Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 квітня 2021 р. №520/4194/21
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №5235-1 від 13.10.2020р про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.10.2020 звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, до спеціального стажу, визначеного пунктом "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійним органом не зараховано перелік роботи у певних закладах та на певних посадах. Проте, чинним законодавством встановлено, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: наявністю в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних посадах; виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності; неотриманням до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Позивач зазначив, що педагогічний (спеціальний) стаж її роботи складає 31 рік 4 місяці 9 днів, тобто більше необхідних 30 років, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи не зарахований відповідачем повинен зараховуватися до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".
Від представника відповідача - Гузей Г., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Відповідно до ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.10.2020 року, загальний страховий стаж позивача складає 43 роки 4 місяці 1 день.
Позивач 05.10.2020 року звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №5235-1 від 13.10.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні грошової допомоги, оскільки до спеціального стажу відповідачем не зараховано наступні періоди:
- з 01.08.1980 по 30.08.1985, згідно трудової книжки у «Балаклейской детской музшколе», оскільки не зрозуміло на яку посаду зарахована заявниця;
- з 01.09.1993 по 28.08.1995 у «Дитячій школі №7 ім. М.П. Мусоргського» на посаді педагога теоретичних дисциплін, згідно довідки №23 від 27.08.2020, та з серпня 1995 по жовтень 1996, згідно архівної довідки №0-28 від 19.11.2020, з 15.09.2017 по 20.08.2018 у «Дитячій школі мистецтв № 4» на посаді викладача музично - теоретичних дисциплін, з 01.09.2018 по 17.08.2019 у «Дитячій музичній школі №3» на посаді викладача музично - теоретичних дисциплін, оскільки згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, ДМШ до 01.01.1992 р. були загальноосвітні школи, а для зарахування спец, стажу з 01.01.1992 р. необхідно надати статут для уточнення типу закладу;
- з 01.07.2001 по 09.09.2002, та з 01.09.2008 по 13.09.2017 у «Школа сучасних театрально-сценічних напрямів» (КЗК «Школа сучасних театрально-сценічних напрямів) на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін, з 03.09.2003 по 16.09.2004 та з 01.02.2005 по 29.08.2008 у «Академічний спец-ний навчально-виховний комплекс №73» на посаді педагога музичної школи, з 03.09.1985 по 18.11.1992, згідно трудової книжки у «Доме культуры железнодорожников», з 01.10.1996 по 06.11.2000,згідно трудової книжки у «Дитячій школі мистецтв», оскільки необхідно надати статут для уточнення типу закладу;
- з 17.09.2004 по 01.11.2004, у «Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди» на посаді завідуючої кабінетом кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя;
- з 01.09.2019 по теперішній час у Комунальному початковому спеціалізованому мистецькому навчальному закладі «Дитяча школа мистецтв №4 ім. М.Д. Леонтовича», згідно довідки №29 від 27.08.2020, оскільки необхідно надати статут для уточнення типу закладу.
Позивач не погодилась із вказаною відмовою та звернулась до суду із зазначеним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17.
Спірним, у даній справі, є наявність чи відсутність правових підстав для зарахування, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до спеціального стажу позивача роботи в «Балаклейской детской музшколе», «Дитячій школі №7 ім. М.П. Мусоргського», «Дитячій школі мистецтв № 4», «Дитячій музичній школі №3», «Школа сучасних театрально-сценічних напрямів» (КЗК «Школа сучасних театрально-сценічних напрямів), «Академічний спец-ний навчально-виховний комплекс №73», «Доме культуры железнодорожников», «Дитячій школі мистецтв», «Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди», Комунальному початковому спеціалізованому мистецькому навчальному закладі «Дитяча школа мистецтв №4 ім. М.Д. Леонтовича».
