14 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2821/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2020 року №0003080504.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач вказував про незаконність призначення та проведення фактичної перевірки, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення. Зазначав, що перед проведенням фактичної перевірки позивача (його представників) не було ознайомлено з наказом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №523 від 18 червня 2020 року та з направленнями на проведення такої перевірки, що на його думку, ставить під сумнів законність проведеної фактичної перевірки в цілому. Звертав увагу на те, що посадовими особами контролюючого органу не запитувалась жодна інформація щодо діяльності в сфері обліку та обігу пального, не витребовувались відомості про обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками. Водночас відомості про самі рівноміри, вимірювачі, місце придбання, фірму постачальника, технічні характеристики становлять комерційну таємницю, якою позивач не має право розпоряджатися, а тому документи про рівноміри-вимірювачі не зберігаються на АЗС і про цю інформацію, з метою недопущення порушення угоди з постачальником, не повідомлялась оператор, яка була присутня під час проведення фактичної перевірки. Крім цього, позивач вважає, що перевірка мала проводитись за участю фахівця або експерта в галузі рівномірів лічильників у відповідності до податкового законодавства. На думку позивача, податковим органом за результатом проведеної перевірки безпідставно встановлено порушення пункту 230.1.2 статті 230 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 21 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Не погоджуючись з адміністративним позовом, відповідач подав до суду відзив, в якому вказував на законність проведеної перевірки, з наказом та направленнями на проведення якої було ознайомлено оператора ОСОБА_2 і в присутності останньої проводилась фактична перевірка. Поряд з цим зазначено, що АЗС, на якій проводилась перевірка, в своїй господарській діяльності використовує акцизні склади для пального, які повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. Отже, ці склади, які знаходяться на АЗС, позивач використовує для здійснення своєї основної господарської діяльності та отримання прибутку (операційний цикл використання триває більше ніж 1 рік), тому витратоміри-лічильники та об'єкт, де зберігається пальне належить до основних засобів. Тому доводи позивача про те, що контролюючий орган не вказував що необхідно надати інформацію про витратоміри-лічильники, на думку відповідача, є безпідставними. Крім цього, відповідач вважає, що Податковим кодексом України не передбачено обов'язку контролюючого органу залучати фахівців та експертів у певних галузях для проведення перевірки. Відповідач вважає безпідставними твердження позивача про те, що відомості про рівноміри, вимірювачі, місце придбання, фірму постачальника, технічні характеристики становлять комерційну таємницю, оскільки при проведенні фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу встановлювали факт наявності або відсутності рівнемірів-лічильників, а не досліджували питання щодо технічних характеристик, місце придбання, фірму постачальника тощо. Стосовно порушення, вчиненого позивачем, відповідач вказав, що таке полягає у не обладнанні (відсутності) рівнемірів-лічильників рівня пального на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі за адресою: за адресою АДРЕСА_1 в кількості п'яти штук. Відповідач вказував про обов'язок позивача як розпорядника акцизного складу обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі рівнеміри-лічильники до 01 січня 2020 року. Позивач не дотримався виконання свого обов'язку щодо обладнання рівнемірами-лічильниками рівня пального на резервуарах, а також порушив єдину заборону, що міститься в підпункті 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, яка забороняє діяльність без встановлення та реєстрації рівнеміра-лічильника в Єдиному державному реєстрі. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представники сторін, надавши пояснення щодо спірних правовідносин, 06 квітня 2021 року подали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, за їх відсутності.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні правові підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18 червня 2020 року №523 зобов'язано провести фактичну перевірку АЗС з магазином за адресою АДРЕСА_2 , ФОП ОСОБА_1 з 18 червня 2020 року.
