ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 квітня 2021 року м. Київ № 640/24773/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- здійснити судовий контроль за виконанням винесеного судового рішення по даній справі і встановити для Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації для надання суду звіту про виконання судового рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у встановленні правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення з підстав відсутності розпорядчих документів про залучення підприємства, в якому працював позивач, до формувань цивільної оборони. Позивач вказує, що виходячи з норм законодавства, яке діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх підприємствах, установах та організаціях до складу Цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, що є достатньою підставою для висновку про участь позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони, а жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 16.12.2019 року у адміністративній справі № 640/24773/19 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.12.2019 року представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому заперечував проти позову, зазначивши, що оскільки в наданих позивачем документах відсутня інформація про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до вказаного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення його особисто до складу такого формування - підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни за даними документами немає.
15.01.2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача, зі змісту якого вбачається, що позивач повторно наголошує, що жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. Відтак, оскільки позивач залучався до складу формувань Цивільної оборони в 1986 році, а його інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у нього наявні документи, що підтверджують право на отримання статусу інваліда війни, він має право отримати такий статус з видачою відповідного посвідчення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.05.2019 року.
Участь позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи підтверджується також посвідченням про відрядження №109 від 23.03.1987 pоку, довідкою № 111 від 23.03.1987 pоку, довідкою № 38 від 05.02.1991 pоку, табель-Довідкою від 09.04.1987 pоку, довідкою № 253 від 09.04.1987 pоку, довідкою від 09.04.1987 pоку, маршрутним листом № 39 виданим 27.09.2004 pоку, довідкою про перейменування № 29 від 23.10.2007 року, перепусткою № 007444 від 24.03.1987 року.
З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій просив встановити йому статус інваліда війни 2 групи та видати посвідчення встановленого зразку інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» № 3552-ХІІ від 22.10.1993 р. у якому передбачено статус інваліда війни особам, котрі приймали участь при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань цивільної оборони та які стали інвалідами в результаті захворювань пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
22.07.2019 року відповідач Листом за №01-08/4576 повідомив позивачу про відсутність підстав для видачі посвідчення «особи з інвалідністю» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки в переліку документів, наданих позивачем, для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні розпорядчі документи про залучення підприємства, на якому працював позивач, до формування Цивільної оборони.
З матеріалів справи також вбачається, що 11.07.2019 року позивач звернувся із заявою до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з проханням надати довідку для підтвердження факту залучення позивача до робот по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.
15.07.2019 року у своєму листі № 01.1-14/772 Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи повідомив, що вимоги Управління соціального захисту щодо надання довідки на підтвердження участі у складі ЦО є необґрунтовані оскільки залучались до невоєнізованих формувань ЦО всі працівники всіх підприємств без видання розпорядчих документів на окремих громадян, а листи Міністерства праці та соціальної політики України не є нормативно правовими актами, що обов'язкові до виконання і не можуть бути підставою для відмови у видачі посвідчення інваліда війни. Також зазначили, що за змістом п.16 Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань ЦО, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону. Інформація про залучення до формувань Цивільної оборони міститься в первинних документах; інформація про залучення конкретних підприємств та окремих громадян в архіві Департаменту відсутня.
Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує встановлені законом права позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон №3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Приписи ст.18 Закону №3551-XII визначають, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Згідно п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1994 року №302 (надалі - Положення №302) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
У пункті 7 Положення № 302 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Пунктом 10 Положення №302 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно п. 9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII, є наявність в особи сукупності таких обов'язкових умов: залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 27.02.2019 року у справі №818/26/18 та № 149/3307/16-а, від 20.02.2019 року у справі № 817/237/18, від 13.02.2019 року у справі № 676/1827/17, від 27.04.2020 року у справі № 826/15761/17, від 14.05.2020 року у справі № 686/20301/16-а.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим Постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року № 1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
З аналізу викладених норм слідує, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавцем віднесено вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Крім того, як вже зазначалося судом, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Як вбачається з матеріалів справи факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджується копіями довідки до акту огляду МСЕК серії КИО-1 № 233400 від 01.04.2005 року, експертними висновками № 679, № 277 та іншими документами, наданими до матеріалів справи.
Указані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», поряд з цим, суд зазначає, що для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, окрім як факту набуття особою інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, що така особа повинна була брати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Дана обставина пов'язана з тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпоряджень керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Крім того, судом з'ясовано, що документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони останній не надав.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів залучення позивача саме до формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 року у справі № 751/2501/17, від 10.05.2018 року у справі № 279/12162/15-а, від 30.11.2018 року у справі № 756/3226/16-а, від 20.02.2019 року у справі № 817/237/18.
