13 квітня 2021 року справа № 580/3796/19 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,
представника відповідача - Некоз А.В. (у порядку самопредставництва),
розглядаючи правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
29.11.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 №Ю-5728-17.
Ухвалою суду від 04.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 23.12.2019 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.
Ухвалою від 24.03.2021 суд поновив провадження та продовжив судовий розгляд справи.
24.03.2021 представник позивача подав суду клопотання про передачу справи на розгляд Господарському суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство позивача (далі - клопотання), яке мотивоване тим, що розгляд усіх майнових спорів, у яких стороною є боржник у справі про банкрутство, має здійснюватись господарським судом.
13.04.2021 представник відповідача подав суду заперечення щодо клопотання, в якому вказано, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням відповідачем, як суб'єктом важних повноважень, функцій щодо адміністрування єдиного внеску, у зв'язку з чим, прийняте спірне рішення. Такі спори відповідно до вимог КАС України відносяться до юрисдикції адміністративного суду.
У підготовчому засіданні 13.04.2021 представник відповідача заперечення на клопотання підтримала та просила відмовити у його задоволенні.
Представник позивача просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, суд врахував таке.
За змістом ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення суб'єктом владних повноважень у відносинах владних управлінських функцій, які треба розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Суд врахував, що відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У силу норм ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску є завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким органом відповідно до постанови КМУ від 06.03.2019 №227 є ДПС України та її територіальні органи.
З аналізу наведених норм Закону №2464-VI та ПК України суд дійшов висновку, що повноваженнями з адміністрування та збору єдиного внеску станом на час прийняття спірної вимоги наділений відповідач, який виконує у цьому випадку покладені на нього законодавством України завдання.
Отже, вказаний вище спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
При цьому, відповідно до п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, даний спір не підсудний господарському суду.
Питання передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого врегульоване ст.29 КАС України, відповідно до ч.1 якої суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:
1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);
2) при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;
3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;
4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
5) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу;
6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду;
7) справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу.
Суд врахував, що наведених обставин для передачі справи до іншого суду представник позивача не навів.
Посилання представника позивача на наявність у Господарському суді Черкаської області справи про банкрутство позивача (справа №14-01/1494) спростовується тим, що ухвалою у вказаній справі закрито (припинено) провадження у справі №17-14-01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго".
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для передачі даної справи до Господарського суду Черкаської області відсутні, а відповідне клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-21, 238-239, 244-245, 248, 256, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні клопотання представника публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” про передачу на розгляд Господарському суду Черкаської області справи №580/3796/19 за позовом публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Суддя О.А. Рідзель