На підставі зазначеного наказу Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області видано направлення №№647, 648 від 18 червня 2020 року на проведення фактичної перевірки, з якими 18 червня 2020 року о 12 год. 35 хв. ознайомлено оператора ОСОБА_2 , в присутності якої і проводилась фактична перевірка АЗС з магазином суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у зв'язку з проведенням фактичної перевірки АЗС з магазином за вказаною вище адресою було пред'явлено вимогу про надання документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема: реєстраційне посвідчення реєстратора розрахункових операцій; довідку про опломбування реєстратора розрахункових операцій; книги обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій; книги обліку доходів і витрат; накладні на товар, що знаходиться в реалізації; трудові угоди з працівниками; документи що засвідчують особи (копії); ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; документи щодо наявних основних засобів (власних або орендованих (договори оренди). Вказані документи зобов'язано надати до перевірки за місцем її здійснення не пізніше 10 год. 00 хв. 22 червня 2020 року (м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, каб. 527). Зазначену вимогу отримано 18 червня 2020 року громадянкою ОСОБА_2
18 червня 2020 року ОСОБА_2 надано пояснення, згідно з якими остання вказала, що на автозаправній станції 4 ємкості, в яких зберігається пальне. Однак станом на 18 червня 2020 року електронні рівноміри не придбавалися. Як вбачається зі змісту пояснень, такі написано власноручно, без будь-якого тиску, моральної та матеріальної шкоди не завдано.
За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 23 червня 2020 року складено акт (довідку) №371/09/17/РРО/ НОМЕР_1 , згідно з яким встановлено, що на АЗС не обладнані (відсутні) рівнеміри-лічильники рівня пального на введених в експлуатацію резервуарах для зберігання пального, розташованих на АЗС у м. Коломия по вул. Мазепи, 303-А, в кількості 5 штук, що є порушенням пункту 230.1.2 статті 230 Податкового кодексу України.
Листом від 24 червня 2020 року №901/7/09-19-05-06-25 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області направило на адресу Головного управління ДПС в Чернівецькій області матеріали фактичної перевірки стосовно ФОП ОСОБА_1 , які отримані адресатом 30 червня 2020 року.
На підставі акта перевірки №371/09/17/РРО/ НОМЕР_1 від 23 червня 2020 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 21 липня 2020 року складено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0003080504, яким за порушення пункту 230.1.2 статті 230 Податкового кодексу України на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 та пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 100000,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано уповноваженою особою позивача 22 липня 2020 року
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення №0003080504 від 21 липня 2020 року, за результатами розгляду якої скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
За таких обставин позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад це, зокрема, спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Згідно пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
За змістом пункту 12 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.
Однак Законом України від 18 грудня 2019 року №391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені зміни, а саме в абзаці четвертому слово «січня» замінено словом «квітня».
Відповідно до пункту 128-1.1. статті 128-1 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Таким чином, у розпорядників акцизних складів на підставі указаних норм Податкового кодексу України виник обов'язок обладнати акцизні склади, на території яких здійснюється господарська діяльність з відповідним підакцизним товаром - пальним, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх у відповідному Єдиному державному реєстрі до 01 квітня 2020 року. При цьому з 01 квітня 2020 року відповідно до статті 128-1 Податкового кодексу України за вказані вище порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник.
З огляду на викладене, помилковою є позиція відповідача у цій справі про обов'язок розпорядника акцизного складу обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі рівнеміри-лічильники до 01 січня 2020 року.
На переконання суду, внесенням вказаних вище правових змін щодо встановлення відповідальності з 01 квітня 2020 року законодавець фактично надав розпорядникам акцизних складів додатковий термін (продовжив його з січня до квітня 2020 року) для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється господарська діяльність з пальним, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх у відповідному Єдиному державному реєстрі. Не застосування санкцій з 01 січня 2020 року по 01 квітня 2020 року саме по собі не має жодного змісту без надання розпорядникам акцизних складів додаткового строку на обладнання та реєстрацію акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Отже, позивач зобов'язаний був обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі рівнеміри-лічильники до 01 квітня 2020 року.
Однак, як встановлено в ході проведення фактичної перевірки, на АЗС, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, не обладнані (відсутні) рівнеміри-лічильники рівня пального на введених в експлуатацію резервуарах для зберігання пального, розташованих на АЗС у м. Коломия по вул. Мазепи, 303-А, в кількості 5 штук.
Зазначене, зокрема, підтверджувалось поясненнями ОСОБА_2 від 18 червня 2020 року, яка працювала на час проведення перевірки оператором на вказаній АЗС, та не спростовано належними та достовірними доказами позивачем у ході судового розгляду цієї справи (такими, зокрема, але не виключено, могли бути документи щодо придбання позивачем рівнемірів-лічильників рівня пального та щодо їх встановлення саме на АЗС у м. Коломия по вул. Мазепи, 303-А).
Відносно посилань позивача у підтвердження доводів позову на доданий до нього диск з відеоматеріалами, то такий суд відхиляє як неналежний та недостовірний доказ, адже з оглянутого відео на цьому диску вбачається про відсутність у ньому посилань на дату, час, місце відео-зйомки, осіб, які його здійснювали тощо.
За таких обставин суд погоджується з висновком відповідача про наявність підстав для накладення на позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 128-1.1. статті 128-1 Податкового кодексу України.
Поряд з цим у ході судового розгляду справи відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів надано Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, яка відповідає установленій формі, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року №944 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 18 червня 2019 року №248), та квитанцію №2.
З указаної Довідки вбачається, що 31 березня 2020 року ФОП ОСОБА_1 встановлено на резервуарах п'ять рівнемірів-лічильників, а згідно квитанції №2 вказану Довідку прийнято ГУ ДПС у Чернівецькій області 02 квітня 2020 року.
Водночас суд звертає увагу на те, що у названих документах відсутні відомості про встановлення 31 березня 2020 року рівнемірів-лічильників саме на АЗС у м. Коломия по вул. Мазепи, 303-А.
При цьому у ході судового розгляду справи представниками сторін визнавалась та обставина, що позивач здійснює свою підприємницьку діяльність і на інших АЗС, розташованих у м. Коломия.
Враховуючи викладене, суд критично оцінює надані представником позивача в судовому засіданні доводи про безпідставність висновків фактичної перевірки щодо не обладнання (відсутності) рівнемірів-лічильників рівня пального на введених в експлуатацію резервуарах для зберігання пального, розташованих на АЗС у м. Коломия по вул. Мазепи, 303-А, в кількості 5 штук.
Разом з цим, оцінюючи доводи представників сторін щодо Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, а також квитанції №2, суд зазначає наступне.
Так, процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №891 (далі - Порядок №891).
Відповідно до підпункту 4 пункту 5 Порядку №891 електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять, зокрема, дату встановлення рівнеміра.
Згідно положень пункту 6 Порядку №891 електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену у підпунктах 1-4 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів одноразово до початку введення в дію Реєстру та в разі зміни такої інформації. Інформація про витратоміри та рівнеміри вноситься до Реєстру після настання строків їх встановлення, визначених Податковим кодексом України.
Підтвердженням розпоряднику акцизного складу прийняття/неприйняття його електронного документа для наповнення Реєстру / коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі, які надсилаються йому держателем Реєстру протягом операційного дня.
Датою та часом надсилання електронного документа для наповнення Реєстру / коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру держателю Реєстру є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо протягом операційного дня держателем Реєстру не надіслано квитанції про прийняття/неприйняття електронного документа для наповнення Реєстру / коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру, такий електронний документ вважається прийнятим.
Відповідно до пункту 15 Порядку №891 реєстрацією у Реєстрі розпорядників акцизних складів, акцизних складів, резервуарів, прийнятих в експлуатацію, витратомірів та рівнемірів у розрізі акцизних складів є прийняття надісланих розпорядником акцизного складу електронних документів для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 1-4 і 6 пункту 5 цього Порядку.
Так, як уже зазначалось вище, з Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри вбачається про встановлення 31 березня 2020 року п'яти рівнемірів-лічильників на резервуарах. Згідно квитанції №2 вказану Довідку прийнято ГУ ДПС у Чернівецькій області 02 квітня 2020 року.
За таких обставин та враховуючи наведені норми Порядку №891, зафіксовані у квитанції №2 дата та час - 02 квітня 2020 року 01:38:05.622+03:00 - є датою та часом прийняття надісланих розпорядником акцизного складу (позивачем) електронних документів (вказаної вище Довідки) для наповнення Реєстру, а відтак і датою та часом реєстрації у Реєстрі п'яти рівнемірів-лічильників, встановлених згідно поданою позивачем інформацією 31 березня 2020 року.
Отже, суд погоджується з позицією відповідача, викладеною у письмових поясненнях та у судовому засіданні, про те, що державна реєстрація рівнемірів-лічильників, про які зазначено у Довідці, була здійснена 02 квітня 2020 року, тобто поза межами встановленого законом строку (мала бути до 01 квітня 2020 року).
Таким чином, навіть з огляду на твердження представника позивача про встановлення ФОП ОСОБА_1 рівнемірів-лічильників, реєстрація таких проведена поза межами встановленого для цього законом строку. А тому суд вважає правомірним накладення на позивача оскаржуваним рішенням штрафних санкцій відповідно до пункту 128-1.1. статті 128-1 Податкового кодексу України, адже передбачена цією нормою відповідальність настає і виключно за відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі рівнемірів-лічильників.