При цьому, у своєму Листі за №01-08/4576 22.07.2019 року Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації було зазначено, що для встановлення статусу особи з інвалідністю війни позивачу слід надати розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядчий документ підприємства про залучення особисто позивача, до складу такого формування, а також відомості про роботу, яку він виконував під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вказана обставина, як неодноразово підкреслено Верховним Судом в аналогічній категорії справ, є істотною, оскільки в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст.7 Закону №3551-XII) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п.п.1 ч.1 ст.9 Закону №796-XII).
Обґрунтованими, на думку суду, є доводи відповідача щодо того, що позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи надана копія маршрутного листа № 39 від 27.09.2000 року, відповідно до записів якого, ОСОБА_1 у період з 24 березня по 12 квітня 1987 року, перебуваючи у відрядженні, брав участь в налагодженні зв'язку при будівництві та експлуатації противопаводкових фільтруючих водоохоронних споруд, брав безпосередню участь в будівництві та експлуатації цих споруд, однак, зазначений вище маршрутний лист містить інформацію про залучення позивача до робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Але цей документ не містить жодної інформації, яка б підтверджувала безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Разом з тим, довідки № 253 від 09.04.1987 року, № 111 від 23.03.1987 року, № 38 від 05.02.1991 року та інші, додані позивачем до матеріалів справи, як доказ участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, не підтверджують його безпосередньої участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме в складі формувань Цивільної оборони.
Позивач зазначає, що з розпорядження № 1 від 27.04.1986 року Управління будівництва Чорнобильської АЕС вбачається, що у зв'язку із аварією на ЧАЕС та виконання Вказівки заступника голови Міністрів СРСР голови урядової комісії, про залучення цивільних формувань підприємств ЦО до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зобов'язано:
- начальника штабу ЦО організувати виробництво робіт на об'єктах згідно вказівок Урядової комісії;
- членів штабу ЦО організувати повернення персоналу підрозділів УБ ЧАЕС з місць евакуації для проведення робіт по ліквідації наслідків аварії, організувати проживання, харчування та пункти санітарної обробки персоналу у місцях їх дислокації: смт. Поліське, база відпочину авіазаводу мис;
-забезпечити персонал ліквідації спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, дозиметрами;
- забезпечити перевезення персоналу з місць дислокації на будмайданчик для виробництва робіт назад.
Відповідно до наказу начальника Цивільної оборони від 30.04.1986 року №173 «Про призначення оперативних груп Штабу ЦО УРСР та Київської області для робіт у зоні Чорнобильської АЕС для виконання службових обов'язків у зоні Чорнобильської АЕС» Штабу Цивільної оборони УРСР та Київської області наказано виділити оперативні групи у складі 10-15 чоловік з 26 квітня 1986 року до повного закінчення робіт по ліквідації наслідків аварії на АЕС.
Згідно із випискою з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області №02 від 30.04.1986 на виконання вказівок Начальника Цивільної оборони голови Міністрів Української СРСР №173 від 30.04.1986 з 19:00 ЗО квітня 1986 року штабу ЦО області, штабам ЦО всіх міст та районів області зобов'язано встановити наступний режим роботи: ...організувати всебічне забезпечення проведених заходів ЦО; вести облік сил та засобів ЦО; начальників обласних служб ЦО зобов'язано забезпечити проведення заходів цивільної оборони.
Відтак, на думку позивача, це є свідченням того, що останній брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов'язаний, як член штабу Цивільної оборони, оскільки всі головні накази були підписані військовими, яким підпорядковувалась ЦО. Так, в обов'язковому порядку позивач залучався до складу формувань цивільної оборони, які утворювались як територіальні.
Вказані вище доводи позивача судом оцінюються критично, оскільки такі документи не є належними і достатніми підтвердженням участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Суд зауважує, що зміст пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Наведену правову позицію в аналогічних правовідносинах висловив Верховний Суд у Постанові від 06.05.2020 року у справі №751/1484/17.
Щодо позовної вимоги щодо здійснення судового контролю за виконанням винесеного судового рішення по даній справі і встановлення для Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації для надання суду звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність доказів залучення позивача саме до формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У силу положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 263, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації (02121, м. Київ, Харківське шосе, 176-Г, ЄДРПОУ 37447984) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур