12.04.2021 Справа № 920/1334/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/1334/20
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, Полтавська область, м.Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина” (40021, м.Суми, вул. Петропавлівська, 121, код ЄДРПОУ 31162928)
про стягнення 1253657 грн 37 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача: Романець В.А., довіреність № 02 від 06.01.2021,
від відповідача: Сивенко В.М., адвокат
Суть спору: 29.12.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету 1997930 грн 86 коп., з яких: 1843371 грн 67 коп. заборгованість по орендній платі, 154559 грн 19 коп. пеня, за неналежне виконання умов договору оренди від 25.12.1992 №; а також стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання (з урахуванням ухвали від 21.01.2021) на 29.01.2021, 12:15.
29.01.2021 відповідачем надано відзив на позовну заяву, а також надано контр розрахунок пені.
29.01.2021 відповідачем надано до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
Протокольною ухвалою від 29.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.02.2021, 12:50.
08.02.2021 представником відповідача надано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
09.02.2021 позивачем подано до суду Заперечення від 04.02.2021 № 10-125-00606 на заяву про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні 09.02.2021 представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
09.02.2021 позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог та повернення судового збору від 03.02.2021 № 10-125-00559. Відповідно до поданої заяви позивач зазначає, що станом на 31.10.2020 нарахована орендна плата за Договором оренди від 25.12.1992 № 28 становить 1843371,67 грн. Відповідачем частково сплачено по нарахованій орендній платі 149999,97 грн, тому загальна сума заборгованості з орендної плати станом на 02.02.2021 становить 1693372,70 грн.
Ухвалою суду від 09.02.2021 заяву представника відповідача від 28.12.2021 (вх.№620к від 29.01.2021) про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.
В судовому засіданні 09.02.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву до 25.02.2021, 12:00.
25.02.2021 представник відповідача подано до суду лист б/н (вх.№2038/21), відповідно до якого зазначає, що відповідачем сплачено 112 666,96 грн орендної плати, що підтверджується платіжним дорученням № 1888 від 24.02.2021, що додається до листа.
В судовому засіданні 25.02.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.03.2021, 11:40.
11.03.2021 позивачем подано до суд заяву № 10-125-00519 від 10.03.2021 про зменшення позовних вимог та повернення судового збору. Відповідно до поданої заяви позивач зазначає, що станом на 10.03.2021 нарахована орендна плата за Договором оренди від 25.12.1992 № 28 становить 1580 704,74 грн. Відповідачем частково сплачено по нарахованій орендній платі 160000,00 грн, тому загальна сума заборгованості з орендної плати станом на 10.03.2021 становить 1 420 704,74 грн.
11.03.2021 позивачем подано до суд заяву № 10-125-00519 від 10.03.2021 про зменшення позовних вимог та повернення судового збору. Відповідно до поданої заяви позивач зазначає, що станом на 10.03.2021 нарахована орендна плата за Договором оренди від 25.12.1992 № 28 становить 1580 704,74 грн. Відповідачем частково сплачено по нарахованій орендній платі 160000,00 грн, тому загальна сума заборгованості з орендної плати станом на 10.03.2021 становить 1 420 704,74 грн.
11.03.2021 представник відповідача подано до суду лист б/н (вх.№2514/21), відповідно до якого зазначає, що відповідачем сплачено 180 000,00 грн. орендної плати, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1912 від 02.03.2021, №1932 від 04.03.2021, № 1944 від 05.03.2021 та № 1967 від 10.03.2021, що додаються до листа.
В судовому засіданні 11.03.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача №10-125-00519 від 10.03.2021 про зменшення позовних вимог та повернення судового збору.
В судовому засіданні 11.03.2021 оголошено перерву до 25.03.2021, 11:00.
24.03.2021 представником позивача подано заяву б/н (вх.№ 3048/21) від 24.03.2021, відповідно до якої зазначає, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення орендної плати та заперечує проти стягнення пені. Крім того, просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.
