Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 квітня 2021 року № 520/3698/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії за зверненням від 21.12.2020 р. оформлену листом від 28.12.2020 р. № 2000-0203-8/110243;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) провести з 01.04.2019 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), за зверненням від 21.12.2020 р. на підставі довідки Управління Служби безпеки у Харківській області із обов'язковим урахуванням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат та премії) та здійснити виплату перерахованої суми пенсії одним платежем, допустивши негайне виконання рішення у межах виплати за один місяць;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) судові витрати в сумі 5308 грн., в тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 4400 грн.
В обґрунтування вимог заявленого позову позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України 2262-ХІІ від 09.04.1992р. "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач вважає, що позиція ГУ ПФУ в Харківській області становить фактичну бездіяльність та нехтування своїми прямими обов'язками. Зокрема, вважає, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області достеменно відомо, що втрата чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови N° 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, так само як і те, що у зв'язку із цим утворилася законодавча прогалина, що обмежує пенсіонерів у здійсненні своїх прав на адекватне соціальне забезпечення. Слід зазначити також, що саме довідка про розмір грошового забезпечення є офіційним приводом для здійснення перерахунку пенсії, а тому ГУ ПФУ в Харківській області був зобов'язаний здійснити перерахунок на наш запит. З огляду на вищевказане вважаємо, що замість спроб уникнути здійснення своїх обов'язків ГУ ІІФУ в Харківській області мав: провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки, отриманої від Управління СБ України в Харківській області з 01.04.2019 р.; виплатити ОСОБА_1 всю суму перерахунку пенсії, починаючи з 1 квітня 2019 року до часу початку виплати перерахованої пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення одним платежем.
Позивач вважає таку бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області протиправною та такою, що не спрямована на поновлення порушеного права пенсіонера ОСОБА_1 на перерахунок раніше призначеної пенсії.
Ухвалою суду від 11.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 01.04.21 року наданий відзив на позов, в якому проти вимог заявленого позову відповідач заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ту обставину, що управління діяло у межах наданих повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Щодо вимоги позивача здійснити виплату одним платежем, відповідач зазначив, що це не є позовною вимогою та це питання вирішується під час виконання рішення суду. Щодо вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду, посилався на ч.1 та ч. 2 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Вважає, що оскільки позовні вимоги не стосуються стягнення суми боргу, то зазначена норма в цьому випадку не може бути застосована.
Відповідач заперечував також щодо розміру витрат на правову допомогу адвоката, зазначаючи при цьому, що представником позивача було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги до суду першої інстанції такі документи (копії): договір про надання професійної правової допомоги № 16 від 06.04.2020; квитанцію від 22.02.2020 на суму 4400,00 грн. Аналізуючи вказані документи, зазначає, що з них неможливо встановити, який час витрачено адвокатом; в якому обсязі надані послуги, по якій саме судовій справі.
Відповідач вважає, що сума заявлених витрат не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов - не погодився. Представник позивача зазначив, що стороною позивача були подані всі докази, що свідчать про протиправності дій ГУ ПФУ в Харківській області, у зв'язку із чим просив вимоги заявленого позову задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали по суті справи доводи та докази на їх обґрунтування, встановив такі обставини.
Як встановлено за матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Харківській області.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Інституті підготовки юридичних кадрів для СБ України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
У листопаді 2017 року наказом Голови Служби безпеки України № 1456-ос від 29.11.2017 ОСОБА_1 звільнено з військової служби і зараховано у запас Служби безпеки України за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом "б" пункту 62 та підпунктом "б" пункту 88 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
З 08 грудня 2015 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.2009 (пенсійне посвідчення НОМЕР_2 , особовий рахунок НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
У червні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило ОСОБА_1 про здійснення йому з 1 січня 2018 року перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням таких додаткових видів грошового забезпечення: посадового окладу; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років.
Зазначений перерахунок, хоча і надавав певне збільшення розміру пенсійних витрат, однак обмежував право позивача на отримання пенсійного забезпечення у розмірі, визначеному законодавством.
Як встановлено за матеріалами справи, 11.12.2020р. нами на ім'я Начальника Управління СБ України в Харківській області представником позивача було направлено адвокатський запит № 140 щодо підготовки оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року для перерахунку з 01.04.2019 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення та направлення її до ТУ ПФУ в Харківській області встановленим порядком для перерахунку пенсії (а.с. 46).
Судом встановлено, що 18.12.2020 Управлінням СБ України в Харківській області було надіслано лист-відповідь № 70/21 Ф-1110/316, додатком до якого представнику позивача надіслано оновлену довідку від 15.12.2020 р. № 2991 про розмір грошового забезпечення за посадою, яку ОСОБА_1 обіймав на день звільнення.
У зв'язку із чим, представником позивача на ім'я начальника ГУ ПФУ в Харківській області було направлено запит N 147 від 21.12.2020 року разом із оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення від 15.12.2020 року №2991 для перерахунку пенсії органами пенсійного фонду з 01.04.2019 , на підставі якої представник позивача просив ГУ ПФУ вчинити такі дії: провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; виплатити ОСОБА_1 всю суму перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, одним платежем.
У відповіді на адвокатський запит ГУ ПФУ в Харківській області надіслало лист від 28.12.2020 №2000 0203-8/110243, в якому відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку (а.с. 51-52).
В обґрунтування своєї позиції ГУ ПФУ зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262 зі змінами (далі Закон).
Відмовляючи заявнику ГУ ПФУ посилався на ту обставину, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України і з числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та і деяких інших осіб, врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон). Частиною 4 статті 63 Закону визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають правом на пенсію за цим законом, на умовах , в порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідач своїм листом від 19.10.2020р. повідомив, що після скасування пунктів 1-2 постанови КМУ №103 інших рішень Уряд не приймав, а отже підстав для проведення перерахунку пенсій - немає.
