ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 квітня 2021 року м. Київ № 640/30621/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зниження основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 84% до 79% розміру грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , виходячи з основного її розміру - 84% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2008 року єдиними платежем, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неперерахунку та невиплати ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01 січня 2018 року, єдиним платежем, з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію з жовтня 1995 року, яка обчислена, виходячи з 84% від суми грошового забезпечення.
Після проведеного перерахунку пенсії, як зазначає позивач, відсоткове значення розміру грошового забезпечення, який використовувався відповідачем для її розрахунку склав 79% грошового забезпечення, а підвищення до пенсії не виплачувалось в повному обсязі, оскільки положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №108 було визначено виплату підвищення поетапно.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії зі зменшенням відсоткового розміру її розміру до 79% сум грошового забезпечення та без врахування 100% підвищення до пенсії, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивачу перерахунок здійснений відповідно до вимог законодавства, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має.
Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01 жовтня 1995 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У відповідності до наданої суду копії перерахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивачу призначено пенсію за вислугу років (28 років з урахуванням участі у ЧАЕС) з 01 жовтня 1995 року, виходячи з 84% сум грошового забезпечення.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами , станом на 01 січня 2008 року пенсія позивачу виплачується, виходячи із 79% сум грошового забезпечення, а з 01 січня 2018 року, виходячи з 79% грошового забезпечення та з урахуванням підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, яке виплачується поетапно: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 50% підвищення, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75% підвищення, а з 01 січня 2020 року - 100% підвищення.
Також, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12 листопада 2020 року представник позивача з цього приводу звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Листом від 20 листопада 2020 року №2600-0202/8/165479 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило представника позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, виходячи з 84% грошового забезпечення та 100% підвищення до пенсії з 01 січня 2018 року.
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру пенсійних виплат у відсотковому значенні з 84% сум грошового забезпечення до 79% з 01 січня 2008 року, виплату підвищення до пенсії поетапно з 01 січня 2018 року протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1) Стосовно позовних вимог щодо зменшення відсоткового розміру пенсії до 79% від сум грошового забезпечення:
Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) передбачала, що пенсії за вислугою строків служби призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугою строків служби збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2, категорій 2 та 3 - 80 процентів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» за №3591-IV від 04 квітня 2006 року внесено зміни у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункти "б" і "в" частини першої викладено в такій редакції: "б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)".
Таким чином, вказаними змінами виключено збільшення на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорій 2, 3.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за №1294 від 07 листопада 2007 року, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до грошового забезпечення.
Враховуючи встановлені обставини та аналіз зазначених норм права, суд зазначає, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесення змін щодо зміни до грошового забезпечення особам, які одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку та виплати вже призначеної пенсії, а право позивача на отримання пенсії, яке існувало на момент призначення пенсії не може бути обмежене прийняттям нових законів.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що з 01 січня 2008 року у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак, підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент такого перерахунку, які застосовуються саме при призначенні пенсії, були відсутні.
Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17.
Таким чином, є протиправними відповідача щодо проведення перерахунку позивачу пенсії за вислугу років без урахуванням 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорій 2, 3, а тому підлягає перерахунку та виплаті пенсія позивача в розмірі 84% відповідного грошового забезпечення, тобто, з урахуванням 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорій 2 з 01 січня 2008 року.
За для відновлення прав позивача на збільшення розміру пенсії за вислугу років на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорій 2, 3, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача в розмірі 84% відповідного грошового забезпечення, з урахуванням 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорій 2, та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням виплачених сум, з 01 січня 2008 року, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
2) Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, виходячи зі 100% від суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року, суд виходить з такого.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі довідки, виданої уповноваженим структурним підрозділом, а підвищення до пенсії виплачується у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21 лютого 2018 року, тобто, не у 100% розмірі, а поетапно.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 51 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі довідки, виданої уповноваженим структурним підрозділом, проте, підвищення до пенсії виплачується у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21 лютого 2018 року (надалі - Постанова КМУ №103), тобто, не у 100% розмірі, а поетапно.
Суд ще раз зауважує, що 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року (далі по тексту - Постанова КМУ №103 від 21 лютого 2018 року), якою встановлено порядок проведення перерахунку та виплати пенсії пенсіонерам, звільненим з військової служби.
Більш того, суд зазначає, що 04 вересня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №804 від 14 серпня 2019 року, відповідно до якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Так, частиною 3 статті 52 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Цією нормою не передбачено можливість сплати пенсії частинами в майбутньому та із застереженнями про наявність фінансування, як це передбачено постановою КМУ №103 від 21 лютого 2018 року та нормами постанови КМУ №804 від 14 серпня 2019 року №804 , а тому, на підставі частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує норму Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, який має вищу юридичну силу, ніж вказані постанови КМУ.
Щодо набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року та подальшу виплату перерахованої пенсії у встановлені цією постановою строки й відповідно до порядку, та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №804 від 14 серпня 2019 року ,суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Станом на день проведення перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення, відбулися зміни правового регулювання спірних правовідносин шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, якою було встановлено порядок перерахування та виплати пенсій відповідній категорії пенсіонерів.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Фактично постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Правова позиція суду стосовно кола питань, які врегульовано постановою КМУ №103 викладена Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2018 року у справі №818/1076/18.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року було передбачено виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року.
Пункт 1 постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
Пунктом 2 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
- з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
- з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Постановою КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року визначено, що виплата сум підвищення перерахованої пенсії, які мали бути перераховані та виплачені фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років), що порушує право позивача на отримання усієї суми підвищеної пенсії, яка повинна була бути розрахована та виплачена відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».
