про повернення позовної заяви
14 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1315/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Медичного центру Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Чернівцях про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
24.03.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (відповідач-1), Медичного центру Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (відповідач-2), Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Чернівцях (відповідач-3), з такими позовними вимогами:
визнати протиправною відмову Медичного центру Держспецзв'язку Адміністрації Держспецзв'язку від 19.10.2018 року №62/05-816 щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням 3-ї групи інвалідності;
визнати протиправним повідомлення відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Чернівці від 26.10.2018 року за номером №63/35-526 щодо відмови Медичним центром Держспецзв'язку та Адміністрацією Держспецзв'язку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням 3-ї груш інвалідності;
зобов'язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України прийняти рішення (видати Наказ) про призначення ОСОБА_1 , як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 22.03.2018 року первинної інвалідності 3-ї групи, в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, відповідно до ст. 16 Закону Україні "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року;
зобов'язати Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Чернівці видати Наказ про виплату ОСОБА_1 , як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку встановленням 22.03.2018 року первинної інвалідності 3-ї групи, в розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на січня 2018 року, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року;
зобов'язати Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в місті Чернівці виплатити ОСОБА_1 , як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 22.03.2018 року первинної інвалідності 3-ї групи, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2011 року, відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановок Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.
Ухвалою суду від 30.03.2021 року даний адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, в увалі суду від 30.03.2021 року надано оцінку поясненням представника позивача з приводу поважності причини пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду та перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що стали підставою для звернення до суду з даним позовом, позивач дізнався з моменту отримання оскаржуваних рішень 26.10.2018 року та, у разі з їх незгодою, мав право вернутись до суду протягом шестимісячного строку встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, однак позивач звернувся до суду з даним позовом - 24.03.2021 року.
За висновком суду, вказані представником позивача причини пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом не можна вважати поважними, оскільки такі причини не є об'єктивно непереборними, не створювали перешкоди чи труднощі, які унеможливили своєчасне звернення до суду, а залежали лише від волевиявлення особи, що мала право звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
При цьому, судом не встановлено, а представником позивача в позовній заяві не вказано на наявність інших поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що дає підстави для висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
У зв'язку з зазначеним, для усунення недоліків позовної заяви, у відповідності до статті 123 КАС України позивачу було запропоновано у встановлений строк, серед іншого, подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску та надати суду належні та допустимі докази сплати судового збору на суму 1816,00 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
09.04.2021 року від позивача на адресу суду надійшли документи у порядку усунення недоліків позовної заяви.
В обґрунтування поважності інших причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що 19.10.2018 року у листі за номером №62/05-816, який дублюється листом 26.10.2018 року за №63/35-526 на ім'я ОСОБА_1 зазначено, що Медичним центром Держспецзв'язку разом з Адміністрацією Держспецзв'язку опрацьовано документи щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. За результатами розгляду було прийнято рішення, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Підставами для відмови послужило те, що відповідно свідоцтва про хворобу 75 від 22.02.2017 року причиною захворювання та встановлення 3-ої групи інвалідності є проходження служби в органах внутрішніх справ.
В даному листі також зазначається, що для вирішення питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги необхідно надіслати наступні документи: довідку про строк проходження військової служби; копію свідоцтва про хворобу на період звільнення; виписку із медичної книжки за період проходження військової служби; медичну книжку.
Отже між відповідачами та ОСОБА_1 почалася тримала переписка, а саме витребування документів для повторно направлення їх до Медичного центру.
28.01.2019 року було отримано висновок військово лікарської комісії №5 від 28.02.2017 року де зазначено, що медичним центром Держспецзв'язку проводилось вивчення та аналіз медичної документації з метою визначення придатності за станом здоров'я до подальшої служби капітана ОСОБА_1 , 1983 року народження. На основі проведеного аналізу медичної документації капітан ОСОБА_1 , 1983 р.н. за станом здоров'я визнаний непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (протокол засідання ВЛК №5 від 28.02.2017) Захворювання пов'язані проходженням військової служби, копія 3 висновку №5 знаходиться з матеріалах справи. На підставі даного висновку №5 від 28.02.2017 року ОСОБА_1 набув право на призначення та виплати одноразової допомоги, так як захворювання які були в нього виявлені та встановлення 3-ої групи інвалідності, пов'язані з проходженням військової служби, а не є причиною під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Однак, звернутися до суду з позовом про визнання протиправною відмови від 19.10.2018 року за номером №62/05-816 Медичного центру Держспецзв'язку та Адміністрації Держспецзв'язку про призначення одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 не міг, так як перебував за кордоном куди виїхав 23.01.2019 року, що підтверджується копією паспорта на ім'я ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 . В Україну ОСОБА_1 повернувся в серпні місяці 2019 року, отже строк звернення до суду з даним позовом, ним пропущено з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
З урахуванням зазначеного позивач вважає, що є достатньо поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши пояснення позивача з приводу поважності причини пропуску ним строку на звернення до адміністративного суду, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд робить наступні висновки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 КАС України.
