ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 квітня 2021 року м. Київ № 640/32698/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд»
до Головного управління Держпраці у Київській області
про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» (далі по тексту - позивач), адреса: 02260, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 87, офіс 19 до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач), адреса: 04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, в якій позивач просить:
- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТД/ФС-150 від 27 жовтня 2020 року Головного управління Держпраці у Київській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 листопада 2020 року товариством отримано постанову про накладення штрафу №ТД/ФС-150 від 27 жовтня 2020 року та повідомлення про розгляд справи від 23 жовтня 2020 року №43/3/20/16632.
З вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що відповідачем порушено процедуру проведення інспекційного відвідування, не повідомлено своєчасно про розгляд справи.
Більш того, позивач наголошує на тому, що обставини, зазначені у самій постанові не відповідають дійсності, зокрема, позивач наполягає на тому, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу за сумісництвом відповідно до наказу від 10 серпня 2020 року.
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що 14 вересня 2020 року на адресу відповідача надійшов лист Головного управління ДПС у м. Києві від 09 вересня 2020 року №20729/9/26-15-07-08-01-12, а саме, акт фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» від 14 серпня 2020 року №1332/26/15/05/41608080.
Відповідно до вказаного акта, працівниками Головного управління ДПС у м. Києві в період з 10 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року проведено фактичну перевірку ресторану, в якому здійснює діяльність позивач, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якої встановлено факт допуску до роботи офіціанта-касира ОСОБА_1 , без оформлення трудових відносин та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що свідчить про порушення частини 1 статті 21, частини 1 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме, 10 серпня 2020 року о 12 годині 07 хвилин, офіціант - касир ОСОБА_1 провела розрахункову операцію з реалізації товарів, що підтверджено замовленням №33757 від 10 серпня 2020 року, роздрукованого о 12 годині 07 хвилин, проте, повідомлення працівника на роботу позивачем подано 10 серпня 2020 року о 12 годині 58 хвилин, що свідчить про допуск до роботи офіціанта-касира без оформлення трудових відносин, що є порушенням норм чинного законодавства України.
Більш того, представник відповідача послався на те, що відповідачем на виконання вимог Порядку №509 направлено на адресу позивача лист щодо розгляду справи про накладення штрафу від 23 жовтня 2020 року №43/3/20/16632, яким позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафних санкцій щодо нього.
Враховуючи вищевикладене, на переконання представника відповідача, при винесенні оскаржуваної постанови, відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачені законодавством.
Не погоджуючись з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, представником позивача подано суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій остання зазначила, що позивач не був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
Повідомлення про розгляд справи та копія постанови про накладення штрафу, як стверджує представник позивача, були отримані позивачем одночасно, а викладені в акті перевірки відомості, на переконання представника позивача, не є беззаперечними доказами вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» (код ЄДРПОУ 41608080) зареєстроване у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 21 вересня 2017 року (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).
14 вересня 2020 року на адресу Головного управління Держпраці у Київській області надійшов лист Головного управління ДПС у м. Києві, в якому останнім зазначено про проведення фактичної перевірки ресторану, в якому здійснює діяльність позивач та про встановлення факту допуску до роботи офіціанта-касира ОСОБА_1 , що свідчить про порушення частини 1 статті 21, частин 1,3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
Разом з вказаним листом Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено на адресу відповідача копію акта фактичної перевірки від 17 серпня 2020 року №1332/26/15/05/41608080, в якому, окрім іншого, зазначено, що станом на 10 серпня 2020 року офіціант-касир ОСОБА_1 допущена до роботи без оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики і адміністрування єдиного внеску та загальнообов'язкове цільове страхування, чим порушено частину 1 статті 21, частину 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
07 серпня 2020 року ОСОБА_1 на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» подано заяву про прийняття її на роботу офіціантом з 10 серпня 2020 року з окладом згідно штатного розкладу (4850 грн) та випробувальним терміном.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» №2 від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 прийнято на посаду офіціанта (за сумісництвом) згідно штатного розпису з розрахунку відпрацьованих днів.
