ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
07 квітня 2021 року м. Київ№ 640/29276/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження питання про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач), у якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ державного секретаря Міністерства оборони від 08.09.2020 №249 про звільнення ОСОБА_1 ;
-поновити позивача на займаній посаді;
Ухвалою суду від 18.12.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) відповідачем подано відзив на позов та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Отже, за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В даному адміністративному позові, позивачем оскаржується рішення, яке стосується звільнення його з публічної служби.
Позивач в позовній заяві зазначив, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки вона отримала копію витягу з наказу від 08.09.2020 лише 23.10.2020 року
Розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд встановив наступне.
08.09.2020 директором Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України на ім'я державного секретаря Міністерства оборони України направлено подання про звільнення з роботи та припинення державної служби позивача у зв'язку з встановленням факту наявності громадянства іноземної держави.
08.09.2020 наказом державного секретаря Міністерства оборони України № 249 припинено державну службу та звільнено з роботи позивача з вищезазначеної причини.
08.09.2020 актом про доведення до працівника наказу державного секретаря Міністерства оборони України щодо звільнення з роботи № 3 позивача проінформовано по телефону про припинення державної служби та звільнення з роботи на підставі наказу державного секретаря Міністерства оборони України (по особовому складу державних службовців) від 08.09.2020 № 249, відповідно до пункту 1 частини першої статті 83, пункту 2 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із встановлення факту наявності громадянства іноземної держави, необхідністю нею отримання трудової книжки, витягу із наказу про звільнення в кабінету № 593 Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України. Позивач повідомила, що не перебуває в м. Києві та отримує документи пізніше.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2020 позивачем отримано лист директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 08.09.2020 № 226/3722, яким позивачу повідомлено зміст, причини та підстави звільнення її з роботи та припинення державної служби. (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0316802639241)
28.09.2020 позивачем подано декларацію за 2019 рік у зв'язку зі звільненням її з роботи та припиненням державної служби.
Таким чином, можна дійти висновку, що позивач, починаючи з вересня 2020 року знав про порушення своїх прав.
Водночас, до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 23.11.2020, що підтверджується штапелем канцелярії суду.
Зі змісту ст.122 КАС України убачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 520/2559/19 та від 20 лютого 2020 року у справі № 520/3809/19.
Проте, позивачем не надано до суду доказів того, що вона вчиняла всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації її процесуальних прав з метою їх захисту.
У даному випадку позивач дізналась про порушення свого права 19.09.2020 року після отримання листа з повідомленням про звільнення із зазначенням причини такого звільнення, 08.09.2020 року та необхідністю звернутися за отриманням трудової книжки.
Позивачем не наведено будь - яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням місячного строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
У відповідності до положень ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Смолій