Справа №500/1671/21
14 квітня 2021 рокум. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мартиць О.І., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузьми Петра Георгійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
31 березня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузьми Петра Георгійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузьми П.Г. щодо нескасування постанови про закриття виконавчого провадження на підставі ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" та невинесення постанови про закриття виконавчого провадження на підставі п.9 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження",
- зобов'язати начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузьму П.Г. скасувати постанову про закриття виконавчого провадження на підставі ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" та винести постанову про закриття виконавчого провадження на підставі п.9 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 подану позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду, зокрема, належним чином завіреної копії постанови про закриття виконавчого провадження на підставі частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
На виконання вимог ухвали суду від 05.04.2021 про залишення позовної заяви без руху позивач ОСОБА_1 09.04.2021 подала через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, до якої додано:
1. копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №55855549 від 05.07.2018.
2. копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №57081820 від 28.11.2018.
3. копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №56719489489 від 28.11.2018.
Таким чином, виходячи зі змісту позовної заяви, подані на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2021 про залишення позовної заяви, документи, не узгоджуються з позовними вимогами.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України ((далі - КАС України) у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
З огляду на викладене та з врахуванням поданих документів суд доходить висновку, що позивачу необхідно уточнити свої позовні вимоги.
Крім того, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 287 КАС відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Так, положеннями статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять:
- Міністерство юстиції України;
- органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Поряд з цим, пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (із наступними змінами та доповненнями) (далі - Інструкція), визначено наступний перелік органів державної виконавчої служби:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);
- відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;
- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України;
- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
- районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
Зі змісту вищезазначених норм слідує, що система органів державної виконавчої служби визначена на рівні закону, зокрема статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Норми Інструкції, як підзаконного нормативно-правового акта мають відповідати положенням закону та не суперечити їм.
До аналогічного правового висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.08.2020 у справі №640/10840/19.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач зазначив відповідачем начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузьму П.Г., однак виходячи із зазначених вище норм законодавства відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, тобто, позивач у позовній заяві зазначив неналежного відповідача у справі.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що відповідачем у справах, передбачених статтею 287 КАС України є відповідний орган державної виконавчої служби, який має адміністративну процесуальну дієздатність і є юридичною особою.
Слід зазначити, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).
Доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу додатковий строк для усунення вказаних недоліків.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви у такий спосіб: 1) подати до суду позовну заяву з уточненими позовними вимогами із зазначенням обставин, які зумовили звернення до суду з цим позовом, 2) з врахуванням вимог статті 287 КАС України клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, 3) подати позовну заяву (у двох примірниках), в яких зазначити належного відповідача, в тому числі його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно з правилами статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на зазначене та з метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до частини шостої статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Керуючись статтями 121, 241, 243, 248 КАС України, суд
Продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузьми Петра Георгійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду: 46021 м. Тернопіль, вул. Грушевського, 6.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява буде повернута останньому.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Мартиць О.І.