Додані до позову на підтвердження його доводів відеоматеріали (відхилені судом як неналежний та недостовірний доказ) не спростовують факту не реєстрації в Єдиному державному реєстрі до 01 квітня 2020 року п'яти рівнемірів-лічильників, про які вказано у Довідці про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри. Тобто, не спростовують наявності у відповідача підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно пункту 128-1.1. статті 128-1 Податкового кодексу України.
Крім цього, щодо встановлення лише 31 березня 2020 року п'яти рівнемірів-лічильників на резервуарах, про що вказано у названій Довідці, то суд зазначає, що позивач як розпорядник акцизного складу не міг не знати про свій обов'язок обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі рівнеміри-лічильники ще до 01 квітня 2020 року, тобто мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати рівнеміри-лічильники на акцизному складі.
Окрім цього, Закон від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, тобто до внесення змін 18 грудня 2019 року на підставі Закону №391-ІХ, набув чинності з 01 січня 2019 року і вимагав установлення та реєстрацію таких приладів ще до 01 січня 2020 року, що також свідчить про обізнаність позивача про це з 01 січня 2019 року та про можливість підготуватися до таких змін податкового законодавства й недопущення порушення вимог закону.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2020 року №0003080504 є законним та скасуванню не підлягає.
Щодо доводів позову про безпідставність наказу про проведення фактичної перевірки та порушення процедури її проведення, то суд зазначає наступне.
Згідно наказу від 18 червня 2020 року №523 підставою проведення фактичної перевірки є підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 цієї статті встановлено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, як свідчить правова конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки:
-першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №140/391/19, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, зокрема, у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, встановивши, що позивач займається діяльністю, яка регулюється Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Верховний Суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень статті 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ про проведення фактичної перевірки є законним.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги зміст функцій, закріплених в підпунктах 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, обов'язок по виконанню яких покладено на податкові органи, суд вважає, що у даних відносинах ГУ ДПС в Івано-Франківській області мало право на призначення й проведення фактичної перевірки у позивача.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Згідно пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
З обставин справи вбачається, що працівниками контролюючого органу фактичну перевірку було проведено в присутності особи, що фактично здійснює розрахункові операції (оператора ОСОБА_2 ), перед початком проведення якої вказану особу ознайомлено із наказом від 18 червня 2020 року №523 та відповідними направленнями №647 та №648, про що свідчать відмітки у цих направленнях. При цьому, як свідчать матеріали справи, зауважень щодо оформлення вказаних документів до працівників ГУ ДПС в Івано-Франківській області не надходило.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення фактичної перевірки та порушення процедури її проведення і, як наслідок, щодо підстав для скасування оскаржуваного у цій справі рішення, прийнятого за результатом проведення перевірки.
Стосовно тверджень позивача про те, що від працівників податкового органу в ході проведення перевірки не надходило вимоги надати відомості про обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, то такі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (зокрема, письмовою вимогою від 18 червня 2020 року, отриманою оператором АЗС Малинською Н.Г., про надання документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності позивача).
Крім цього, суд погоджується з доводами відповідача про те, що АЗС, на якій проводилась перевірка, в своїй господарській діяльності використовує акцизні склади для пального, які повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. Тому склади, які знаходяться на АЗС, позивач використовує для здійснення своєї основної господарської діяльності та отримання прибутку, а відтак лічильники та об'єкт, де зберігається пальне, належить до основних засобів в силу приписів підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Щодо доводів позову про те, що працівниками контролюючого органу не залучались фахівці або експерти в галузі рівномірів лічильників, то такі суд оцінює критично, адже податковим кодексом визначено право контролюючого органу на залучення фахівців та експертів в певних галузях, а не обов'язок. Так, згідно підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від посадових або службових осіб платника податків залучення повноважних осіб для спільного з працівниками контролюючого органу зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження діяльності, що перевіряється.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими та безпідставними заявлені позовні вимоги, вони задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення. Натомість доводи позивача є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому такий задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 квітня 2021 року.
Повне найменування сторін: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 200-А, ЄДРПОУ 43143196).
Суддя О.П. Лелюк