/10/26-15-55-05 є правомірним.
У той же час, суд звертає увагу, що наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 12.12.2018 № 18141 (розміщений на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1) ОСОБА_1 визначена уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві, зокрема, щодо підписання від імені контролюючого органу письмових повідомлень про відмову у прийнятті податкової звітності.
Отже, позовна вимога, заявлена до відповідача-2, задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 , як начальник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, мала компетенцію на підписання відповідного листа від імені контролюючого органу, яке є предметом розгляду справи.
При цьому, відповідач-2 у межах заявленого спору не вчиняла окремих активних дій (окрім підписання листа від19 травня 2020 року вих. № 76140/10/26-15-55-05), що призвели до порушення прав позивача, відтак, позовні вимоги щодо визнання її дій незаконними фактично дублюють позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення (листа).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві прийняти подану ТОВ "Нікея-ЛТД" податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї, внести податкову інформацію з цих документів до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики, слід зазначити наступне.
Як було зазначено вище, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2020 з додатками та доповненнями подана до контролюючого органу у паперовій формі.
У постанові від 07.05.2020 у справі №826/536/17 Верховним Судом наголошено на тому, що подання декларації з ПДВ в паперовій формі є протиправним та не відповідає положенням Податкового кодексу України, що породжує правомірну відмову податкового органу у прийняті такої звітності.
З наявних у матеріалах справи доказів також вбачається, що між ТОВ "Нікея-ЛТД" та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів від 22.12.2015 №4, який на момент подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року був чинним. Доказів розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку зазначеного договору не надано. Отже, наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №826/17716/18.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі, що, у свою чергу, виключає будь-яку можливість зобов'язати контролюючий приймати звітність у формі, не встановленій положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно, вимога про визнання бездіяльності Головного управління ДПС у місті Києві, яка полягає незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітній (податковий період) календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» незаконною з 25 травня 2020 року також не підлягає задоволенню, оскільки відмова у прийнятті податкової звітності у паперовій формі є правомірною, відтак ознаки допущення бездіяльності з боку відповідача відсутні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» - відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова