Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
14 квітня 2021 р. Справа № 520/12512/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196437, вул. 1 Травня, буд. 8 А, м. Дергачі, Харківська обл., 62303), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 51) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2017 р.;
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2018-2020 р.;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації нарахувати та виплатити позивачеві одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій за період 2016-2017 рік та як інваліду війни третьої групи за період 2018-2020 рік в сумі 38249 (тридцять вісім тисяч двісті сорок дев'ять) гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 зупинено провадження в адміністративній справі №520/12512/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду по зразковій справі №440/2722/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року по зразковій справі №440/2722/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
26.01.2021 року опубліковано постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року по зразковій справі №440/2722/20, якою апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та заяву Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про приєднання до апеляційної скарги Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації залишено без задоволення. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишено без змін.
З огляду на викладене, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року поновлено провадження у справі №520/12512/2020.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 залучено в адміністративній справі № 520/12512/2020 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якості другого відповідача Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 51).
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації як особа, що мав статус учасника бойових дій та у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мав право на отримання до 05 травня одноразової грошової допомоги у 2016 по 2017 роках в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, проте, відповідачем виплачено лише в загальному розмір 2120 грн. Також вказано, що у 2018 році позивачу було оформлено інвалідність третьої групи і позивач отримав статус інваліда війни ІІІ групи та у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та має право на отримання до 05 травня одноразової грошової допомоги у 2018-2020 роках в розмірі сім мінімальних пенсій за віком, проте, відповідачем виплачено лише за 2018 по 2020 рік в загальному розмір 8955,00 грн. З виплатами щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж встановлено Законом, позивач не погоджується та вважає такі дії відповідача протиправними, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував з огляду на його необґрунтованість та недоведеність. Вказано, що ОСОБА_1 , перебуває в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги в управлінні праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області з 29.02.2016, як учасник бойових дій, з 20.02.2018 по 28.02.2021, інвалід війни ІІІ групи. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, іншого законодавством не передбачено. Також представником відповідача вказано, що згідно із Положенням про Міністерство. у справах ветеранів України, Мінветеранів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціального захисту учасників бойових дій та інвалідів війни. У разі внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та інших законодавчих актів, якими визначено розмір грошової допомоги до 05 травня у 2020 році, нарахування та виплата буде проводитись відповідно до внесених змін. Додатково повідомлено, що виплату допомоги до 05 травня проводить обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації згідно поданих управлінням списків. З огляду на викладене, представник відповідача з адміністративним позовом не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача, Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії посвідчення серії УБД за № НОМЕР_2 , позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 , позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
У позовній заяві позивачем вказано, що протягом 2016 - 2020 років відповідачем проводились виплати у зменшеному розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, як вказано позивачем у позовній заяві в 2016 році встановлено розмірі щомісячної одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій в сумі 920,00 грн., тоді як розмір мінімальної пенсії за віком становив 1130,00 грн., а п'ять мінімальних пенсій за віком 5650,00 грн. При цьому, позивачем вказано, що за 2016 рік йому було виплачено допомогу у розмірі 920,00 грн., що свідчить про те, що заборгованість відповідача за 2016 рік склала 4730,00 грн.
У 2017 році розмір мінімальної пенсії за віком становив 1312,00 грн., а п'ять мінімальних пенсій 6560,00 грн. При цьому, позивачем вказано, що за 2017 рік йому було виплачено допомогу у розмірі 1200,00 грн., що свідчить про те, що заборгованість відповідача за 2017 рік склала 5360,00 грн.
В подальшому, як зазначено позивачем, у 2018 році розмір мінімальної пенсії за віком становив 1452,00 грн., а сім мінімальних пенсій 10164,00 грн. При цьому, позивачем вказано, що за 2018 рік йому було виплачено допомогу у розмірі 1265,00 грн., що свідчить про те, що заборгованість відповідача за 2018 рік склала 8899,00 грн.
У 2019 розмір мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2019 р. по 01.07.2019 р. становив 1497,00 грн., а сім мінімальних пенсій 10479,00 грн. Позивачем у позовній заяві вказано, що за 2019 рік йому було виплачено допомогу у розмірі 1295,00 грн., що свідчить про те, що заборгованість відповідача за 2019 рік склала 9184,00 грн.
Також, позивачем вказано, що у 2020 році розмір мінімальної пенсії за віком до 05 травня становив 1638,00 грн., а сім мінімальних пенсій 11466,00 грн. При цьому, позивачем вказано, що за 2020 рік йому було виплачено допомогу у розмірі 1390,00 грн., що свідчить про те, що заборгованість відповідача за 2020 рік склала 10076,00 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать на користь того, що загальна сума заборгованості, яка підлягає виплаті на його користь складає 38249,00 грн.
Водночас, з приводу вказаних обставин позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідно до ч.5 ст. 12 та ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України та особам з інвалідністю виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Відповідно до пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", передбачено виплату до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи-десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Натомість, позивачем зазначено, що рішенням Конституційного суду України від 27.02.2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Також положення частини 5 ст. 12 закону №3591 визнано неконституційним згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008. Отже, щорічно до 05 травня учасникам бойових дій та особам з інвалідністю відповідної групи має виплачуватись разова грошова допомога у розмірі, визначеному законом.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відтак, з огляду на зміст заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що спірним у даному випадку є питання розміру разової грошової допомоги до 5 травня, що виплачувалася учасникам бойових дій у 2016 - 2017 роках та особам з інвалідністю внаслідок війни третьої групи у 2018 - 2020 роках, з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18).
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Верховним Судом 29.09.2020 року було розглянуто зразкову справу №440/2722/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами вказаного розгляду прийнято рішення, яке набрало законної сили 13.01.2021 року.
У рішення Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №440/2722/20 вказано, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". При цьому, обставинами зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права є: (а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; (б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат); (в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
З наявних в матеріалах справи доказів та заявлених позивачем вимог вбачається, що справа за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за ознаками в частині позовних вимог, що стосуються проведеної виплати у 2020 році, є типовою справою та предмет спору, в даному випадку співпадає з предметом спору зразкової справи №440/2722/20.
Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, оскільки дана адміністративна справа в частині позовних вимог відповідає ознакам типової справи, судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20.
Відносно позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються проведеної виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи за 2020 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII (надалі - Закон №3551-ХІІ).
Відповідно до статті 13 частини 4 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи-десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно із пп."б" пп. 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 4 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги для осіб з інвалідністю.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни - 3160 гривень.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, Конституційним Судом України вказано, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відтак, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що приписами ч.2 ст.152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня особам з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Водночас, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.
Зі змісту наданих в матеріалах справи доказів вбачається, що у квітні 2020 року позивачу виплачено разову грошову допомогу до 05 травня 2020 року у розмірі 3160,00 грн.(а.с.11).
При цьому, представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказано, що зазначена виплата булла здійснена Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у вказаному вище розмірі згідно чинного законодавства.
Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 112.
З огляду на передбачені положеннями ч.4 ст.7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам, вказаним у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII, у розмірі, встановленому цими статтями у редакції Закону № 367-ХІV.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Положеннями ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд зазначає, що приписами ст. 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року 1638 гривень.
Як передбачено положеннями ч.4 ст.28 Закону № 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Отже, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону №1058-ІV.
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю IІI групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком у 2020 році становить 11466,00 грн. (1638,00 грн. х 7).
Як було встановлено судом, Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у 2020 році було виплачено позивачу разову грошову допомогу у сумі 3160,00 грн.(а.с.11).
Сума недоотриманих позивачем коштів становить 8306,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що виплата позивачу разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 3160,00 грн., не відповідає статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Також суд зазначає, що відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 р. № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
У вказаному пункті також зазначено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у встановлених розмірах.
Таким чином, Міністерство соціальної політики України перераховує відповідні кошти на зазначені цілі регіональним органам соціального захисту населення, які в свою чергу розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, які і здійснюють нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня особам, передбачену Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 р. №112 розмірах.
Відтак, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Харківській області.
Судовим розглядом справи встановлено, що виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у зв'язку з інвалідністю здійснено саме Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації.
Відповідно до п. 6 наказу Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації від 10.03.2020 №11 "Про забезпечення виплати у 2020 році разової грошової допомоги відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" начальникам структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних державних адміністрацій, по яких нарахування всіх видів грошових допомог здійснюється Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, рекомендовано надати бази даних та списки обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат для забезпечення оформлення виплатних документів.
Згідно із положеннями пункту 1, підпунктів 1 та 2 пункту 3 Положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 22.11.2016 №535 (https://kharkivoda.gov.ua/content/documents/837/83606/files/161122-01-11-zagal-535-rozp.pdf), Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Центр) є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. До головних завдань Центру належить, зокрема забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави та підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого та рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат.
Враховуючи вищевикладене, та з огляду на встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, є визнання протиправною бездіяльності Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2020 рік та зобов'язання Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу як інваліду війни третьої групи за період 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої суми.
При цьому, оскільки безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу за 2020 рік здійснив Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, то позовні вимоги відносно Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області задоволенню не підлягають.
Відносно іншої частини позовних вимог суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації було проведено відповідні виплати позивачу, а саме у червні 2016 року - у сумі 920,00 грн.; у квітні 2017 року - у сумі 1200,00 грн., у червні 2018 року - у сумі 2845,00 грн., у травні 2019 року - у сумі 2950,00 грн..
При цьому, судом встановлено, що Урядом щороку приймається постанова про встановлення розміру та порядку виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а саме:
- у 2016 році, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
- у 2017 році, постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
- у 2018 році, постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
- у 2019 році, постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 року № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Відтак, враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у період 2016 - 2019 років визначав її розмір саме із урахуванням вищевказаних норм, які були чинними на момент такого нарахування.
Проте зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно того, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2020 року (по справі 1 - 247/2018(3393/18)) дійшов висновку про неконституційність делегування повноважень Уряду визначати розмір допомоги в цілому, а отже таке рішення свідчить про порушення прав позивача і у період 2016 - 2019 років, у зв'язку з чим, на думку позивача, наявні підстави для здійснення доплат за вказані періоди.
Суд вважає зазначені доводи позивача необґрунтованими та недоведеними, враховуючи наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зазначене норма кореспондується із приписами ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
З аналізу вищевикладених норм слід дійти висновку про те, що загальним є правило про втрату чинності законів, які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.
Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз.6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз.2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зазначає, що вказаний принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Оскільки, в іншому випадку усі суспільні відносини у яких було застосовано "неконституційний закон" підлягали б "ревізії". Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вказівки на інше, суд вважає, що вказане Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.
Отже, встановлена у рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року неконституційність закону, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.
Враховуючи, що виплати позивачу у період з 2016 року по 2019 роки здійснювали на підставі норм, що були чинними на час їх здійснення, то їх розмір правомірно було визначено відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2016 - 2017 р.р. та одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за період 2018-2019 р., а також зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій за період 2016-2017 рік та як інваліду війни третьої групи та за період 2018-2019 рік.
Водночас, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу недоотриману одноразову грошову допомогу в сумі 38249 (тридцять вісім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. є такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи висновки суду у даній справі.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по зразковій справі №440/2722/20, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2020 рік.
Зобов'язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03195694, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 51) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу як інваліду війни третьої групи за період 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складно та підписано 14.04.2021.
Суддя Супрун Ю.О.