Зазначило також, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 року по справі № 520/10073/2020 зобов'язань щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на Головне управління не покладено.
Вважаючи таку відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом, оскільки вважає, що пенсія йому виплачується у неналежному розмірі.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону № 2262-XII, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно з ч.4 ст. 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до внесення зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, не змінився.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок № 3-1.
Відповідно до пункту 24 Порядку 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.
Отже, з набранням чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 (05.03.2019) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому саме у зв'язку з набранням законної сили вказаним рішенням суду позивач отримав право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
Верховний Суд в Рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі дійшов висновку про те, що «дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 є неправомірними, а тому відповідача належить зобов'язати скласти та подати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача».
Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020.
Проте, відповідач, Головне управління ПФУ в Харківській області, не зважаючи на висновок Верховного Суду у зразковій справі, повернуло довідку, видану позивачу без виконання, направивши лист від 19.10.2020р. № 2000-0203-8/79856 про відмову в перерахунку пенсії, посилаючись на неприйняття Урядом нового порядку про умови та порядок проведення перерахунку пенсій.
Суд зазначає, що Верховний суд у рішенні по зразковій справі № 160/8324/19 від 17.12.2019, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 з вказаного питання зазначив: «Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинен вчинити відповідач у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, не змінився.
Відповідач, зазначаючи у відзиві на адміністративний позов про те, що визнання нечинними в подальшому п.п. 1, 2 постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком зобов'язання відповідача до вчинення певних дій щодо повторного проведення перерахунку пенсії позивача, та те, що визнання протиправним та нечинними змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не зумовлює автоматичне відновлення дії попередньої редакції норм Порядку № 45, фактично не погоджується с висновками Верховного Суду у зразковій справі, та ставить висновки, зроблені в рішенні Верховного Суду та Постанові Великої Палати Верховного Суду щодо чинності та застосування Порядку № 45 та наявності права у пенсіонерів, що отримують пенсію за вислугу років, на перерахунок пенсії з 01.04.2019 року, під сумнів.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 було надано оцінку зазначеним доводам та зроблено висновок про їх необґрунтованість.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, посилання відповідача на недотримання порядку видачі довідки не є обґрунтованими, з огляду на те, що до обов'язку пенсійного органу не входить перевірка та оцінка дотримання порядку видачі довідок Управлінням СБ України в Харківській області.
Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача у зв'язку із заявою ОСОБА_2 та направленням оновленої довідки № 2793 від 25.09.2020 р., видану Управлінням СБУ в Харківській області про грошове забезпечення позивача станом на 05.03.2019 виник обов'язок проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року.
Проте, зазначений обов'язок виконаний відповідачем не був.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019р. на підставі Довідки №2991 від 15.12.2020 р., видану Управлінням СБУ в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в цій частині позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно виплати недоплаченої з 01.04.2019 року частини основного розміру пенсії загальною (однією) сумою - суд зазначає наступне.
Спосіб вчинення дій, які має виконати за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією (загальною) сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Отже, в задоволенні цієї вимоги належить відмовити.
В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 28.12.2020 р. № 2000-0203-8/110243 суд відмовляє, оскільки відмова в проведенні такого перерахунку пенсії та виплати вже є наслідком протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії, яку задоволено судом під час розгляду даної справи, а тому задоволення цієї частини позовних вимог не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Стосовно вимоги позивача допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч.1 ст.371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
У силу ч. ч. 1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору.
Також, представник позивача у позовній заяві просить суд стягнути на користь позивача понесені ним витрати за надання правничої допомоги у розмірі 4400,00 грн.
До матеріалів справи стороною позивача долучено договір № 16 від 06.04.2020 року про надання професійної правової допомоги (а.с. 13-21) та копію квитанції про оплату за послуги адвоката (а.с. 30)
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).
Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139).
Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що адвокат Фєдосєєв В.В. представляв інтереси позивача на підставі договору про надання професійної правової допомоги № 16 від 06.04.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1712, виданого 30.08.2019, ордеру на надання правничої допомоги від 06.04.2020.
Так, в позовній заяві зазначено, що витрати на правничу допомогу включають: усна консультація з вивченням документів та їх правовим аналізом - 500,00 грн.; складання адвокатських запитів - 1500,00 грн.; складання позовної заяви - 2000,00 грн., робота помічника - 400,00 грн.
Проте, детального опису робіт, виконаних адвокатом за договором № 16 про надання професійної правової допомоги від 06.04.2020 АБ "Фєдосєєв та Партнери" не надано.
Поряд з цим, дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.
Позивачем не надано до суду жодних доказів щодо надання усної консультації з вивченням документів та їх правовим аналізом. Також, суд зазначає, що дійсно, адвокатом надсилались адвокатські запити до відповідачів. Окремо суд зауважує, що дана справа є зразковою у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, не є складною, а тому, не потребує багато часу для складання по ній позовної заяви та підготовки необхідних доказів.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що робота помічника не входить до правничої допомоги в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Суд також зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язку відповідача у справі сплачувати витрати за роботу помічника адвоката у справі.
Враховуючи викладене та враховуючи співмірність позовних вимог частковому задоволенню позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 2200,00 грн.
Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, саме з вказаного відповідача необхідно стягнути вказані витрати.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні ді - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на підставі оновленої Довідки №2991 від 15.12.2020 р., видану Управлінням СБУ в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсії з 01.04.2019р. на підставі оновленої №2991 від 15.12.2020 р., видану Управлінням СБУ в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 .
Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривен 00 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2200 (дві тисячі двісті гривень) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кухар М.Д.