Згідно табелю обліку використання робочого часу за серпень 2020 року, ОСОБА_1 відпрацювала 10 серпня 2020 року 2 години.
Відповідно до наявної копії повідомлення про прийняття працівника на роботу позивачем та квитанції №2 вказане повідомлення 10 серпня 2020 року о 12 годині 58 хвилин направлено до Головного управління ДПС у м Києві, при цьому, чек на розрахунок у залі: «Гриль-банк» закладу «Дача на Десне» роздруковано ОСОБА_1 10 серпня 2020 року о 12 годині 07 хвилин.
23 жовтня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Київській області складено повідомлення, адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд», щодо розгляду справи про накладення штрафу за вих. №43/3/20/16632, в якому зазначено, що управління повідомляє, що буде проводитись розгляд справи про накладення штрафу на товариство за порушення законодавства про працю, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю.
Згідно копії конверта, в якому вказане повідомлення було направлено на адресу позивача, відділенням поштового зв'язку присвоєно штрих-код відправлення 0406005786122, яке, відповідно трекінгу відправлень Укрпошти було прийнято відділенням Укрпошти 26 жовтня 2020 року та отримано адресатом 10 листопада 2020 року.
27 жовтня 2020 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ТД/ФС-150, відповідно до якої встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» вимог частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме, під час перевірки було встановлено факт використання праці офіціанта-касира ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» відповідно до діючого законодавства та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України та накладено штраф у розмірі 47 230,00 грн.
Копія вказаної постанови позивачем отримана 10 листопада 2020 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія конверту та трекінг відправлення Укрпошти.
Вважаючи, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V, (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України від 05.04.2007 № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У статті 1 вказаного Закону визначені терміни, зокрема:
державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища
заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84 (надалі - Положення № 84), Головне управління Держпраці у Київській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення № 84 Управління Держпраці згідно покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення № 84 Управління Держпраці накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823, (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Згідно абзацу 1 пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно підпункту 6 пункту 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є інформація ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень.
Пунктом 6 Порядку № 823 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об'єктом відвідування законодавства про працю.
Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.
Пунктом 8 Порядку №823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
На підставі пунктів 16-18 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, визначення трудового договору міститься у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що відповідачем, після отримання від Головного управління ДПС у м. Києві інформації щодо порушення позивачем законодавства про працю в частині неоформлених трудових відносин, було проведено інспекційне відвідування, як того вимагає Порядок №823, також матеріали справи не містять доказів наявності направлення на інспекційне відвідування позивача та внесення запису про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Тобто, судом встановлено порушення процедури здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
Більш того, відповідачем зазначено, що позивач, не повідомивши центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про працевлаштування ОСОБА_1 допустив її до виконання роботи, чим і вчинив правопорушення, передбачене статтею 265 КЗпП України.
Між тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» на підставі наказу №2 від 07 серпня 2020 року з 10 серпня 2020 року, також позивачем надано суду копії первинних документів стосовно ОСОБА_1 : заяви про прийняття на роботу від 07 серпня 2020 року, наказу № 2 від 07 серпня 2020 року, квитанцію від 10 серпня 2020 року (час направлення 12:57 год.) про направлення електронного повідомлення ДПС стосовно прийняття на роботу ОСОБА_1 . Копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи.
Відтак, станом на день прийняття оскаржуваної постанови у відповідача були наявні докази того, що податковий орган був повідомлений про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 10 серпня 2020 року, а також докази оформлення трудових відносин з ОСОБА_1 станом на 10 серпня 2020 року, тобто, на час проведення посадовими особами податкового органу фактичної перевірки.
Проте, незважаючи на викладені обставини, відповідач все одно зазначив в постанові про накладення штрафу про існування факту неналежним чином оформлених трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 .