При цьому, суд зауважує, що постановою КМУ №103 від 21 лютого 2018 року прямо визначено, що вона прийнята відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, а постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №804 від 14 серпня 2019 року взагалі не містить посилань на виконання якої норми Закону України вона прийнята.
В той же час, частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає порядок виключно «перерахунку» усіх призначених за цим Законом пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Але, як вже неодноразово зазначалось судом, частина 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ взагалі не визначає та не передбачає право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок «виплати» перерахованих пенсій, як це зазначено в постанові КМУ №103 від 21 лютого 2018 року.
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, відповідно до частини 3 якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
В свою чергу, частиною 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Як вже було зазначено судом, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (а саме: частина 3 статті 52, частина 2 статті 55, частина 4 статті 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року та постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14 серпня 2019 року, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.
Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року та постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14 серпня 2019 року відносно саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин, на думку суду, не могли бути застосовані, оскільки відповідно до змісту частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України не наділений такими повноваженнями.
У зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, а тому з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
У зв'язку з чим, на момент ухвалення рішення у цій справі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає за можливе визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати 75% суми підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року, відповідно, наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2020 року.
При цьому, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача в частині зменшення за рахунок виплати з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року суд вважає необгрунтованими, оскільки у цей період, незважаючи на наявність ознак протиправності. Постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, була чинною, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування її положень при обчисленні щомісячного розміру пенсії позивача.
В свою чергу, суд зауважує, що з 01 січня 2020 року позивачу виплачується вказане підвищення пенсії у розмірі 100%, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням 100% підвищення пенсії з 01 січня 2020 року, оскільки такі нарахування здійснюються відповідачем самостійно.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату єдиними платежем, суд дійшов висновку про її передчасність, оскільки станом на момент вирішення даної справи по суті перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснено, а рішення суду, яким встановлено протиправність дій останнього щодо не здійснення такого перерахунку не набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача частково.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрат на професійне правничу допомогу у розмірі 6250,00 грн, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2020 року між позивачем та адвокатським бюро «Олександра Травянко» (далі по тексту - виконавець) укладено договір №101/20 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого виконавець представляє інтереси клієнта та веде його адміністративну справу щодо перерахунку пенсії військовослужбовця в Окружному адміністративному судів м. Києва з усіма права, що надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни та доповнення предмету позову, оскарження рішень суду, з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних» (пункт 1.1. договору).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що клієнт зобов'язався сплатити гонорар виконавцю в розмірі та строк згідно до даного договору.
У відповідності до пункту 4.1. договору гонорар виконавця (адвокатського бюро «Олександра Травянка») оформляється додатком до даного договору.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією акта №1 прийому-передачі правової (правничої) допомоги з калькуляцією погодинних витрат від 30 листопада 2020 року вартість витрат правничої допомоги адвоката по даній адміністративній справі складає 1000,00 грн.
Крім того, з акта вбачається, що виконавцем надано такі правові послуги:
- збір документів та доказів для обгрунтування правової позивача по справі: 1. Складення адвокатського запиту до головного управління Пенсійного фонду України в ми. Києві щодо надання копій документів з пенсійної справи позивача (загальний об'єм даного адвокатського запиту 1 сторінка); 2. Складення заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо досудового врегулювання спору з викладенням правової позиції, обгрунтованої рішеннями судів по аналогічних справах, нормально-правовою базою у вигляді Постанов Кабінету Міністрів України, Законів України (загальний об'єм даної заяви 5 сторінок), витраченого часу - 2 години, вартість послуг 2000,00 грн;
- 1. Аналіз та підбір нормативно-правової бази для встановлення правової позиції, яка підлягатиме викладенню в позовній заяві; 2. Написання та подача адміністративного позову до суду, відповідачу з копіями всіх необхідних для розгляду справи документів; 3. Написання та подача аргументованої відповіді на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (при подачі відзиву відповідачем по справі), витраченого часу - 4 години, вартість наданих послуг - 4000,00 грн;
- інші витрати (направлення листів Укрпоштою, канцелярія, копіювання документів) (згідно роз'яснень Верховного суду по справі №753/23491/16 від 20 березня 2019 року) - 250,00 грн.
Згідно наданої суду копії касового ордеру №155/20 від 07 жовтня 2020 року від позивача виконавцем за договором прийнято 6250,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б дозволяли встановити дійсну співмірність загальної вартості правової допомоги, оскільки матеріалами справи підтверджується лише надання правової допомоги щодо підготовки та подання до суду позовної заяви, інші правові послуги, які були надані позивачу, на переконання суду, є зобов'язаннями за договором, а тому не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Більш того, слід окремо наголосити, що у акті прийомі-передачі послуг від 30 листопада 2020 року зазначено, що позивачу надано таку послугу, як Написання та подача аргументованої відповіді на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (при подачі відзиву відповідачем по справі), а разом з наданої цією послугою виконавцем витрачено 4 години часу.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що в даній адміністративній справі провадження відкрито 08 грудня 2020 року, відзив на позовну заяву надійшов 24 лютого 2021 року, а відповідь на відзив - 02 лютого 2021 року, що в сукупності свідчить про те, що станом на 30 листопада 2020 року (дата підписана акта прийому-передачі послуг за договором) виконавець за договором фізично не мав можливості підготувати відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно, витратити певний свій час.
Стосовно інших витрат (направлення листів Укрпоштою, канцелярія, копіювання документів) - 250,00 грн, суд зауважує, що такі витрати не відносяться до професійної правничої допомоги, відповідно, не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 84% до 79% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2008 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 84% від розміру грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року.
6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник