22 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(921/464/20)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Кульчицької, 8, м. Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф", вул. Д.Лук'яновича, 8, м. Тернопіль
про стягнення 3% річних у розмірі 2 216,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 656,38 грн в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).
За участі представників:
Позивача: начальник юридичного відділу Дем'яновська Наталія Анатоліївна, положення про юридичний відділ від 15.04.2014; наказ №3-к від 01.02.2008; наказ №1 від 20.01.2020; довіреність №06-4/5 від 04.01.2021 (дійсна до 31.12.2021) ;
Відповідача : адвокат Кавійчик Віта Петрівна, ордер серія ВО №1006777 від 10.08.20р.
1. Судові процедури. Суть та рух справи.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2020 (суддя Боровець Я.Я.) передано матеріали справи №921/464/20 за позовом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф", вул. Д.Лук'яновича, 8, м. Тернопіль про стягнення 3% річних у розмірі 2216,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 3656,38 грн до Господарського суду Тернопільської області для розгляду в межах справи №921/574/20 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2020 головуючим у справі №921/574/20 (921/464/20) визначено суддю Гевко В.Л.
24.11.2021 суддею Гевко В.Л. прийнято до свого провадження матеріали справи №921/464/20 за позовом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Кульчицької, 8, м. Тернопіль до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф", вул. Д.Лук'яновича, 8, м. Тернопіль про стягнення 3% річних у розмірі 2216,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 3656,38 грн в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).
Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.12.2020 о 12 год. 00 хв., яке протокольною ухвалою, відкладалось на 21.01.2021 року о 14 год. 20 хв.
21.01.2021 суд, протокольною ухвалою, продовжив строк підготовчого провадження по 15.02.2021, закрив підготовче провадження з 16.02.2021 року та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.02.2021 о 11 год. 00 хв.
16.02.2021 у судовому засіданні по розгляду справи по суті, протокольною ухвалою, оголошено перерву та призначено стадію з'ясування обставин справи та дослідження доказів на 09.03.2021 о 11 год. 20 хв.
09.03.2021 у судовому засіданні по розгляду справи по суті, протокольною ухвалою, оголошено перерву та призначено стадію судових дебатів на 15.03.2021 о 15 год. 40 хв.
15.03.2021 у судовому засіданні по розгляду справи по суті, на стадії судових дебатів, протокольною ухвалою, оголошувалась перерва до 19.03.2021 о 11 год. 00 хв. та до 22.03.2021 о 12 год. 20 хв.
У призначене судове засідання 22.03.2021 з'явилась представниця позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Присутня у судовому засіданні представниця відповідача підтримала заперечення щодо позовних вимог, викладені у відзиві на позов.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, провівши судові дебати суд, у відповідності до статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 22.03.2021, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частину.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.
У позовній заяві (№06-2/657 від 02.07.2020 (вх. №531 від 10.07.2020) позивач, серед іншого, позовні вимоги мотивує таким.
04 вересня 2017 року між Службою автомобільних доріг у Тернопільській області, як замовником, Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ДП «Тернопільський облавтодор»), як Підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авакс Проф», як Субпідрядник було укладено договір субпідряду №04/09-17/1 від 04.09.2017р. до договору №2КТ від 07.03.2017р. (надалі Договір субпідряду) на виконання робіт з Експлуатаційного утримання та поточний ремонт автомобільних доріг державного та місцевого значення у Тернопільській області (надалі - Договір).
Внаслідок неналежного виконання умов Договору Субпідряду зі сторони відповідача (несвоєчасної та в не повному обсязі оплати 2% компенсаційних витрат послуг Генпідряду згідно Договору субпідряду) виникла заборгованість на суму 120907,32 гривень, яка станом на 27.12.2018р. не була сплачена.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору субпідряду №04/09-17/1 від 04.06.2017р. до договору №2КТ від 07.03.2017р., ДП «Тернопільський облавтодор» 27 грудня 2018р. звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ «Авакс - Проф» про стягнення 147557,29 грн, в .ч. основної заборгованості в сумі 120 907,32 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2019 року у справі №921/25/194, частково задоволено позов ДП «Тернопільський облавтодор» та стягнуто з ТОВ «Авакс-Проф» 120907,32 грн боргу (у зв'язку із неналежним виконанням останнім Договору субпідряду №04/09-17/1 від 04.06.2017р., а також 1421,07 грн 3% річних (нарахованих за період з 20.07.2018 по 27.12.2018) та 6142,8 грн інфляційних нарахувань (нарахованих за період з серпня 2018 по листопад 2018 року).
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2019 у справі №921/25/194 набрало законної сили.
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2019 року по справі № 921/25/19 виконано відповідачем 07 серпня 2019 року та зараховано в рахунок погашення податкового боргу за ДП «Тернопільський облавтодор» (копію повідомлення №5932/10-05/19-00-54-09 від 07.08.2019р. додано).
На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" на користь дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 5872,46 грн , в тому числі: 3656,38 грн. - втрати від інфляції за період з грудня 2018р. по серпень 2019р., 2216,8 грн - 3% річних за період з 28.12.2018р. по 07.08.2019р.
2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позов.
У поданому суду відзиві на позов №318 від 09.09.2020 (вх. № 6188 від 10.09.2020) відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" заперечує позовні вимоги щодо Товариства, вважає розрахунок штрафних санкцій процентів річних та інфляційних втрат за період з 28.12.2018р. до 07.08.2019р. безпідставним, виходячи з такого.
27 грудня 2018 року Позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідача, щодо стягнення грошових коштів в сумі 147 557,29 грн.. Рішенням від 04.03.2019 року (справа № 921/25/19), позовні вимоги Позивача задоволено частково і прийнято рішення стягнути з Відповідача суми заборгованості, в тому числі основної заборгованості в розмірі 120 907,32 грн, що набрало законної сили 28.03.2019 року.
З огляду того, що існував судовий спір Відповідачу до прийняття рішення судом по справі не була відома остаточна сума заборгованості, яка підлягала сплаті, в причину того він не мав змоги її сплати.
Ч. 1 ст. 18 ГПК України встановлено, що обов'язковими до виконання є судові рішення які набрали законної сили, з огляду чого зобов'язання Відповідача щодо сплати вказаної суми заборгованості виникає 28.03.2019 року, з дати набрання рішення законної сили.
20.03.2019 до набрання рішення у справі № 921/25/19 законної сили, Позивач укладає з Тернопільським управлінням Державної фіскальної служби у Тернопільській області договір №1 про переведення права вимоги дебіторської заборгованості на суму 120 907,32 грн. Інформацію щодо укладання зазначеного договору, Тернопільське управління Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, надало Відповідачу повідомлення вих. №1210/10-5/19-00-54-09/6831 від 22.03.2019 року.
Відповідачу аналогічного змісту повідомлення від 25.03.2019 року, також надано Позивачем.
Згідно п. 87.5. ст. 87 Податкового кодексу України у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.
Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.
Відповідно п. 95.22. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що мас податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків.
Із зазначених норм податкового законодавства випливає, що після укладення договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості контролюючий орган звертається до суду, для винесення відповідного рішення. В свою чергу Відповідач, з моменту укладення договору звільняється від зобов'язання сплати заборгованості Позивачу, а стає зобов'язаний сплати заборгованість контролюючому органу, на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
12.04.2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області подає до Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву (справа № 500/918/19), щодо стягнення податкового боргу, в якій просить ухвалити рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" (Відповідача) сум дебіторської заборгованості, у рахунок погашення податкового боргу ДП "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Позивача), а саме, по податку на додану вартість у сумі 120 907,32 грн. Зазначену позовну заяву, рішенням від 05.07.2019 року (набрало законної сили 06.08.2019 року) задоволено повністю.
Відповідно положень п. 95.22. ст. 95 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України № 585 від 16.06.2017 року «Про затвердження Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/ або відокремленого підрозділу юридичної особи», законодавчо встановлено, що стягнення дебіторської заборгованості в рахунок погашення податкового боргу здійснюється лише на підставі рішення суду.
Отже, Відповідач у вказаних обставинах дотримувався встановлено діючим законодавством порядку розгляду справи щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на контролюючий орган. Після винесення рішення Тернопільським окружним адміністративним судом своєчасно його виконав.
На підставі вище викладено відповідач вважає безпідставним розрахунок Позивача суму штрафних санкцій процентів річних та інфляційних втрат за період з 20.03.2019р. до 07.08.2019р.
18.09.2020 позивачем надано суду відповідь на відзив відповідача (№06-2/1001 від 17.09.2020 (вх№6433), у якій позивач вважає доводи, наведені у відзиві не обґрунтованими та безпідставними.
3. Фактичні обставини встановлені судом.
Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.
Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача до відповідача про стягнення 3% річних у розмірі 2 216,08 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 656,38 грн, в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).
Із матеріалів справи судом встановлено таке.
04.09.2017 між Службою автомобільних доріг у Тернопільській області, як Замовником, та Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ДП «Тернопільський облавтодор»), як Підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авакс Проф», як Субпідрядником, було укладено Договір субпідряду №04/09-17/1 від 04.09.2017р. до договору №2КТ від 07.03.2017р. (надалі по тексту також - Договір субпідряду) на виконання робіт з Експлуатаційного утримання та поточний ремонт автомобільних доріг державного та місцевого значення у Тернопільській області (надалі - Договір).
Внаслідок неналежного виконання умов Договору Субпідряду зі сторони відповідача (несвоєчасної та в не повному обсязі оплати 2% компенсаційних витрат послуг Генпідряду згідно Договору субпідряду) виникла заборгованість на суму 120907,32 гривень, яка станом на 27.12.2018р. не була сплачена.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору субпідряду №04/09-17/1 від 04.06.2017р. до договору №2КТ від 07.03.2017р., ДП «Тернопільський облавтодор» 27 грудня 2018 звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ «Авакс - Проф» про стягнення 147557,29 грн, в .ч. основної заборгованості в сумі 120 907,32 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2019 року у справі №921/25/194, частково задоволено позов ДП «Тернопільський облавтодор» та стягнуто з ТОВ «Авакс-Проф» 120907,32 грн боргу (у зв'язку із неналежним виконанням останнім Договору субпідряду №04/09-17/1 від 04.06.2017р., а також 1421,07 грн 3% річних (нарахованих за період з 20.07.2018 по 27.12.2018) та 6142,8 грн інфляційних нарахувань (нарахованих за період з серпня 2018 по листопад 2018 року).
12.04.2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області подало до Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву (справа № 500/918/19), щодо стягнення податкового боргу, в якій просить ухвалити рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" (Відповідача) сум дебіторської заборгованості, у рахунок погашення податкового боргу ДП "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Позивача), а саме, по податку на додану вартість у сумі 120 907,32 грн.
Зазначену позовну заяву, Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року (набрало законної сили 06.08.2019 року) задоволено повністю.
07.08.2019 - ГУ ДФС у Тернопільській області повідомило позивача про надходження до державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу ДП "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Позивача) - 120 907,32 грн.
Таким чином, Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2019 у справі №921/25/194 виконано фактично і повністю Відповідачем - 07.08.2019 року.
10.07.2020 позивач - ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до Господарського суду Тернопільської області про стягнення з ТОВ "Авакс Проф" 5872,46 грн, в тому числі: 3656,38 грн. - втрати від інфляції за період з грудня 2018р. по серпень 2019р., 2216,8 грн - 3% річних за період з 28.12.2018р. до 07.08.2019р., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язання.
У відповідності до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру і на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні за змістом норми містяться і в ст. ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем кваліфікуються як правовідносини, що випливають із договору підряду, згідно якого та в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор в праві вимагати стягнення з нього в судовому порядку суму інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у Постанові пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а також неодноразово наводилась у постановах Верховного Суду, зокрема від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18).
За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012).
Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. №1-/25, від 04.07.2011р. № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11. 2011р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64.
Щодо заперечень відповідача у відзиві на позов то суд розглядає їх критично з огляду на таке.
Так, відповідач посилається на існування судового спору між сторонами, а тому вважає, що у відповідача до прийняття рішення судом по справі не була відома остаточна сума заборгованості, яка підлягала сплаті, в причину того він не мав змоги її сплати. Ч. 1 ст. 18 ГПК України встановлено, що обов'язковими до виконання є судові рішення, які набрали законної сили, з огляду чого зобов'язання Відповідача щодо сплати вказаної суми заборгованості виникає 28.03.2019 року, з дати набрання рішення законної сили.
Проте, суд не може погодитись з такою позицією відповідача, з огляду на таке.
Даний спір виник із договірних відносин, що виникли між сторонами, і стосується невиконання саме відповідачем, як боржником, взятих на себе грошових зобов'язань за договором, застосування до відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, а не виник безпосередньо у зв'язку із виконанням судового рішення.
Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Внаслідок неналежного виконання умов Договору Субпідряду зі сторони відповідача ТОВ «Авакс-Проф» (несвоєчасної та в не повному обсязі оплати 2% компенсаційних витрат послуг Генпідряду згідно Договору субпідряду) виникла заборгованість на суму 120 907,32 гривень, яку відповідач так і не сплатив на день подачі позовної заяви 27.12.2018р., хоча вимога про сплату суми основного боргу №06-2/963 від 26.07.2018 в сумі 120 907,32 грн була направлена 27.07.2020.
Внаслідок невиконання договірних зобов'язань зі сторони ТОВ «Авакс-Проф», ДП «Тернопільський облавтодор» звернувся в суд за захистом своїх порушених майнових прав.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області №921/25/19 від 28.03.2019 примусово стягнуто суму основного боргу 120 907, 32 грн та 3% річних за період з 30.04.2018р. по 27.12.2018р, і індекс інфляції за період з серпня 2018р. по листопад 2018р. Із змісту зазначеного рішення, уже в межах даної справи було встановлено обставини існування заборгованості а також, їх періоди та розмір.
Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд має за необхідне зазначити, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена у пункті 7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.
Відповідно до приписів статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для правового висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
При цьому суд має за необхідне зазначити, що відповідач міг і був вправі добровільно виконати свої боргові зобов'язання перед позивачем, а не чекати примусового стягнення заборгованості.
За змістом статей 598, 599 ЦК зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором чи наявність відповідного виконавчого документу, не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Норма ст.625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17).
Щодо посилання відповідача на Договір із Державною податковою службою, то згідно ст. 87.5 ПК України, Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості.
Проте, така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, (в даному випадку - позивача).
Слід також відмітити, що переведеною за цим договором була саме основна заборгованості в сумі 120 907,32 грн., а не усі платежі у тому числі за статтею 625 ЦК України.
При цьому, як встановлено судом, повністю по заборгованості відповідач розрахувався з позивачем лише - 07.08.2019. А тому, суд вважає, обраний позивачем період нарахування інфляційних і річних вірним.
Щодо заявлену до стягнення суму 3 % річних, то перевіривши проведений її розрахунок з урахуванням суми боргу і періоду виникнення боргу, суд вважає, що позивачем помилково проведено обрахунок і у позовних вимогах про стягнення 9 (дев'ять) грн 94 коп. - 3% річних, слід відмовити у позові, як помилково обрахованих. В іншій частині позов підлягає до задоволення.
4. Висновки суду.
Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно із частинами 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 5 862 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 52 коп., з яких : 3 656 (три тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн 38 коп. - інфляційні нарахування, 2 206 (дві тисячі двісті шість) грн 14 коп. - 3 % річних.
В позовних вимогах про стягнення 9 (дев'ять) грн 94 коп. - 3% річних, відмовити.
5. Судові витрати.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог суд судові витрати в розмірі 2 098 (дві тисячі дев'яносто вісім) грн 43 коп. покладає на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" та він підлягає стягненню в користь позивача.
Одночасно, судовий збір в розмірі 3 (три) грн 57 коп. суд покладає на позивача - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 129, 130, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 5 862 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 52 коп., з яких : 3 656 (три тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн 38 коп. - інфляційні нарахування, 2 206 (дві тисячі двісті шість) грн 14 коп. - 3 % річних.
3. В позовних вимогах про стягнення 9 (дев'ять) грн 94 коп. - 3% річних, відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 2 098 (дві тисячі дев'яносто вісім) грн 43 коп. покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" в користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 2 098 (дві тисячі дев'яносто вісім) грн 43 коп. судового збору.
6. Судовий збір в розмірі 3 (три) грн 57 коп. покласти на позивача - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Позивач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, (код ЄДРПОУ 31995099) ;
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф", вул. Д. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 37306789).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне рішення складено 14.04.2021 на протязі робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко