Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 квітня 2021 р. № 520/496/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горшкової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаря О.В.,
представника позивача - Нелюби С.А.,
представника відповідачів - Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України - Голуб В.В.,
представника третьої особи - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного виконавця Оніщенка Дмитра Степановича до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, -
Приватний виконавець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №48 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.12.2020 щодо застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 2 місяці;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №88/5 від 12.01.2021 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 , що виданий на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленого протоколом №48 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.12.2020 щодо застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 2 місяці;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним 15.07.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62575499 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Фінансова Компанія Управління Активами" заборгованість у сумі 17224,65 грн. 08 жовтня 2020 року на підставі заяви стягувача позивач виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 09.09.2020 ОСОБА_2 звернулася до Луцької місцевої прокуратури із заявою, яка листом від 11.09.2020 направлена для розгляду до Міністерства юстиції України. На підставі вказаної заяви проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 та внесено подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців. Зазначив, що відповідач в силу закону наділений повноваженнями здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, однак лише тих, які не стосуються процесу виконання судового рішення. Оскільки Конституцією України та відповідними законами чітко встановлено, що контроль за процесуальними діями приватного виконавця покладено на суд, Дисциплінарна комісія приватних виконавців позбавлена повноважень розглядати скарги боржника у виконавчому провадженні стосовно процесуальних дій, рішень (бездіяльності) приватного виконавця. А тому, підстави для проведення Міністерством юстиції України перевірки приватного виконавця Оніщенка Д.С. на підставі скарги боржника, яка була адресована Луцькій місцевій прокуратурі.
Ухвалою суду від 18.01.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 31.03.2021 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідачів, Міністерства юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців у судовому засіданні проти позову заперечувала, надала письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначила, що саме на Міністерство юстиції України покладено обов'язок здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців шляхом проведення перевірок та у разі виявлення порушень, направлення відповідних подань, тоді як Дисциплінарна комісія, уповноважена на розгляд цих подань та вирішення питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Так, на підставі скарги ОСОБА_2 від 09.09.2020, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проведено проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження. Комісією підтверджено порушення позивачем частини 2 статті 24 та частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".
Представник третьої особи, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких просив вирішити спір на розсуд суду та винести рішення, відповідно до вимог чинного законодавства. Також зазначив, що в межах виконання покладених функцій адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" діяло на підставі та в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні матеріали, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 15 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Дмитром Степановичем складено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62575499 за виконавчим написом № 495, виданого 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуренічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" заборгованість у сумі 17224,65 грн, відповідно до кредитного договору від 24.04.2013, укладеного з ПАТ "Альфа Банк", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Фінансова Компанія Управління Активами".
Також, вказаною постановою від 15 липня 2020 року ВП № 62575499 з боржника стягнуто виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1722,47 грн.
Вищевказане виконавче провадження ВП № 62575499 відкрито на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" про примусове виконання рішення вих. № 82743 від 28.05.2020.
08 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Дмитром Степановичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 62575499, у зв'язку із надходженням письмової заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 09 вересня 2020 року звернулася до Луцької місцевої прокуратури із заявою, відповідно до якої просила вжити відповідних заходів з приводу неправомірних дій приватного виконавця Оніщенка Д.С., Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" та Пенсійного Фонду України з огляду на те, що вказані установи надали персональні дані ОСОБА_2 ОСОБА_1 . Також, зазначила, що квартири в Києві та активів ОСОБА_2 не має. Також, зазначила, що постанова про звернення стягнення на доходи є нікчемною.
11 вересня 2020 року Луцькою місцевою прокуратурою на підставі статті 7 Закону України "Про звернення громадян" листом № 33-102-18 направлено звернення ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, у зв'язку із тим, що питання, які викладені у звернення відносяться до компетенції Міністерства юстиції України.
Із матеріалів справи вбачається, що Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі вищевказаної заяви ОСОБА_2 від 09.09.2020 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 за результатами якої складено довідку від 15.10.2020.
За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Дмитра Сергійовича щодо здійснення виконавчого провадження № 62575499 виявлено порушення вимог частини 2 статті 24 Закону та частини 2 статті 35 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
На підставі довідки від 15.10.2020 Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внесено до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 .
Рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленим протоколом № 48 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.12.2020 до приватного виконавця ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 2 місяці.
Наказом Міністерства юстиції України №88/5 від 12.01.2021 вищевказане рішення Дисциплінарної комісії введено в дію.
Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №48 від 14.12.2020 та наказом Міністерства юстиції України №88/5 від 12.01.2021 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем рішення та наказу, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності приватних виконавців врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів".
Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Уряду від 02.07.2014 № 228, встановлено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус закріплені положеннями Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів".
Статтею 17 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII, Міністерство юстиції України, зокрема: формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців; здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця; тощо.
Судовим розглядом встановлено, що 11 вересня 2020 року до Міністерства юстиції України надійшло звернення ОСОБА_2 адресоване Луцькій місцеві прокуратурі, яке в порядку статті 7 Закону України "Про звернення громадян" листом № 33-102-18 направлено відповідачу 1.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Частинами 3, 4 статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" позапланові перевірки проводяться на підставі:
1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
Під час проведення позапланових перевірок з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до Луцької місцевої прокуратури та просила вчинити відповідні заходи щодо неправомірності дій приватного виконавця Оніщенка Д.С., Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" до Пенсійного Фонду України.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Враховуючи викладене та те, що контроль за діяльністю приватних виконавців здійснюється Міністерством юстиції України, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилань позивача на те, що Міністерство юстиції України не мало права проводити перевірку приватного виконавця ОСОБА_1 .
Механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності приватних виконавців передбачений Порядком проведення перевірок органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5.
Згідно абзацу 2 пункту 26 розділу III Порядку від 22.10.2018 № 3284/5 позапланова невиїзна перевірка проводиться управлінням, яке входить до складу структурного підрозділу Міністерства та до повноважень якого належить забезпечення контролю за діяльністю приватних виконавців (далі - Управління контролю), або Управлінням забезпечення примусового виконання рішень, яке визначає керівник структурного підрозділу Міністерства (крім Управління забезпечення примусового виконання рішень, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця).
Пунктом 29 розділу III Порядку від 22.10.2018 № 3284/5 за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку.
На підставі доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №5666/20.5.1/32-20 від 24.09.2020 щодо проведення перевірки, Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі заяви ОСОБА_2 від 09.09.2020 доручено проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 за результатами якої складено довідку від 15.10.2020, якою зафіксовано порушення вимог частини 2 статті 24 та частини 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 7 статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" передбачено, що у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:1) попередження;2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;4) припинення діяльності приватного виконавця.
Відповідно до приписів частини 2 статті 41 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована приписами Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5.
Згідно з пунктом 3 Положення, основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін'юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін'юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 4 Положення).
Рішення Дисциплінарної комісії приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим (пункт 15 Положення).
Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії (пункт 16 Положення).
Члени Дисциплінарної комісії мають право: вивчати матеріали, подані на розгляд Дисциплінарної комісії; заявляти клопотання, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді (пункт 19 Положення).
Розгляд подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи (пункт 25 Положення).
За результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 26 Положення).
У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року (пункт 27 Положення).
Рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін'юсту (пункт 29 Положення).
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про виконавче провадження", учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша, друга статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
Судом встановлено з тексту протоколу від 14 грудня 2020 року, вбачається що засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців відбувалося у складі, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 05 березня 2020 року № 822/5 (зі змінами) на засіданні були присутні 9 членів комісії. Засідання комісії зазначеним протоколом визнано повноважним, відповідно до пункту 13 Положення.
Підставою для винесення оскаржуваного рішення стало подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Дмитра Степановича до дисциплінарної відповідальності, внесене за наслідками проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача щодо здійснення виконавчого провадження № 62575499, проведеною за скаргою представника ОСОБА_2 від 09.09.2020.
Із долучених до матеріалів справи документів суд встановив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Оніщенка Дмитра Степановича перебувало виконавче провадження ВП № 62575499 із примусового виконання виконавчого напису № 495, виданого 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуренічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" заборгованість у сумі 17224,65 грн, відповідно до кредитного договору від 24.04.2013, укладеного з ПАТ "Альфа Банк", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Фінансова Компанія Управління Активами".
Так, 15 липня 2020 року позивачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62575499 за виконавчим написом № 495 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" заборгованість у сумі 17224,65 грн, відповідно до кредитного договору від 24.04.2013, укладеного з ПАТ "Альфа Банк", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Фінансова Компанія Управління Активами" та про стягення з боржника виконавчого збіру/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1722,47 грн.
Вищевказане виконавче провадження ВП № 62575499 відкрито на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" про примусове виконання рішення вих. № 82743 від 28.05.2020.
13 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Дмитром Степановичем в рамках виконавчого провадження ВП № 62575499 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_2
08 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Дмитром Степановичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 62575499, у зв'язку із надходженням письмової заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.
Дослідивши заяву ОСОБА_2 від 09.09.2020, суд зазначає, що боржником, ОСОБА_2 обставини в скарзі на дії позивача викладені без вказівки на конкретні статті та норми Закону, не дозволяють чітко окреслити питання, які необхідно перевірити.
Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що у зверненні ОСОБА_2 фактично скаржилась на дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" до Пенсійного Фонду України, з огляду на те, що вказані установи надали персональні дані ОСОБА_2 ОСОБА_1 . Також, зазначила, що квартири в Києві та активів ОСОБА_2 не має. Також, зазначила, що постанова про звернення стягнення на доходи є нікчемною.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , звертаючись із скаргою до Луцької місяцевої прокуратури, щодо дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Оніщенка Дмитра Степановича фактично не погодилась із постановою про звернення стягнення на доходи боржника.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Скарга боржника у виконавчому провадженні стосувалась незгоди з процесуальними рішеннями та діями приватного виконавця, прийняти в ході виконавчого провадження.
Згідно частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відтак, суд приходить до висновку, що якщо скаржник не погоджується із діями чи рішенням приватного виконавця, то, з урахуванням вищезазначених норм права, ОСОБА_2 , мала звернутись до суду з позовом про визнання протиправними дій приватного виконавця, про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України.
Згідно частини 1 статті 41 вищевказаного Закону за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
Згідно з частиною 7 статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Отже, для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, відповідно до цього Закону, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.
Аналогічні правила закріплені і в пункті 27 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5, за змістом якого у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; порушення правил професійної етики приватного виконавця; розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України.
У разі, якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Судом в ході судового розгляду досліджено рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.12.2020, оформлене протоколом № 48 про застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці.
Проте, зі змісту спірного рішення комісії судом встановлено, що остання, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у виді зупинення діяльності приватного виконавця на два місяці, не зазначила будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача та прийняття саме такого виду стягнення за результатами розгляду подання, не зазначила доводів щодо неможливості застосування до позивача інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що позивач раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався, що свідчить про порушення принципу пропорційності, всупереч принципу обґрунтованості рішення комісія не навела мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк.
Крім того, суд зазначає, що на рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.12.2020 була подана окрема думка члена Дисциплінарної комісії приватних виконавців, який вважав, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача мало бути відхилене як необґрунтоване.
Застосування строків такого виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк зупинення діяльності, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному рішенні про застосування заходу стягнення. Не зазначення цього свідчить про те, що рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
Вказані обставини також свідчать про протиправність цього рішення комісії.
Під час розгляду справи суд встановив, що спірне рішення Дисциплінарної комісії у формі протоколу прийняте на підставі подання Міністерства юстиції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, внесеного за наслідками проведення невиїзної перевірки діяльності щодо здійснення виконавчого провадження ВП №62575499, проведеної на підставі скарги ОСОБА_2 .
Це подання містить пропозицію про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Вказане подання за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення відповідно до цієї пропозиції.
Розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має у відповідності до частини другої статті 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановити наявність обов'язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме - порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв'язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.
Тобто, із змісту норм законодавства, які регламентують діяльність Дисциплінарної комісії, остання в кожному конкретному випадку повинна надати належну правову оцінку виявленому порушенню, які наслідки воно за собою потягнуло, чи вплинуло, чи є допущене порушення підставою для дисциплінарної відповідальності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд доходить висновку, що відповідач, Дисциплінарна комісія приватних виконавців приймаючи спірне рішення, оформлене протоколом №48 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 14.12.2020 щодо застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 2 місяці не дослідила всіх обставин, а саме які саме норми закону порушені приватним виконавцем, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв'язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками, не надав правильну оцінку викладеним у скарзі доводам скаржника.
Поряд із тим, судом під час розгляду справи встановлено наказом Міністерства юстиції України від 12.02.2021 № 525/5 припинено діяльність приватного виконавця ОСОБА_1 .
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.
Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому, порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 у справі №21-3222а15.
Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 № 2138а15.
Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи-позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 та від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18.
Враховуючи, те що позивач як приватний виконавець припинив свою діяльність, та те, що доказів того, що оскаржувані рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №48 від 14.12.2020 та наказ Міністерства юстиції України №88/5 від 12.01.2021 були підставою для припинення діяльності ОСОБА_1 позивачем не надано, суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем спірні рішення на час розгляду справи не створюють для ОСОБА_1 негативних наслідків та не порушують його прав.
Окрім того, суд зазначає, що спірний наказ та рішення є правовими актами індивідуальної дії, які розраховані на певне коло осіб, в них встановлено чіткий строк для їх реалізації.
Оскільки наказом Міністерства юстиції України №88/5 від 12.01.2021 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №48 від 14.12.2020 щодо застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 2 місяці, відтак спірний наказ, вичерпав свою дію в часі, а тому не є таким, що порушує права позивача.
Із інформаційної довідки № 26051420210409 вбачається, що наказу Міністерства юстиції України від 12.02.2021 № 525/5 про припинення діяльності приватного виконавця передували накази Міністерства юстиції України від 12.02.2021 № 526/5 та від 14.01.2021 № 126/5.
Доказів оскарження вищевказаних наказів позивачем до суду не надано. Крім того, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що ані наказ Міністерства юстиції України від 12.02.2021 № 525/5 про припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 , ані інші накази позивачем у судовому порядку не оскаржуються.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем під час розгляду справи не доведено суду, в чому саме полягає порушення особисто його прав та інтересів спірними рішеннями відповідача, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позовних вимог Приватного виконавця Оніщенка Дмитра Степановича.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного виконавця Оніщенка Дмитра Степановича (вул. Сурикова, буд. 3, офіс 1111, м. Київ, 03035, код НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код 00015622), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001), третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул.Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ, 04053, код 39787008) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя О.О.Горшкова