14 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/648/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2021 року №UA508040/2021/000038/2,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” (далі-позивач, ТОВ “Строй Мир”) звернулось до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби від 16.02.2021 року №UA508040/2021/000038/2 про коригування митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що 16.02.2021 р. під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару у розмірі 7070,26 доларів США, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України. Для здійснення митного оформлення товару (товар №1: електричні прилади на основі світодіодів: лед лампи, для освітлення приміщень - код товару - 8539500000) товариством подано до митного поста “Херсон” декларацію №UA508040/2021/000880. Разом з митною декларацією для митного оформлення товару митному органу надано пакет документів, передбачених законодавством, але 16.02.2021 року відповідачем прийнято рішення №UA508040/2021/000038/2 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого товариство було змушене додатково надмірно сплатити за товар № 1 ПДВ в розмірі 202075,46 грн. Коригування митної вартості, на думку позивача, є протиправним, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості та просить скасувати його, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 26.02.2021 року відкрито спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем 26.03.2021 р. подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Декларантом - товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" 16.02.2021 р. подано митну декларацію № UA508040/2021/000880 для здійснення митного оформлення товару. Товари ввезено на виконання умов договору від 31.05.2018 р. № СН-UA-18/05/31, укладеного між ТОВ "Строй Мир" та JIANGSU SHENGHUI IMPORT&EXPORT CO. LTD. Для підтвердження правильності визначення митної вартості декларантом було подано документи відповідно до вимог частини 2 статті 53 МК України. Під час надходження декларації здійснено перевірку за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. АСАУР за митною декларацією виявлено ризики, а саме - сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов'язкових митних процедур. Відповідач вказує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість) достовірно документально не підтверджено. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Здійснивши порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару № 2 значно нижчий від рівня митної вартості аналогічних товарів, що імпортуються в Україну. Перевіркою поданих документів на наявність у них розбіжностей та не відповідностей встановленого у наданому до митного оформлення рахунку - фактурі від 15.12.2020 № 2020-06104 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору). У числі товаросупровідних документів які надаються продавцем повинна бути страховка на товар. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування не надано. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту було запропоновано надати додаткові документи для відповідно до статті 53 МК України. У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано комерційну пропозицію та прайс-лист. Перевіркою додатково поданих документів було встановлено, що додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
31.05.2018 року між ТОВ “Строй Мир” (Покупець) та JIANGSU SHENGHUI IMPORT&EXPORT CO. LTD (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-18/05/31 (далі-Контракт) на поставку товару - освітлювальних приладів в номенклатурі, кількості та ціні згідно супровідних документів на умовах CIF ODESSA/ CHORNOMORSK/ YUZHNIY відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до умов вказаного контракту, специфікації від 15.12.2020 року №13, пакувального листа від 15.12.2020 року, рахунку-фактури (комерційного інвойсу) від 15.12.2020 р. № 2020-06104 та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.
Для здійснення митного оформлення товару товариством 16.02.2021 року було подано митну декларацію №UA508040/2021/000880, відповідно до якої митна вартість товарів визначена позивачем за ціною контракту 7070,26 доларів США.
Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подано наступні документи: пакувальний лист б/н від 15.12.2020 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № 2020-06104 від 15.12.2020 р.; коносамент від 29.12.2020 р.; автотранспортну накладну від 15.02.2021 р. № 39428; декларацію про походження товару від 2020-06104 від 15.12.2020 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 13 від 15.12.2020 р.; зовнішньоекономічний договір від 31.05.2018 р. №CH-UA-18/05/31; судові рішення; митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів; інші некласифіковані документи.
На виконання п.5 статті 54 Митного кодексу України у відповідності п.3 ст.53 для підтвердження заявленої митної вартості митний орган просив надати наступні відомості: 1) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; 4) виписку з бухгалтерської документації.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію.
16.02.2021 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA508040/2021/000038/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товарів відкоригована у бік збільшення: Товар №1 до загальної суми 43197,61 дол. США.
Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірного рішення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно із протоколом обробки №18913 від 16.02.2021 р. відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товарів та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: пакувальний лист б/н від 15.12.2020 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № 2020-06104 від 15.12.2020 р.; коносамент від 29.12.2020 р.; автотранспортну накладну від 15.02.2021 р. № 39428; декларацію про походження товару від 2020-06104 від 15.12.2020 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 13 від 15.12.2020 р.; зовнішньоекономічний договір від 31.05.2018 р. №CH-UA-18/05/31; судові рішення; митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів; прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію.
Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товарів.
За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Приймаючи оскаржуване рішення відповідач вказав на наступні підстави.
Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності.
У наданому до митного оформлення рахунку-факгурі від 15.12.2020 №2020-06104 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF PIVDENNYI відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.
Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформація, про які міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.
На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 16.01.2021 № UA500490/2020/000590, а саме: 0,3958 Дол. США/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 109140 шт. х 0,3958 Дол. США = 43197,612 Дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.
З приводу посилання митного органу на відсутність в рахунку-фактурі від 15.12.2020 №2020-06104 посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця суд звертає увагу, що пунктом 1.1. контракту №CH-UА-18/05/31 передбачено, що покупець має оплатити та прийняти "Товар" - освітлювальні прилади в номенклатурі, кількості та цінах, зазначених у супровідних документах. Так, позивачем при митному оформленні товарів, окрім зазначеного рахунку-фактури, що не містить посилання на контракт, подано, зокрема, специфікацію №13 від 15.12.2020 року, яка містить відповідне посилання та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в рахунку-фактурі.
Крім того, з дослідженого судом контракту №CH-UА-18/05/31 вбачається наявність банківських реквізитів продавця - компанії JIANGSU SHENGHUI IMPORT&EXPORT CO. LTD.
З огляду на викладене, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, яким чином недолік оформлення рахунку-фактури від від 15.12.2020 №2020-06104 може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ “Строй Мир” неповних відомостей про митну вартість.
Окрім зазначеного, на думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт та банківських реквізитів продавця, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.
Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. по справі №821/829/18 (адміністративне провадження №К/9901/5724/19), від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18).
Посилання митного органу на ту обставину, що позивач зобов'язаний разом із митною декларацією надати страхові документи, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що ним не надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару у зв'язку з тим, що постачання товару здійснювалось на умовах CIF UA PIVDENNYI, за якими саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни.
На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
У разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товарів здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товари та нести витрати на транспортування вантажу до порту PIVDENNYI.
Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.
Окрім того, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що прайс-лист наявний в матеріалах справи, носить адресний характер та має суб'єктивну спрямованість (адресований позивачу), що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, як підставу для здійснення коригування митної вартості, оскільки прайс-лист був наданий після запиту митного органу про надання додаткових документів, тоді як, за наведених вище аргументів, сам факт витребування додаткових документів визнано судом неправомірним.
Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки ним не наведено обставини та докази того, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Угоди. Більш того, відповідно до положень МК України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення, митну вартість товарів скориговано на підставі МД №1 від 16.01.2021 № UA500490/2020/000590, а саме: 0,3958 Дол. США/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 109140 шт. х 0,3958 Дол. США = 43197,612 Дол. США, втім у оскаржуваному рішенні не зазначено інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту №СН-UA-18/05/31 від 31.05.2018 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA508040/2021/000038/2 від 16.02.2021 року, відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).
Позивач не надав жодних доказів на підтвердження понесених судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката, як наслідок суд не має можливості встановити їх розмір.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508040/2021/000038/2 від 16.02.2021 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 43335608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (73000, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе 5 км., код ЄДРПОУ 41688915) сплачений судовий збір у сумі 3032,00 (три тисячі тридцять дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 108020200