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 працювала:
- з 01.08.1980 по 30.08.1985 = 5 років 29 днів у Балаклійській музичній школі на посаді викладача і концертмейстера (запис №1-2 трудової книжки);
- з 03.09.1985 по 18.11.1992 р. = 7 років 2 місяці 15 днів в «Доме культуры железнодорожников» на посаді викладача (запис №3-4 трудової книжки);
- з 01.09.1993р. по 28.08.1995р. =1 рік 11 місяців 27 днів на посаді викладача в музичній школі №7 ім. Мусоргського (запис №7-8)(наказ №10-к від 09.03.2021 р)
- з 28.08.1995р. по 01.10.1996 р. =1 рік 1 місяць 3 дні на посаді педагога дитячої музичної школи №15 (запис №9-10);
- з 01.10.1996р. по 06.11.2000р. = 4 роки 1 місяць 5 днів на посаді викладача дитячої школи мистецтв Фрунзенського району (запис №11-14);
- з 01.07.2001 по 09.09.2002 =1 рік 2 місяці 8 днів на посаді викладача в школі сучасних театрально-сценічних напрямів (запис №19-20);
- з 03.09.2003 по 16.09.2004р. =1 рік 13 днів на посаді вчителя в комунальному закладі «академічний спеціалізований навчально-виховний комплекс №73» на посаді вчителя музичної школи (запис №23-24);
- з 17.09.2004 по 01.11.2004р. = 1 місяць 14 днів на посаді завідуючої кабінетом Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (запис №25-26);
- з 01.02.2005 по 29.08.2008р. = 3 роки 6 місяців 28 днів на посаді вчителя (запис №27-29) Комунальний заклад академічний спеціалізований навчально-виховний комплекс №73;
- з 01.09.2008 по 13.09.2017= 9 років 12 днів на посаді викладача школи сучасних театрально-сценічних напрямів (запис №30-32);
- з 15.09.2017 по 20.08.2018 = 11 місяців 5 днів викладачем в дитячій школі мистецтв №4 (запис №33-34);
- з 01.09.2018 по 17.08.2019 = 11 місяців 16 днів викладачем дитячої музичної школи №3 (запис №35-37);
- з 01.09.2019 по момент виходу на пенсію = викладачем дитячої школи мистецтв №4.
Зазначені періоди не були зараховані відповідачем до спеціального стажу.
Водночас, відповідачем зараховані наступні періоди роботи:
- з 01.09.1992р. по 31.08.1993р. = II місяців 30 днів на посаді викладача в Балаклійській середній школі (запис №5-6);
- з 01.12.2000 по 13.06.2001р. = 6 місяців 12 днів на посаді вчителя в Печорській школі-інтернат №6 (запис №17-18);
- з 10.09.2002р. по 02.09.2003р. = 11 місяців 22 дні на посаді музичного керівника в дошкільному навчальному закладі №393 (запис №21-22).
Всього зараховано всього 2 роки 6 місяців 4 дні
Відповідно до статті 28 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 - система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Аналогічні норми передбачені в статті 1 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017, а саме система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними. Структура освіти включає позашкільну освіту (ст. 10 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017).
У відповідності до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017 заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145- VIII невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта: повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Стаття 14 Закону «Про освіту» встановлює, що метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.
Згідно ст.4 Закону України "Про позашкільну освіту" № 1841-III позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України. Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про позашкільну освіту" заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо- юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
До комплексних закладів позашкільної освіти належать палаци, будинки дітей та юнацтва, центри дитячої та юнацької творчості.
До профільних закладів позашкільної освіти належать центри, клуби туристсько- краєзнавчої, науково-технічної, еколого-натуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклали, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.
Тобто, відповідно до частин 3, 4 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Як зазначалось, заклади позашкільної освіти можуть бути комплексними, профільними та спеціалізованими.
Комплексні заклади позашкільної освіти організовують роботу з вихованцями, учнями і слухачами за різними напрямами позашкільної освіти (художньо-естетичним, туристсько-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим, гуманітарним). До комплексних закладів позашкільної освіти належать палаци, будинки дітей та юнацтва, центри дитячої та юнацької творчості.
Профільні заклади позашкільної освіти організовують роботу за певним напрямом позашкільної діяльності. До профільних закладів позашкільної освіти належать центри, клуби туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, еколого-натуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.
Згідно пункту 5 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів.
Пунктом 6 Переліку № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років № 909 від 04.11.1993 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, концертмейстер (в т.ч. і музичних шкіл) включені до переліку посад педагогічних працівників.
Позиція щодо зарахування до спеціального стажу роботи за вислугу років періодів роботи на посадах викладачів, концертмейстерів, сумісників позашкільних закладів освіти викладена у Постановах Верховного Суду України від 02 квітня 2019 р. по справі №820/503/18; від 30 січня 2019 р. по справі №876/5312/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спільних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не зараховано до спеціального стажу позивача періоди роботи на посадах викладача та концертмейстера, вчителя у вищезазначених закладах освіти, а тому для повного захисту прав позивача, суд дійшов до висновку про протиправність рішення №5235-1 від 13.10.2020 року та наявність підстав для його скасування.
Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Велика Палата Верхового Суду в постанові від 30.01.2019 по справі № 876/5312/17 дійшла висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватися до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у закладах освіти, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).
В положенні Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Оскільки позивач працював на роботі, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та як встановлено судом має страховий стаж більше 30 років на такій посаді (враховуючи стаж зарахований пенсійним органом та судом), до цього не отримував будь-яку пенсію, суд дійшов до висновку, що при призначенні пенсії за віком, позивач мав право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у виплаті такої грошової допомоги є протиправною.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №5235-1 від 13.10.2020 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнок НОМЕР_1 ) у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мар'єнко Л.М.