25.03.2021 представником позивача подано до суду заяву № 10-125-00633 (вх.№1398к) від 24.03.2021 про зменшення позовних вимог та повернення судового збору. Відповідно до поданої заяви позивач зазначає, що станом на 24.03.2021 нарахована орендна плата за період з травня по жовтень 2020 року за Договором оренди від 25.12.1992 № 28 становить 1580704,74 грн. Відповідачем частково сплачено по нарахованій орендній платі 480000,00 грн., тому загальна сума заборгованості з орендної плати станом на 24.03.2021 становить 1100704,74 грн., пеня за період з 06.05.2020 по 04.12.2020 стновить 152952 грн 63 коп., сумарно заборгованість станом на 24.03.2021 становить 1253657 грн 37 коп.
В судовому засіданні 25.03.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача № 10-125-00633 (вх.№1398к) від 24.03.2021 про зменшення позовних вимог та повернення судового збору; залучено до матеріалів справи заяву представника відповідача б/н (вх.№ 3048/21) від 24.03.2021 та заяву позивача № 10-125-00633 (вх.№1398к) від 24.03.2021.
В зв'язку з означеним, подальший розгляд справи здійснюється судом щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1100704 грн 74 коп -основної суми боргу та 152952 грн 63 коп. пеня, що сумарно становить 1253657 грн 37 коп.
Ухвалою суду від 25.03.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2021,11:00.
08.04.2021 представником позивача надано до суду розрахунок позовних вимог станом на 06.04.2021 та докази сплати заборгованості в сумі 440000 грн.
Протокольною ухвалою від 08.04.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12.04.2021,11:00.
12.04.2021 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та повернення судового збору.
Враховуючи, що положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, передбачено що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позивач подав заяву про зменшення позовних вимог після закінчення підготовчого засідання (25.03.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження), суд не приймає до уваги заяву позивача від 09.04.2021 (вх. № 1627к від 12.04.2021) про зменшення позовних вимог.
12.04.2021 відповідачем подано до суду лист та докази оплати частини основної заборгованості.
В судовому засіданні 12.04.2021 представник позивача оголосив позовні вимоги з урахуванням уточнень та просив суд позов задовольнити.
В судовому засіданні 12.04.2021 представник відповідача оголосив свою позицію по справі, зазначивши, що частина боргу вже відповідачем сплачена, в свою чергу зазначив, що не погоджується з нарахуванням пені.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 1992 року між Сумським регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горобина» (орендар) укладено договір оренди № 28.
23.01.2019 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горобина» (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 25.12.1992 № 28, відповідно до якого внесено зміни щодо порядку, розмірів сплати орендної плати та строків користування державним майном.
Відповідно до п. 7 договору від 23.01.2019 договір про внесення змін є невід'ємною частиною договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 - надалі договір оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 40 від 17.01.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Полтава, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області (пункт 1 Наказу). Установлено, що: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; регіональні відділення Фонду державного майна України, які реорганізовуються шляхом злиття згідно з пунктом 1 цього наказу продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях здійснення повноважень та виконання функцій (пункт 2 Наказу).
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 289 від 22.03.2019 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях» визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 22.03.2019. Начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях наказано забезпечити здійснення повноважень та виконання функцій покладених на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.
Відповідно до пункту 1 договору оренди державного майна від 25.12.1992 №28 (враховуючи зміни від 23.01.2019), позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Сумського лікеро-горілчаного заводу (надалі Підприємство), вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, станом на 30.09.2018 та становить 11267870,00 грн.
Приписами пункту 3.1. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2018 року 246719,40 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди після перегляду її розміру - січень 2019 року встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекси інфляції за грудень місяць 2018 року та січень місяць 2019 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
Орендна плата перераховується до державного бюджету відповідачем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.3. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не своєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату, в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем, з урахуванням поданих позивачем заяв від 10.03.2021 № 10-125-00519 та від 24.03.2021 № 10-125-00633 про зменшення позовних вимог та повернення судових витрат, у сумі 1100704 грн 74 коп. за період з травня по жовтень 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що після закриття підготовчого провадження у справі відповідачем була погашена заборгованість з орендної плати за період з серпня по жовтень 2020 на загальну суму 640000 грн 00 коп., що підтверджується копіями платіжних дорученб: від 25.03.2021 № 2061 на суму 100000 грн, від25.03.2021 № 2056 на суму 100000 грн, від 26.03.2021 № 2063 на суму 100000 грн, від29.03.2021 № 2071 на суму 100000 грн, від 30.03.2021 № 2082 на суму 40000 грн, від 06.04.2021 № 2106 на суму 190000 грн, від 07.04.2021 № 2113 на суму 10000 грн., а також розрахунком орендної плати станом на 09.04.2021, який наданий позивачем.
Факт сплати заборгованості відповідачем на загальну суму 640000 грн 00 коп. не заперечувався ні представником відповідача, ні представником позивача у судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки сума основного боргу з орендної плати у розмірі 640000 грн 00 коп., яка була предметом спору в даній справі сплачена відповідачем, провадження у справі в частині стягнення 640000 грн 00 коп. суми основного боргу підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу з орендної плати в сумі 640000 грн 00 коп, заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) нарахованої за період з серпня по жовтень 2020 року склала 460 704 грн 74 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що “у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)”.
Факт невиконання зобов'язання з боку відповідача підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) нарахованої за період з серпня по жовтень 2020 року в сумі 460704 грн 74 коп. є законними, обґрунтованими та задовольняються судом.
Щодо стягнення з відповідача 152952 грн 63 коп. пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з травня по жовтень 2020 суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені, позивач зазначає, що пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 06.05.2020 по 04.12.2020 в сумі 152952 грн 63 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.03.2021 №10-125-00633).
Відповідачем надано контр розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені складає 67793 грн 63 коп.
Суд, перевіривши правильність нарахування пені приходить до висновку, що позивачем арифметично вірно здійснено розрахунок пені.
В свою чергу, розрахунк пені наданий відповідачем здійснений без врахування часткових оплат та здійснений наростаючим обсягом, а не за окремий взятий період (за місяць).
Приймаючи до уваги, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати за договором, а стягнення штрафних санкцій (пені) передбачено умовами Договору та нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 152952 грн 63 коп. пені.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Судом в даному випадку при розгляді справи приймається до уваги часткову сплату основної заборгованості (заборгованості за оренду), фінансове становище відповідача та позивача, загальна економічна ситуація, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 10% та відповідно зменшити пеню до 137657 грн. 37 коп.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з суми задоволених позовних вимог (розмір на який зменшено пеню не приймається до уваги при розрахунку судового збору), витрати зі сплати судового збору в розмірі 9204 грн. 86 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 231-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 640000 грн 00 коп.. закрити провадження у справі № 920/1334/20 за п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» (вул. Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021; код ЄДРПОУ 31162928) до Державного бюджету України (рахунок UA228999980313080092000018540, Сумська міська отг22080100, банк отримувача - Державна казначейська служба України, код отримувача 37970593, код класифікації доходів бюджету 22080100, МФО 899998) 460704 (чотириста шістдесят сімсот чотири) тисячі 74 коп. основного боргу за період з серпня 2020 по жовтень 2020 року, 137657 грн. (сто тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 37 коп. пені за період з 06.05.2020 по 04.12.2020 за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
4. В інший частині позову - відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Горобина” (вул. Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021; код ЄДРПОУ 31162928) на користь Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Небесної Сотні,1/23, код ЄДРПОУ 42769539) 9204 (дев'ять тисяч двісті чотири) гривні 86 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 14.04.2021.
Суддя С.В. Заєць