Відповідно до частин другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строку звернення до суду визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо формально послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, а не тим, хто спить.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Вищевказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у подібних правовідносинах в ухвалі №240/12017/19 від 04.03.2021 року.
Як свідчать додані до позовної заяви документи, 11.09.2018 року позивач звернувся до Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Чернівцях із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, які в подальшому були скеровано для розгляду до Медичного центру Держспецзв'язку, Департаменту роботи Адміністрації Держспецзв'язку та Фінансово-економічному департаментом Адміністрації Держспецзв'язку.
19.10.2018 року Медичним центром Держспецзв'язку спільно з Департаментом роботи Адміністрації Держспецзв'язку та Фінансово-економічним департаментом Адміністрації Держспецзв'язку опрацьовані надані документальні матеріали від 20.09.2018 року №63/06-2223 щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та за результатами опрацювання встановлено, що підстави для призначення Адміністрацією Держспецзв'язку грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності заявнику відсутні.
Листом від 19.10.2018 року №62/05-816 Медичний центр Держспецзв'язку повідомлено Головному Управлінню урядового фельд'єгерського Держспецзв'язку про те, що для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку зі встановленням групи інвалідності по захворюванням, які пов'язані з проходженням військової служби, підготувати пакет документів для встановлення причинного зв'язку захворювання, які пов'язані з проходженням військової служби.
На заяву позивача від 11.09.2018 року Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Чернівцях листом від 26.10.2018 року №63/35-526 повідомив, що Медичний центр Держспецзв'язку відповідно до Порядку №975 встановив, що причина інвалідності не пов'язана з проходженням військової служби та підстав для призначення Адміністрацією Держспецзв'язку грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відсутні. Для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності по захворюванням, які пов'язані з проходженням військової служби, Медичний центр Держспецзв'язку рекомендує підготувати пакет документів. Зазначені документи Медичним центром Держспецзв'язку, в свою чергу, буде направлено до ЦВЛК Міністерства оборони України, для встановлення причинного зв'язку захворювання, які пов'язані з проходженням військової служби. У зв'язку з вищевикладеним просив надати зазначені документи.
Після отримання вказаного листа від 26.10.2018 року за №63/35-526, зважаючи на рекомендацію Медичного центру Держспецзв'язку, позивач вчиняв дії по підготовці пакету документів необхідних для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що підтверджується адвокатським запитами направленими на адресу відповідачів.
При цьому, як зазначалось вище, в поданому до суду позові позивач просить визнати протиправними відмову Медичного центру Держспецзв'язку Адміністрації Держспецзв'язку від 19 жовтня 2018 року №62/05-816 щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням 3-ї групи інвалідності та повідомлення відділу урядового фельд'єгерського в'язку Держспецзв'язку в місті Чернівці від 26.10.2018 року за номером №63/35-526 щодо відмови Медичним центром Держспецзв'язку та Адміністрацією Держспецзв'язку у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням 3-ї груш інвалідності.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує на те, що 26.10.2018 року він дізнався про відмову у призначені та виплаті йому одноразової грошової допомоги. Таким чином, про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що стали підставою для звернення до суду з даним позовом, позивач міг та повинен був дізнатися 26.10.2018 року, з моменту отримання оскаржуваних рішень.
Однак, звернутися до суду з позовом про визнання протиправною відмови від 19.10.2018 року за номером №62/05-816 Медичного центру Держспецзв'язку та Адміністрації Держспецзв'язку про призначення одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 не міг, оскільки перебував за кордоном куди виїхав 23.01.2019 року та повернувся в серпні місяці 2019 року.
Проте, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про неможливість звернення до суду, у зв'язку з перебуванням за кордоном, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звернення громадян України, які перебувають за кордоном, до суддів України через представників або через посольство (консульство) України в іноземній країні. Крім того, звернення до суду з позовною заявою можливе засобами поштового зв'язку, електронної пошти або підсистеми "Електронний Суд". Таким чином, у позивача була можливість звернення до суду з даним позовом у шестимісячний строк, проте він такою можливістю не скористався.
Крім того, позивач не скористався правом на звернення до суду з даним позовом у шестимісячний строк після повернення з за кордону в серпні місяці 2019 року та не надав доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом в кінці березня місяця 2021року.
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів судом не встановлено, а позивачем в клопотанні про поновлення строку звернення до суду не вказано на наявність інших поважних причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, що дає підстави для висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((Заява №28924/04) 13.01.2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", п. п. 28- 36, Series A N 18)".
Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", яке 30.08.2013 року набуло статусу остаточного, Європейським судом з прав людини констатовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
У рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13.12.2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Відповідно до частин першої та другої ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи наведене та перевіривши повідомлені позивачем підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання їх поважними та дійшов висновку про те, що дану позовну заяву подано з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому повертає її позивачу.
Суд роз'яснює, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суд -
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати позивачу.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш