Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2896/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4
до Приватної фірми "Орієнтир-93" , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради , Харківської міської ради , Фізичної особи ОСОБА_1 , Фізичної особи ОСОБА_2
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна
за участю :
Прокурор - Ткаченко К.О., на підставі посвідчення № 057315 від 09.10.2020 року.
Представник відповідача 1 - не з'явився.
Представник відповідача 2 - Скидан М.А., на підставі витягу з ЄДР.
Представник відповідача 3 - Скидан М.А., на підставі витягу з ЄДР.
Представник відповідача 4 - не з'явився.
Представник відповідача 5 - не з'явився.
Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної фірми "Орієнтир-93", Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківської міської ради, Фізичної особи ОСОБА_1 , Фізичної особи ОСОБА_2 , в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п.41 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 № 5560-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ПП "Орієнтир-93", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 269;
- витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1 -:-19, 7а, 76 площею 237,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-:-19 площею 174,9 кв.м. та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 21.10.2020 року.
Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.11.2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2020 року провадження у справі було зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №922/623/20 та оприлюднення повного тексту постанови.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2021 року провадження у справі № 922/2896/20 поновлено. Призначено підготовче засідання на "10" березня 2021 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті на 22.03.2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні 22.03.2021 року було оголошено перерву до 12.04.2021 року.
Прокурор в судовому засіданні 12.04.2021 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на неправомірність рішення Харківської міської ради щодо відчуження спірного об'єкта нерухомості та відповідно недійсність договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 № 5560-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ПП "Орієнтир-93".
Представник відповідача (ХМР) в судовому засіданні 12.04.2021 року проти позову заперечує, посилаючись на відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, а також правомірність рішення Харківської міської ради щодо відчуження спірного об'єкта майна, оскільки ПФ "Орієнтир-93", як орендар нежитлового приміщення мав переважне право на придбання вказаного об'єкта. Таким чином, відповідач вважає, що спірне рішення купівлі-продажу є правомірним та підстави для визнання його недійсним відсутні.
Представник відповідача (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР) в судовому засіданні 12.04.2021 року проти позову заперечує, посилаючись на те, що Управлінням під час обрання способу приватизації не порушено вимог законодавства України та прокурором не доведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.
Представник відповідача (ПФ "Орієнтир-93") в судове засідання 12.04.2021 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача (ФО ОСОБА_1 ) в судове засідання 12.04.2021 року не з'явився, на адресу суду повернулась ухвала про повідомлення від 22.03.2021 року з відміткою пошти "адресат відсутній". Також судом було повідомлено відповідача про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду.
Представник відповідача (ФО ОСОБА_2 ) в судове засідання 12.04.2021 року не з'явився, на адресу суду повернулась ухвала про повідомлення від 22.03.2021 року з відміткою пошти "адресат відсутній".
Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачами 4,5 та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідачів щодо їх належного отримання та не повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто їх власною волею.
В той же час, відповідачі 4,5 не були позбавлені можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво їх інтересів в судових засіданнях.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово прокурора, представника відповідача 2,3, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.
В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, провулок Юр'ївський, 5.
Під час вивчення вказаної справи прокурором було встановлено, що на підставі договору оренди №1372 від 22.08.2017, укладеного між Управлінням комунального майна та ПФ "Орієнтир-93", у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-:-19, 7а, 76 площею 237,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Б-1" та приміщення 1-го поверху № 7-:-19 площею 174,9 кв.м. та 2- до поверху №20-:-33 площею 178,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ "А-2" загальною площею 591,0 кв.м. розташовані за адресою: м. Харків, провулок Юр'ївський, 5.
Відповідно до п.3.1 вказаного договору оренди, вартість об'єкту оренди спадала 519757 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар зобов'язаний за письмовою згодою орендодавця, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
Згідно з п. 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність.
Відповідно до п. 10.1 вказаного договору оренди, строк його дії до 22.07.2020.
У подальшому ПФ "Орієнтир-93" звернулось з листом від 30.08.2017 до Управління комунального майна (вх. №12588), у якому просить дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу.
При цьому, як вказує прокурор, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.
На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно п.41 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, міська рада дозволила приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу.
Водночас, ПФ "Орієнтир-93" 22.09.2017 звернулось до Управління комунального майна з листом (вх. №13970), у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна провести суб'єктом оціночної діяльності Товарною біржею "Евромаркет".
На виконання вказаного листа Управління комунального майна звертається до суб'єкта оціночної діяльності Товарної біржі "Евромаркет" від 25.09.2011 №14619) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ПФ "Орієнтир-93".
На підставі вказаного листа Товарною біржею "Евромаркет" складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, затверджений Управління комунального майна 30.10.2017, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 30.10.2017 без ПДВ складає 521150 грн. 00 коп.
У подальшому 06.03.2018 між ПФ "Орієнтир-93" та Управлінням комунального майна укладено договір купівлі - продажу № 5560-В-С, відповідно до якого ПФ "Орієнтир-93" приватизував вказані нежитлові приміщення за 521150 грн. 00 коп. без ПДВ (разом з ПДВ за 625380 грн. 00 коп.), який зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А.
В свою чергу у зазначеному договорі купівлі-продажу вказано, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр.
Прокурор, у позовній заяві зазначає, що Харківською міською радою неправомірно надано дозвіл на проведення вищезазначеної приватизації шляхом викупу, з огляду на те, що Харківська міська рада дійсно мала право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу, при цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).
Також прокурор вказує на те, що у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
В той час, як за твердженням прокурора, ПФ "Орієнтир - 93" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 22.08.2017 по 30.08.2017, тобто по день подачі заяви ПП "Орієнтир-93" до міської ради для викупу, не здійснило.
Також, прокурор вказує, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ПФ "Орієнтир-93" з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні; ПФ "Орієнтир-93" до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна, не подало документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації; станом на 22.08.2017 ринкова вартість орендованих об'єктів нерухомого майна без ПДВ складала 519757 грн., а станом на момент приватизації - 521150 грн. без ПДВ, тобто вартість майна майже не змінилась; майно до подачі заяви про приватизацію перебувало у користуванні ПФ "Орієнтир-93" лише 7 днів.
Враховуючи вищенаведене, прокурор вважає, що вказане вище свідчить про те, що ніяких поліпшень, тим більше на 25 відсотків ПФ "Орієнтир-93" не проводилось, у зв'язку з чим ПФ "Орієнтир-93" неправомірно набув право власності на спірні нежитлові приміщення, отже відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.
Відповідач (ХМР) проти позову заперечує, посилаючись на відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, а також правомірність рішення Харківської міської ради щодо відчуження спірного об'єкта майна, оскільки ПФ "Орієнтир-93", як орендар нежитлового приміщення мав переважне право на придбання вказаного об'єкта. Таким чином, відповідач вважає, що спірне рішення купівлі-продажу є правомірним та підстави для визнання його недійсним відсутні.
Відповідач (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР) проти позову заперечує, посилаючись на те, що Управлінням під час обрання способу приватизації не порушено вимог законодавства України та прокурором не доведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Щодо заперечень Харківської міської ради стосовно наявності повноважень у Прокуратури Харківської області для звернення до суду з відповідним позовом, суд зазначає наступне.
В даному випадку, Харківська міська рада вказує на те, що єдиним органом, який представляє спільні інтереси територіальної громади міста Харкова є Харківська міська рада, отже прокурор відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України не може набувати статусу позивача у даному позові, так як наявні органи уповноважені здійснювати функції щодо розпорядження об'єктами комунальної власності та наявні повноваження щодо звернення до суду.
Відповідно до пункту 2 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).
Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу ( а саме залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків).
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Дана правова позиція наведена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду органу місцевого самоврядування, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35).
Суд зазначає, що огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, питання правомірності відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності становлять як державний, так і суспільний інтерес.
З урахуванням предмету і підстав позову, наданих до нього документів та обґрунтованим визначенням відповідачами у цій справі Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися майном, яке є майном територіальної громади, та які заперечують факт недотримання вимог чинного законодавства при реалізації майна, прокурор, зважаючи на відсутність законодавчо визначеного органу, який би здійснював перевірку дій відповідачів та встановлював факт наявності або відсутності порушення при здійсненні органами місцевого самоврядування своїх повноважень, має право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання незаконним та скасування п.41 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 № 5560-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ПФ "Орієнтир-93", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 269; витребуваня у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1 -:-19, 7а, 76 площею 237,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Б-1" за адресою: м. Харків, провулок Юр'ївський, 5; витребування у Богер Ірина Миколаївна (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-:-19 площею 174,9 кв.м. та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ "А-2" за адресою: м. Харків, провулок Юр'ївський, 5.
В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 р.р.
Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.
Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.
Приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).
Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об'єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.
Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації Управлінням готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об'єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.
Рішення про затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8).
Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об'єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.
Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об'єкта окремим рішенням (пункт 7.2)
За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об'єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об'єктів малої приватизації до продажу.
Викуп застосовується до об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Виходячи з аналізу наведених вище норм суд доходить висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
В даному випадку матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ПФ "Орієнтир-93" здійснювалися будь-які поліпшення орендованих нею приміщень за договором оренди № 1372 від 22.08.2017 року.
Крім того, дослідивши звіт про оцінку спірного майна судом встановлено, що у вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід'ємні поліпшення.
Щодо посилань Харківської міської ради на те, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, суд зазначає наступне.
По-перше, договір оренди приміщень № 1372 було укладено між Управлінням комунального майна та ПФ "Орієнтир-93" 22.08.2017 року, в той час, як лист про надання дозволу на приватизацію вказаного приміщення було подано останнім 30.08.2017 року, тобто на 8 день оренди спірних приміщень.
Крім того, рішення Харківської ради про надання дозволу на приватизацію вказаного об'єкту нерухомого майна шляхом викупу винесено 20.09.2017 року.
Отже, з моменту укладення договору оренди до надання дозволу на викуп спірного приміщення минуло менше місяця.
Таким чином, посилання відповідача (ХМР) на те, що орендар належно виконував свої обов'язки є досить передчасними.
По-друге, переважне право на викуп орендованого майна, виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що п.41 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання 21.16.2017 № 691/17, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 № 5560-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ПФ "Орієнтир-93", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 269, суд зазначає наступне.
В даному випадку при вирішенні спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 № 5560-В-С, має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
В даному випадку судом встановлено, що орендар звернувся з листом до органу місцевого самоврядування 30.07.2017 року, у якому просив дозволити приватизацію орендованого нежитлового приміщення.
На підставі вказаної заяви орган місцевого самоврядування своїм рішенням від 16.04.2018 року вирішив провести відчуження такого об'єкта комунальної власності територіальної громади.
В подальшому, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ПФ "Орієнтир-93" було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 № 5560-В-С. При цьому доказів проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано та судом під час розгляду справи не встановлено.
Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Крім того, суд зауважує, що продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід'ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
Тобто судом встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв'язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі № 922/623/20 від 22 січня 2021 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги те, що судом було встановлено неправомірність рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова" від 20.09.2017 року № 757/17 та відповідно скасування п. 41 додатку 1 до вказаного рішення, в той час, як оскаржуваний договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 року № 5560-В-С було укладено саме на підставі вказаного рішення та позовна вимога про визнання зазначеного договору недійсним є похідною, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 № 5560-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ПП "Орієнтир-93", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 269
Щодо позовної вимоги про витребування спірного майна у відповідача 3 та відповідача 4 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, суд зазначає наступне.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена лише стороні недійсного правочину, при цьому проведення реституції в односторонньому порядку законодавцем не передбачено.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-:-19, 7а, 76 площею 237,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1» та приміщення 1-го поверху № 7-:-19 площею 174,9 кв.м. та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ «А-2» загальною площею 591,0 кв.м. розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу №1459 від 01.10.2018 перейшло до ОСОБА_1 .
В подальшому, нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-:-19 площею 174,9 кв.м. та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ «А-2» були об'єднані з нежитловими приміщеннями підвалу №1-:-6 площею 81,2 кв.м. в літ. «А-2» в один об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 434,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає прокурор, на теперішній час, право власності на вказаний новостворений об'єкт нерухомості на підставі договору дарування №1463 від 01.10.2018 зареєстровано за ОСОБА_2 .
Водночас, нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-:-19, 7а, 76 площею 237,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1» об'єднано з нежитловими приміщеннями 1-го поверху №20 площею 32,1 кв.м. в літ. «Б-1» в один об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 269,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який на теперішній час зареєстровано за ОСОБА_1 .
В даному випадку у своїй позовній заяві прокурор не просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №1459 від 01.10.2018, укладений між ПФ "Орієнтир-93" та ОСОБА_1 , а також договір дарування №1463 від 01.10.2018, натомість, посилаючись на приписи ст. 388, ч. 2 ст. 328 ЦК України стверджує, що об'єкт нерухомого майна повинний бути витребуваний у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, який був відчужений з порушенням вимог чинного законодавства.
Щодо посилань позивача на положення ст. 388 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто, по-перше, вищезазначеною нормою передбачено, що саме власник має право витребувати майно,придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, від набувача.
По-друге, витребування майна можливе лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В даному випадку, з вимогою про витребування майна звернувся прокурор, який в свою чергу не є власником майна.
Крім того, спірне майно було відчужене з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України "Про приватизацію державного майна", в той час, як воно не було загублено, викрадене та не вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
Тобто обставини відчуження спірного майна у даному випадку не підпадають під дію ст. 388 ЦК України, на яку посилається прокурор, як на підставу витребування майна у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За наявності дійсного правочину витребування майна у його нового власника суперечить засадам законності та справедливості цивільного законодавства, а суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог. Таким чином, посилання прокурора на вимоги ст. 388, ч. 2 ст. 328 ЦК України є передчасними.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що прокурором не ставляться вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1459 від 01.10.2018 та договору дарування №1463 від 01.10.2018, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог прокурора про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірних об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити частково.
Визнати незаконним та скасувати п.41 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 № 5560-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Орієнтир-93", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 269.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Прокуратури Харківської області (вулиця Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61000) 1401,30 грн. судового збору.
Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (вулиця Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61000) 1401,30 грн. судового збору.
Стягнути з Приватного підприємства "Орієнтир-93" (61001,м. Харків, вул. Військова, 2, код ЄДРПОУ 21179078) на користь Прокуратури Харківської області (вулиця Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61000) 1401,30 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 (вул. Маршала Батицького, 23, м. Харків, 61038);
Відповідач - Приватна фірма "Орієнтир-93" (61001,м. Харків, вул. Військова, 2, код ЄДРПОУ 21179078);
Відповідач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412);
Відповідач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);
Відповідач - Фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
Відповідач - Фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "14" квітня 2021 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/2896/20