Більш того, суд зауважує, що матеріалами справи не підтверджено факт складання відповідного акта за результатами інспекційного відвідування, надання позивачу права на подання зауважень на нього.
При цьому, судом встановлено, що позивач визнає, що повідомлення ДПС про прийняття на роботу ОСОБА_1 було направлено ним несвоєчасно, тобто, неодночасно із виданням відповідного наказу. Разом з тим, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 приступила до фактичного виконання своїх обов'язків до прийняття відповідного наказу №2 від 07 серпня 2020 року про прийняття її на роботу.
Водночас, на переконання суду, несвоєчасне повідомлення органу податкової служби, за умови наявності укладеного трудового договору, оформленого належним чином наказом № 2 від 07 серпня 2020 року, не можна розцінювати як відсутність оформлення трудового договору в розумінні абз. 2 статті 265 КЗпП України (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Так, стаття 24 КЗпП України розмежовує між собою дві умови допуску працівника до роботи, а саме:
- укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника (в даному випадку оформлення трудового договору відбулося винесенням наказу № 2 від 07 серпня 2020 року);
- повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, оформлення трудового договору здійснюється наказом чи розпорядженням власника, а повідомлення ДФС є окремою умовою допущення до роботи, проте не є складовою частиною (елементом) оформлення трудового договору.
Окремо слід зазначити, що порушення щодо несвоєчасного повідомлення ДПС про працевлаштування особи позивач усунув в той же день після проведення працівниками Головного управління ДПС у м. Києві фактичної перевірки, тобто, ще до прийняття оскаржуваної постанови.
При цьому, жодні права чи інтереси працівника ОСОБА_1 порушені не були, зокрема, під час виплати заробітної плати останній за серпень 2020 року, позивач нарахував та сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та всі передбачені законом податки та збори, за період, починаючи з дня фактичного допуску до роботи працівника, а не за період, починаючи з дня повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу (які збігаються у часовому періоді). На підтвердження даного факту товариством надано суду підтверджуючі документи.
Таким чином, оскільки фактичний допуск працівника до роботи здійснено на підставі наказу про прийняття на роботу, тому, відповідно, немає підстав стверджувати, що фактичний допуск до роботи здійснено без оформлення трудового договору.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що станом на день прийняття оскаржуваної постанови у відповідача були наявні докази, що громадянка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з позивачем, про прийняття якої було видано відповідний наказ та повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності та накладення на нього штрафу в розмірі 47230,00 грн є безпідставним.
Більш того, суд зазначає, що механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи накладаються на підставі: акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; … акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Суд наголошує на тому, що Порядком №823 чітко визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються виключно у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Тобто, в даному випадку, інспекційне відвідування було обов'язковим, незалежно від того, що відповідачем було отримано акт перевірки Головного управління ДПС у м. Києві, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, оскільки вказаний акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві містив інформацію про порушення позивачем законодавства про працю щодо виявлення неоформлених трудових відносин, а тому обов'язковим було проведення інспекційного відвідування.
Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
В свою чергу, судом не встановлено, а відповідачем не доведено дотримання положень пункту 3 Порядку №509, зокрема, письмового повідомлення позивача не пізніше ніж через п'ять днів після отримання акта фактичної перевірки, який отримано відповідачем 14 вересня 2020 року.
Більш того, судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи було направлено позивачу 26 жовтня 2020 року, а вже 27 жовтня 2020 року уповноваженою особою відповідача було винесено оскаржувану постанову, тобто, відповідач позбавив позивач права на надання пояснень з приводу спірних правовідносин.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства та встановлених судом обставин дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Стахівським Сергієм Миколайовичем №ТД/ФС-150 від 27 жовтня 2020 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» штрафу у розмірі 47230,00 грн (сорок сім тисяч двісті тридцять гривень 00 копійок).
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Трейд» (02260, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 87, офіс 19, код ЄДРПОУ 41608080) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник